15.07.2021
До Дениса в село Бездрик прийшла телеграма:
Запрошує в Київ пана відома програма.
Будуть зйомки телешоу у самій столиці,
Згодом всі побачать в ньому їхні з жінкой лиця.
Назву не чув зроду-віку «Міняю я жінку»
Та й кортіло чоловіку поміняти Зінку.
Замість неї цілий тиждень іншу буде мати.
Як же її день у день треба називати?
Перебрав в умі всі назви: «киця», «мушка», «пташка»,
Може, попадеться «язва», як у кума Глашка.
Тож коли прийшла «новенька», тільки Денис зиркнув -
Мати моя рідна, ненько, зроду я не звикну!
Захотілося додому, до рідної жінки.
Враз відчув страшенну втому: нема ніде Зінки.
Нова витріщила очі: «А де наш сніданок?
Звикла я до кави в постіль кожен Божий ранок.
Одягай швиденько кеди і мерщій до парку
Прихопи велосипеди, поганяєм зранку».
Ледве живий від утоми прийшов Денис з парку,
Нема й крихти їжі вдома, випив всю заварку.
Жінка в салон подалася наводити вроду.
- Нащо ти мені здалася? Не знав тебе б зроду!
За тиждень життя з нею протягну я ноги,
Більше жити зі «змією» не маю я змоги.
Тож побіг до режисера:«Не хочу я грати,
Бо ж ще день, уб’ю «мегеру» й попаду за ґрати.
Віддай мені мою жінку, поїдем до хати.
Буду шанувати Зінку й довіку кохати».
Павло ГЛАЗОВИЙ
Залишить свій відгук