Здравствуйте! Мне, как гражданину России, стыдно за свою страну, совершившую очередное преступление - аннексию Крыма. После событий августа 2008 года, когда российское руководство лишило суверенную Грузию трети её законной территории, это уже второе вооружённое вторжение России в независимое государство в 21 веке. Позор России, которая ведёт сейчас себя как международный террорист! Мне стыдно за русский народ, в подавляющем большинстве поддержавший эту агрессию и участвующий в этом безумном фашистско-шовинистическом шабаше. Но я глубоко убеждён, что зло, творимое сегодня распоясавшейся, опьянённой ощущением собственной безнаказанности властью и массой аплодирующего быдла, вернётся бумерангом. Россия должна понести кару. Думаю, судьба Советского Союза будет ей в самый раз. История ещё проведёт над «правопреемницей империи» свой Нюрнберг. Всего вам доброго! Будем надеяться на лучшее!
Дай вам Бог твёрдости духа и сил выдержать очередное испытание в своей истории!
Слава Украине!

УКРАЇНСЬКИМ ПАТРIOТАМ
Невідомий спецназ виник якийсь там.
(Кремль ни гу-гу о «тайных пришлецах».)
«Ні п’яді Криму путінським чекістам!» -
Відлунює у зранених серцях.
На підступи усій москальській банді
Ответьте по-бандеровски, друзья:
«Хай захлинуться кров’ю окупанти!» -
Иначе «з тими гадами» нельзя.
Зустріньте ворогів, як предки ваші,
Чтоб не топтался здесь чужой сапог.
Для них свинцевої приготуйте каші.
В нещадній битві бережи вас Бог!
Ховати вам патрони iще рано. -
Росія погрожує марш-кидком.
Хай дух живе Шухевича Романа!
Хай стане вам Господь провiдником!

Александр БЫВШЕВ, Россия, Орловская область, пос.Кромы, 14 марта 2014 года.

Російське зазеркалля

Я ніколи не знала, як болить душа…Тепер знаю… Болить не за себе чи когось із рідних, болить за Україну, за її світлих і привітних, душевних і добрих людей.

Мешкаю в Росії. Проте ніколи не могла навіть уявити, що ТАКЕ станеться з моєю Батьківщиною, що її будуть рвати на частини, паплюжити, як кому заманеться. І що найпринизливіше – паплюжать росіяни, називаючи народ України фашистами.
Нещодавно були в гостях приятелі росіяни. Вони, дивлячись нам з чоловіком в очі, абсолютно твердо заявили, що увесь український народ є фашисти. Оскільки люди підтримують нову владу…
Це виходить і мої батьки, які все життя тяжко працювали, але нині не можуть жити спокійно: мама увесь час плаче: що буде далі, як буде. чи не буде війни? Чому вони, хворі, виснажені роботою, і зараз в свої 70 років саджають городи, тримають корову, працюють з ранку до ночі, живуть важко, але достойно. І це вони - фашисти?!!
Мій чоловік росіянин, але він, разом зі мною читаючи новини в Інтернеті, де можна побачити правду, разом зі мною плакав за вбитими Небесної Сотні, переживає і хвилюється про те, як розгортаються події в Україні. Що трапилося з людьми, їхньою совістю, нарешті – де розуміння того, як нині страждають ті люди, які не хочуть розколу України, які не хочуть насильно бути росіянами…? Чому ми - українці - стали ворогами та дозволяємо ТАК нас принижувати? Чому ми не можемо жити, спати, думати спокійно і впевнено. В душі така туга і безвихідь, що здається, тебе ріжуть зсередини поступово і дуже підло…і ти нічого з цим не можеш вдіяти!
Ти вимушений жити зі своєю сім’єю, весь час в чомусь обмежуючись, бо треба навчати дитину в школі, треба за якийсь кошт харчуватися, сплачувати комунальні послуги… Була б можливість поїхати звідси, з цієї виснажливої Росії і жити достойно, проте її немає. Одна мрія, щоб наша дитина ніколи не жила так, в такій країні, де лише зовні все прекрасно, а в душі постійна тривога, нестабільність і безвихідь!
Невже українці сподіваються на те, що, приєднавшись до Росії, їх тут будуть вважати росіянами? Тут майже кожен знає, що відтепер саме звичайним людям прийдеться тягнути на собі тягар облаштування Криму. А це зазвичай – підвищення податків, незабаром в Росії запровадять «соціальну норму» використання електроенергії. Що це? На сім’ю, наприклад, на місяць ця норма буде становити 200 кВт електроенергії за звичайним тарифом (в середньому 3,50 кВт/г), а все, що понад «соціальну норму», в 5 або і 10 разів дорожче! Те саме запровадять і стосовно споживання води. Повірте, тут ви завжди будете «нищими хохлами», а тепер ще й з протягнутою рукою!
Я не знаю, чим скінчиться все те, що зараз відбувається, але я досі вірю, що мій народ України все зможе – і вистояти, і працювати не покладаючи рук, і терпіти. Проте є у будь-кого межа терпіння того приниження…Не дай, Боже, моєму народу стати на коліна, бо жоден українець цього не заслуговує навіть на хвилину!
Душа болить і плаче, кожного дня згадую тих нещасних, кого вбили на Майдані…Так хочу, щоб це був лише довгий, найгірший в моєму житті сон. І щоб всі-всі вони були живі, були щасливі, народжували дітей, раділи сонечку, щоб кожного дня милувалися нашою славною вільною Україною…
А кругом затискає з усіх сторін російське задзеркалля!

Ірина БОДАК.