Таку думку про непросту ситуацію, що склалася в Єлизаветівці, висловив один із її жителів. У передостанньому числі «Сільські новини» розповідали про неї і пояснювали дії сторін самоврядного протистояння - депутатської більшості сільської ради і єлизаветівського сільського голови Максима Голосного. Та й досі однозначної оцінки подій немає. Навіть після того, як 22 вересня в Єлизаветівці відбулася (чи розпочалася?) позачергова сесія сільради. Як не дивно, навіть бачення того, чи розглядалося насправді основне питання черги денної «Про дострокове припинення повноважень єлизаветівського сільського голови Максима Голосного», діаметрально протилежне.

СКЛАДАЄТЬСЯ враження, що основною претензією депутатської більшості сільському голові є не те, що він, як це ще буває, не проявляє ініціативи. Навпаки – робить багато. Але не завжди те, що потрібно жителям села. Відомо, що Максим Голосний публічно виступив із критикою пенсійної і земельної реформ, охарактеризувавши їх як «намагання діючої влади позбавити молоде покоління гідного майбутнього». Певно ж, сільський голова, як і будь-який громадянин України, має право на подібні дії. Тим паче, що ці «реформи» і справді ніякого добра і молодому, і старшому поколінням фактично не несуть. І справді, годилося б їх пропонувати «знизу», а не ухвалювати майже без обговорення урядовий проект. Якби більшість українських сільських голів відстоювали подібним чином інтереси власних виборців, то і всі народні слуги задумалися теж над тим, що саме показує рука «диригента» парламенту українському народу. Схоже, що ця ініціатива сільського голови противників у Єлизаветівці не знаходить. Чого не завжди скажеш про інші починання. Ось як виглядає калейдоскоп останніх єлизаветівських подій очима їхніх учасників.
Віктор Місний, депутат сільської ради:
- Двадцять першого вересня мала відбутися чергова сесія Єлизаветівської сільради, та більшість депутатів її проігнорувала. Без них сільський голова відкривав і дитячий майданчик. У дітей аж очі горіли від задоволення! А 22-го на позачергову сесію до нас прибув «десант» із Петриківки – уся районна влада. Максим Голосний розпочав сесію, та через постійні крики депутатів, після чотирьох попереджень змушений був зробити перерву до 29 вересня. Він разом із секретарем сільради вийшли із зали. А голова Петриківської райдержадміністрації Володимир Муха дав команду міліції вивести всіх присутніх на вулицю. Після цього депутати, що залишилися, незаконно продовжили сесію. На підставі рішення цього таємного від людей дійства вони тиснули на секретаря Анну Дашівець – змусили зробити запис у трудовій сільському голові про звільнення. А 24-го відбувся День села. Все було добре, люди самі почали збирати підписи на підтримку Максима Голосного, кошти на поїздку до Києва. Бо за десять місяців він зробив більше, ніж його попередники за десять років. Вважаю, «система» боїться Максима Голосного, його популярності серед єлизаветівців і намагається усунути з виборної посади руками кількох односельців.
Кардинально інший погляд на ситуацію у депутата Наталії Жуйкової:
- Позачергова сесія відбулася за планом. Ми не могли ніякі свої пропозиції оголосити. Була присутня районна влада, в роботу сесії вона не втручалася. А після того, як сільський голова і секретар покинули сесію, ми її продовжили. Обрали головуючого депутата Ларису Колісник, проголосували продовжити сесію в закритому варіанті. Людей зі скандалами і криками допомогла вивести міліція. Після цього вісім чоловік виступили і спокійно обговорили ситуацію в Єлизаветівці. Створили лічильну комісію, виготовили бюлетені. За результатами таємного голосування сесія ухвалила рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови Максима Голосного. Згідно із законодавством його обов‘язки впродовж 120 днів, до нових виборів, виконуватиме секретар сільради Анна Дашівець. Ми опломбували кабінет сільського голови, замінили замки. Створена ліквідаційна комісія, все йде за законом. Та Максим Голосний не визнає нашого рішення, не віддає печатки і службовий автотранспорт. Він переконував Анну Дашівець не робити йому запис до трудової про звільнення. На святі села Максим Голосний виступав як сільський голова. Хто хотів почути це – радів… Громада знаходиться в омані, не всі люди знають, що дії депутатів – законні. Думаю, і Максим Ігорович зрозуміє, що впродовж п‘яти днів свої повноваження доведеться скласти, як вимагає закон. А 29-го ніякого продовження сесії не буде. Вона вже завершилася. Надалі в нас багато невирішених питань, в тому числі й звіт кожного депутата про свою роботу перед виборцями.
Свою точку зору на останні події має і єлизаветівський сільський голова Максим Голосний:
- Засідання Апеляційного суду з повернення більше 800 тисяч гривень єлизаветівського бюджету перенесене з 20 вересня на 28 жовтня. На позачерговій сесії після кількох невдалих закликів до порядку я змушений був оголосити перерву до 29 вересня. Далі людей виставили із зали і все пішло за сценарієм – бюлетені, скриньки… Сесію за законом веде лише голова, вона перенесена – невже не зрозуміло? Це свого роду спроба путчу. Я звернувся із заявами до СБУ і прокуратури про самоуправство, незаконну заміну замків на адмінбудинку тощо.
Зовсім іншу думку з приводу єлизаветівських подій має голова Петриківської райдержадміністрації Володимир Муха. Він був у селі 22 і 23 вересня:
- На сесії сільський голова спочатку надав слово правозахиснику Віталію Купрію із Дніпродзержинська, який почав говорити про територіальні претензії міста до Єлизаветівки. Цієї серйозної теми в черзі денній не було, депутати не були згодні на її обговорення. Почалася суперечка, і Максим Голосний оголосив перерву. Присутні жителі села почали йому аплодувати, що не дав висловитись по суті справи. Далі депутати вирішили не переносити сесії і продовжили її в закритому режимі. Хвилин з п‘ять я переконував людей залишити приміщення, та чув у відповідь: «Депутати нам не закон!». Довелося звернутися за допомогою до Петриківського РВ УМВС, бо працювати людям в умовах, коли тридцять чоловік цього не бажають, неможливо. Міліція ще хвилин з десять умовляла, з горем навпіл їм це вдалося. Після цього я три години говорив з присутніми жителями. Розказував, що не знаю, хто кращий для Єлизаветівки – Максим Голосний чи депутатська більшість. Не подобаються депутати – будь ласка, є «Закон про місцеве самоврядування», читайте, проводьте референдум про дострокове припинення їхніх повноважень. Важко сказати, як далі розвиватимуться події, можливо, Максим Голосний, який не визнає рішення сесії, принесе завтра рішення суду про неправомірність дій депутатів. Головне – все має бути цивілізовано.
Безперечно, в обох сторін єлизаветівського конфлікту є свої прихильники і симпатики. З іншого боку, мотивація дій «нападу» не всім зрозуміла. «Хоч один чоловік трапився, що за людей, так що – треба його «з‘їсти»? – скаржилася автору цих рядків пенсіонерка на сільському сході. – До цього ніхто нічого не робив, це перший почав хоч щось робити – і на тобі…»
Певно ж, найточніше оцінити роботу сільського голови можуть лише жителі Єлизаветівки. А в разі чого, згідно зі ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування» вони можуть і достроково припинити його повноваження, «…якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень». Це можна зробити волею обраних від громади сільських депутатів. Якщо вони проголосують за це більше, ніж двома третинами голосів шляхом таємного голосування. Саме так все і було, на думку депутатської більшості, в Єлизаветівці 22 вересня.
Максим Голосний на позавчорашній прес-конференції у Дніпропетровську заявив, що продовжує виконувати посадові обов‘язки сільського голови. Позаяк сесія, як він вважає, не відбулася через порушення регламенту, оцінка його роботі фактично не дана, тому немає і підстав для звільнення. А зроблений запис у його трудовій про припинення повноважень не має через це юридичної сили. Такої ж думки дотримується і правозахисник Віталій Купрій, який народився і виріс у Єлизаветівці. Він назвав три можливих шляхи розвитку ситуації. Перший, найважчий для сторін – взаємне врахування претензій і примирення, негайна більш якісна робота на користь громади. Другий – звернення до суду будь-якої сторони (чи обох) про визнання (чи оскарження) рішення позачергової сесії. Далі апеляції, мітинги, підписи, референдум і т.ін. Цей шлях є найбільш тривалим і найменш прийнятним для жителів. А третій є найбільш малоймовірним. Це добровільне взаємопогоджене припинення повноважень сільського голови і депутатської більшості. І вибори.
Яким із цих трьох шляхів піде суспільне життя єлизаветівської громади, покаже час. Головне при цьому, поза сумнівом, – залишатися людьми. А спірні питання вирішувати, хоч як не тяжко, лише на основі взаємоповаги, як те і личить односельцям і громадянам правової держави Україна.

Григорій ДАВИДЕНКО. Дніпропетровська область.