З плином часу процедура приватизації землі в Україні стала доволі тривалою. Так складається з цілої низки різних причин. Не завжди ця необхідна життєва справа проходить в умовах, зручних для кожного, хто вирішив скористатися гарантованим державою правом. «Сільські новини» неодноразово звертали увагу влади на непросту ситуацію, що постійно мала місце у відділі Держкомзему Дніпропетровського району, який рік тому ще знаходився на вулиці Радгоспній обласного центру. Його працівники тоді з купами паперів тулилися у кількох малесеньких кімнатках, а численні відвідувачі вистоювали довжелезну чергу … на міжповерхових сходах. Сьогодні цей відділ вже на першому, зручному для людей старшого віку поверсі на вулиці Комсомольській, 58, у центрі Дніпропетровська. Та «завали» кількох попередніх років й інші об’єктивні причини, про що мова далі, ще тяжіють над індивідуально-типовим процесом приватизації.

На адресу «Сільських новин» надійшов лист від Сергія Неклеси з Дніпропетровська такого змісту: «Шановна редакціє! Постійно читаю вашу газету, коли буваю у мами Лідії Тихонівни у Миколаївці Дніпропетровського району. Написати вирішив уперше, бо вперся в глуху стіну чиновницької бюрократії. Два роки тому мій покійний батько Неклеса Олександр Іванович, учасник війни, попрохав мене допомогти оформити кадастровий номер на присадибну ділянку. Уклали договір з НВФ «Геоінфо» і 28 грудня 2010 року передали їм останню необхідну довідку. Почали чекати, коли вони опрацюють документи і передадуть у відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі. Але там увесь 2011 рік нічого не приймали, казали, що йде реорганізація. У січні того ж року у нас тяжко захворів тато, лікарі боролися за його життя, але врятувати не вдалося. Півроку я не міг бачити, як іде присвоєння кадастрового номера. Коли звернувся у відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі, то там відповіли, що документи ще не в роботі. Для з’ясування ситуаціїї я пішов на прийом до начальника відділу М. Жиленка. Та потрапити до нього в понеділок 29 жовтня я не зміг, хоча й приїхав о 5-й ранку. Бо почали підходити люди, які не потрапили на прийом минулого понеділка… Лише після того, як мій брат, інвалід дитинства, вистояв мені понеділкову чергу 5 листопада 2012 року, то 12-го я попав до начальника. Як з’ясувалося, мої документи потребують допрацювання і будуть передані до «Геоінфо». Аж через три тижні їх передали. Складається враження, що Держкомзем навмисне все затягує і чим займається - невідомо. Я працюю на виробництві, сплачую податки, з яких вони як державні чиновники отримують зарплату. Маю сім’ю, двох малих дітей і фізично не можу часто бувати на прийомі. В черзі я дізнався, що люди їздять сюди постійно по 2-3 роки, щоб вирішити усі приватизаційні питання. Чому таке неподобство відбувається у правовій державі, якою є Україна? Невже не можна все робити швидше? Ще одне - почав оформляти спадщину тата, але без присвоєння кадастрового номера ділянці цього зробити не вдасться. Та коли це буде, ніхто не знає. Дуже прошу допомогти мені, оскільки немає більше сил терпіти це державне свавілля. З повагою уся наша сім’я».
За відповідями на болючі і для багатьох громадян України питання довелося звернутися до відділу Держкомзему в Дніпропетровському районі. У його просторих коридорах минулого четверга за півтори години до закінчення робочого дня була лише невеличка черга. Ось що розповів в. о. начальника відділу Михайло Жиленко:
- Ми, звичайно ж, розуміємо стурбованість людей і йдемо їм назустріч, попри збільшення обсягів нашої роботи. На початку 2011-го року змінена процедура посвідчення кадастрового номера. Із січня 2013-го вступає в силу «Закон про земельний кадастр». Оформлення держактів проводять зараз територіальні органи Держкомзему. Щоб сформувати правові підстави цієї дії, потрібен і обмінний файл з даними про земельну ділянку. Ускладнилася і процедура реєстрації - раніше були лише паперові книги, а тепер все проводиться і в електронному вигляді. Державний реєстратор, яких у нашому відділі три, перевіряє технічну документацію, обмінний файл. Не повинні накладатися одна на одну межі сусідніх ділянок, будівельні органи наводять перелік обмежень і обтяжень прав на земельну ділянку тощо. Далі спеціальна програма визначає відповідність кадастрового номера поданим документам і видає протокол перевірки. Другий блок - все перевіряється Центром державного земельного кадастру тощо. Після того як затверджується кадастровий номер, потрібне рішення сільської ради. Після її згоди на передачу землі у приватну власність держреєстратор друкує і видає державний акт. Як видно, процедура доволі тривала, адже держакт на право приватної власності на землю не повинен мати жодної помилки. До всього Дніпропетровський район - найскладніший у Дніпропетровщині. До нього входять 365 садових товариств і 44 села, а ще мільйон жителів Дніпропетровська і 87 тисяч жителів прилеглих міст. Зараз у нас у штаті 19 чоловік, працює тринадцять, четверо в декретних відпустках. З Нового року нам збільшують штат до 31 чоловіка. Але бажаючих працювати нелегко знайти - зарплата невелика, а претендент на державну службу має отримати «добро» у семи організаціях. Раніше реєстратори працювали у важких умовах, тепер вони у нас лише перевіряють документи, а підготовку роблять діловоди. Завдяки цьому продуктивність праці зросла втричі. За два останні тижні ми підготували близько 700 державних актів. З іншого боку ще раніше утворився величезний «вал» паперів за кілька попередніх років. Плюс більшу частину минулого року ми дійсно не приймали документи через переїзди і реорганізацію. Тому прошу усіх жителів району зрозуміти - ми в дуже складних умовах робимо все, щоб їхні документи на землю були на рівні сучасних вимог.
Як видно, у відділі Держкомзему у Дніпропетровському районі на новому місці «на-гора» уже йде очікувана людьми продукція. На деяких непростих аспектах роботи відділу наголосив і головний спеціаліст Роман Биданцев:
- Ніхто не хоче йти сюди працювати… Відповідальність та інтенсивність праці величезні, а зарплата майже мінімальна, плюс постійні перевірки контролюючих органів. До того ж доводиться щодня залишатися після роботи і виходити працювати в суботу, інакше мало що встигнемо. Техніка застаріла, не вистачає меблів, паперу… Чимало людей звертаються на «гарячі лінії», це суттєво гальмує роботу реєстратора. Адже за час, який він витрачає на підготовку відповіді на звернення, можна було б підготувати три документи. Ще одне - є хамське ставлення деяких ліцензіатів, які готують документи на приватизацію, до виконуваної роботи. Буває, вони роблять документи і обмінні файли та й пускають людину у «вільне плавання». А спілкування у нас має бути на рівні спеціалістів! Звичайним людям, особливо старшого віку, які приходять до нас найчастіше, дуже непросто пояснити суть проблеми. Спеціалісти повинні супроводжувати документи до кінця! Саме на таких умовах мають укладатися ці договори. Одна бабуся вже сім разів приносить на перевірку документи з тією самою помилкою, а я нічим не можу їй допомогти. Має бути міра впливу на ліцензіатів, наприклад, за 3-5 помилок позбавляти ліцензії тощо.
Мабуть, багатьом громадянам України знайома ця ситуація земельного «трикутника», у яку вони інколи потрапляють. Організація, яка готує документи, говорить - ми все, що належить, зробили, далі - то не наші проблеми. А відділ земельних ресурсів «щось» знаходить. Тож і доводиться заявнику вкотре ходити по зачарованому колу приватизації замість того, хто «все зробив». Певно ж, фірми, які не супроводжують документи на всіх стадіях приватизації належним чином, повинні позбавлятися ліцензії. Адже їхня робота надто дорого коштує людям.
На конкретне звернення нашого читача Сергія Неклеси в. о. начальника відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Михайло Жиленко дав таку відповідь:
- У технічній документації виявлене неспівпадіння площі земельної ділянки. Ми віддали документи у 110 кабінет для передачі НВФ «Геоінфо». Це перша помилка, вони її виправлять і знову подадуть документи, нічого надзвичайного тут немає. Біда в тому, що дехто може і по три рази робити ту саму помилку, що суттєво подовжує процедуру приватизації. А оформляти спадщину на земельну ділянку без присвоєння кадастрового номера можна тоді, коли на неї виданий державний акт старого зразка.
Ось такі вони, будні земельної приватизації Дніпропетровського району з погляду звичайного відвідувача і працівників відділу Держкомзему. Сподіватимемося, що новий рік зменшить число підстав для нарікань людей на його роботу. А напружена і відповідальна праця співробітників земельних відділів буде нарешті гідно поцінована. Як і усіх працівників нижчого рангу державної служби.

Григорій ДАВИДЕНКО.