або Чому мешканці селища Ювілейного не хочуть ставати городянами

Уже, певно, нікого не дивує, що радикальні реформи нової влади викликають активний спротив тієї частини суспільства, якої безпосередньо стосуються. Майдан підприємців зібрав Податковий кодекс, демонстраціями і мітингами відповіли на реформи в освіті студенти вишів і вчителі. І ось черговий сплеск невдоволення людей стався там, де його найменше чекали: серед мешканців приміського селища Ювілейне, яке разом із селищами Авіаторським, Дослідним, ім. Шевченка та Кіровським хочуть приєднати до міста Дніпропетровська, таким чином розширивши межі обласного центру. Керуючись благими намірами - залишити по собі слід, здійснивши адміністративно-територіальну реформу на Дніпропетровщині, чиновники, мабуть, і гадки не мали, що селяни не схочуть ставати городянами. Та їх, між іншим, ніхто і не збирався питати.
Про необхідність приєднання вищеназваних населених пунктів заявив мер міста Іван Куліченко ще напередодні нового року.
А ЧЕТВЕРТОГО ЛЮТОГО 2011-го в Ювілейному відбулися збори, ініційовані громадською організацією “Асоціація молоді Придніпров‘я” та депутатами селищної ради.
Незважаючи на лютий мороз і пронизливий холод, мешканці Ювілейного гаряче висловлювали свою незгоду з планами міської влади щодо приєднання Ювілейного до міста. І кожен наводив свої переконливі аргументи, головні з яких - чистота і порядок на вулицях селища, відремонтовані дороги і ліфти, збудовані дитячі майданчики, освітлення і озеленення вулиць, чим принаймні Ювілейне контрастує з прилеглими міськими вулицями Індустріального району Дніпропетровська.
Рішення про проведення місцевого референдуму і про збір підписів мешканців селища, які підтримують пропозицію щодо проведення місцевого референдуму стосовно приєднання Ювілейного до міста, прийняли одноголосно.
- Ініціативна група зібрала більше тисячі підписів на підтримку референдуму, - заявив, виступаючи на багатолюдному мітингу під стінами ЖЕКу № 1 Павло Пегушин, голова ГО “Асоціація молоді Придніпров‘я” 24 березня. - І ми сьогодні зібрались, щоби просити селищного голову Івана Камінського поставити на порядок денний чергової сесії селищної ради питання про проведення місцевого референдуму.
До речі, мітинг зібрав чимало людей різного віку - від стареньких пенсіонерів до молодих мам з колясками; чоловіки і жінки, юнаки і дівчата прийшли сказати своє “НІ!” місту, яке, ніби ненажерливий монстр, намагається проковтнути тільки-но розквітлу квітку Ювілейного.
- Поки в селищі нічого не було зроблено, поки не було порядку, воно нікому не було потрібне, а зараз, коли скільки здійснено для благоустрою його вулиць, дитмайданчиків, доріг, міська влада вирішує приєднати Ювілейне, навіть не спитавши його мешканців,- висловлює свою незгоду один зі старожилів селища, який прийшов на мітинг.
- Нам не потрібне це приєднання, бо зміниться адреса, треба робити перереєстрацію, і все з власної кишені, а грошей і так нема, - підтримує інший мітингуючий.
- Люди скільки сил вклали в розбудову селища, в наближення і покращення основних послуг, потрібних людям – у нас нова поліклініка, перукарні, магазини і кафе, відділення банків, зручне транспортне забезпечення, пенсійний фонд і ЖЕКи – все під рукою, - розмірковує жінка у червоному береті. - А тепер пенсіонери будуть позбавлені можливості вирішувати житлово-побутові проблеми, у місто не наїздишся.
Житель селища Андрій Баскаков вважає, що питання приєднання селища повинне бути висвітлене більш чітко, людям треба пояснити причину приєднання і які цілі за цим криються.
А поки що народ живиться різними чутками, як-от земельна: в місті уже немає землі для будівництва, друга – фінансова: селище має непоганий бюджет від оренди землі під гіпермаркетами “Метро”, “Епіцентр” і “Караван”, нарешті третя - потреба за рахунок приміських жителів зберегти статус Дніпропетровська як міста-мільйонника і уникнути скорочення 120 депутатів у міськраді...
Зрештою з наведених жодна мета не спрямована на покращення життя мешканців селища, отже, люди бояться втратити те, що мають. Причому поряд гіркий досвід селища Самарівка, яке давно є територією міста і водночас ніби Богом забутою землею. А ще селище Таромське, яке у 2001 було приєднане до міста, а тепер шляхом проведення референдуму прагне повернути собі право самоврядувавання як окремої територіальної одиниці. Навряд, чи вдасться це...
Як не вдалося і мітингуючим 24 березня в Ювілейному досягти своєї мети, бо голова селищної ради Іван Камінський не дав зеленого світла місцевому референдуму і не виніс питання на розгляд сесії, посилаючись на юридичні аспекти, зокрема необхідність 15-денного терміну для перевірки зібраних підписів на підтримку місцевого референдуму.
Світлана МАРКОВА.