Більшість громадян, безперечно, цікавить: а чи є в Україні зрушення на краще в будь-якій сфері? Нещодавно Президент Віктор Янукович розкритикував надзвичайно низький рівень економічних реформ в Україні. І зазначив: «Свої доручення урядовці виконують на 15-20 відсотків. Це повна безвідповідальність, саботаж!» З цією оцінкою неможливо не погодитися.

ПРЕМ’ЄР Микола Азаров критику глави держави визнав справедливою. При цьому підкреслив: «Без економічних перетворень ніякого покращення життя не буде». І вже з омолодженим складом уряду знову взявся вирішувати ті ж самісінькі завдання. Між тим політолог Сергій Рубан вважає, що нинішня влада перед своїм приходом запевняла суспільство, що в неї є цілий пакет реформ, які виведуть Україну зі скрути. Як з’ясувалося, насправді цих реформ немає.
Як справляться урядові «молодореформатори» з давніми завданнями, буде видно найближчим часом. Хоча вигадувати щось надзвичайне навряд чи потрібно - українцям, як і всім націям на світі, потрібні лише свобода і соціальна справедливість. Остання регулюється податками для багатих та субсидіями для бідних. Навзаєм цього Микола Азаров планує якнайскоріше… підвищити вартість енергоносіїв для заможних людей. Навряд чи вдасться це зробити, а якщо й так, то «під роздачу» можуть потрапити і незаможні. Як відома всій Україні міська пенсіонерка, якій через подарований дітьми телевізор… відмовили оформляти субсидію.
Між тим центр прийняття справжніх економічних реформ зміщується у новообраний парламент України. Який завдяки наполегливості депутатів опозиційних фракцій починає забувати про «кнопкодавство», виступи недержавною мовою тощо. Зроблений і перший крок у подоланні найбільшої у світі української ганьби - справжньої «прірви» між мінімальними та максимальними пенсіями. Щойно депутати Мохник, Леонов і Тягнибок з фракції «Свобода» зареєстрували законопроект «Про заходи щодо ліквідації дефіциту Пенсійного фонду України». У ньому названі основні причини дефіциту ПФ: «спецпенсії» та «тіньовий» ринок праці. «Спецпенсіонери», як відомо, отримують від 10 до 40 тисяч гривень на місяць, тоді як мінімальна пенсія лише наближається до жалюгідних сьогодні 900 гривень. Запропоновано повернути пенсійний вік для жінок до колишніх 55-ти років, адже підвищення, як визнають і його творці, майже нічого не дало Пенсійному фонду.
У новому законопроекті передбачено, що максимальний розмір пенсії будь-якого громадянина України не може перевищувати 5-ти її мінімальних величин. Тим пенсіонерам, кому пенсія призначена до набрання чинності даного закону і сума якої перевищуватиме п’ять мінімальних пенсій, надлишок буде зарахований до ПФ у вигляді податку.
Поза сумнівом, досі існуюча абсурдна «прірва» між «міні» і «максі» пенсіями є найбільшим соціальним лихом в Україні. Внесений законопроект має покласти край цій ганьбі. Голосування за цей довгоочікуваний закон стане «моментом істини» для депутатів від Компартії та мажоритарників - чи й на ділі вони так само боротимуться за соціальну справедливість, як звикли це робити, струшуючи повітря? Мабуть, це буде «момент істини» і для кожної парламентської фракції, і для окремо взятого депутата.
Показовим у цьому плані є недавній телевізійний виступ колишнього «борця за права трудящих» в парламенті Юрія Соломатіна. На запитання тележурналістів - чи не вважає він свою пенсію в 14 тисяч гривень занадто великою - той відповів: «Це - копійки! Що й кому вони можуть допомогти?» Вочевидь, лукавить-таки товариш Соломатін. Бо на «копійки», на які жирує він один, змушені животіти п’ятнадцять менш успішних його ровесників, яким він з колегами раніше обіцяв «світле майбутнє». А в масштабах держави це вже зовсім не «копійки». Податок на призначені «спецпенсії» до Пенсійного фонду покращить життя старшого покоління українців, які непосильною працею відбудували країну після війни. Для цього не треба навіть чекати ніяких економічних див від Миколи Яновича.
Як і хто буде голосувати за поданий пенсійний законопроект, покаже час. Вочевидь, «момент істини» у найболючішому для українців усіх поколінь питанні вже не за горами. До речі, кожен із нас, в Україні сущих, може прискорити його прийняття. Коли особисто (чи письмово, телеграмою тощо) або на мітингу скаже своєму народному обранцю: «Голосуй за справедливий пенсійний закон! Ухвалюй справедливе співвідношення щодо зарплати!»
Переконаний - почують.

Григорій ДАВИДЕНКО.