Поточний № 6 (1193)

19.02.2018

На Калитву - з сокирою?


26.10.2016

Неждано-негадано заповідне урочище «Гора Калитва», що розмежовує Царичанку і Китайгород, вдруге за цей рік спадає на увагу підприємливим людям. Та тепер не приватна фірма з тисячами вуликів і мільйонами бджіл атакує її духмяні кетяги білої акації та мешканців прилеглих вулиць селища з їхньою худобою, як це було в травні-червні… До речі, неймовірний проект як почався, так і закінчився несподівано – гігантська пасіка згоріла під час кочівлі на сонях у Солонянському районі, зайнялася суха трава під нею. Про це в соцмережах повідомив завідувач пасікою Віталій Машика.


ДУМКА покращити свій фінансовий стан за рахунок Калитви – цього разу самих дерев акації (!) - уроїлася в голову державному підприємству «Дніпродзержинське лісове господарство». Причому у небачений у її баюрах досі спосіб - суцільної санітарної рубки!

Згідно з «Географічною енциклопедією України», Калитва – підняття неправильної форми на Придніпровській низовині між Царичанкою і Китайгородом, довжиною до 5 км, висотою 145 метрів, круто обривається до тераси Орелі. Калитва є мореною Дніпровського льодовикового язика. Міністерство екології та природних ресурсів України ще 14 жовтня 2002 надало Царичанській РДА та Китайгородській сільській раді тотожне «Охоронне зобов’язання» (скорочено):

«Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Держуправління екоресурсів у Дніпропетровській області передає під охорону землекористувачу заповідний об’єкт заповідне урочище «Гора Калитва» площею 400 гектарів, оголошений рішенням облвиконкому від 14 жовтня 1982 року № 654 з метою збереження геологічних утворень природи з рукотворним залісненням гори у 30-60-х роках минулого століття. Заповідний об’єкт входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є частиною світової системи природних територій, що перебувають під особливою охороною. На заповідній території забороняється знищення та пошкодження дерев, чагарників і трав, випасання худоби та мисливство».

Калитва засаджена жіночими руками

Переважна більшість жителів Царичанського району саме так і сприймає Калитву – як заповідник. Неповторним поетичним словом розповів про нелегку історію його створення наш читач, ветеран праці Вілен Дручінін:

«Шановна редакціє! Я живу під горою Калитва в Китайгороді Царичанського району. Пригадую сорокові-п’ятдесяті роки, коли гора була зовсім лиса. Після рясних дощів наші городи заносило мулом по коліна… Ми викопували з нього картоплю, помідори тощо. Добрим словом згадую працівниць жіночої бригади із заліснення Калитви Галину Квас, Оришку Грищенко, Поліну Квас, Анастасію Турчак, Химу Бебешко, Соломію Трень, Лідію Середу, Надію Орел та інших жінок, їхнього бригадира Панаса Бутенка… Вони своєю невтомною нелегкою працею засадили гору і вона забуяла пишним цвітом акацій…

Якось побували з онуком на Калитві, і з усього побаченого виникли такі рядки:

Живу я під горою

Що Калитвою зветься,

Своєю нам красою

Вона завжди сміється.

Дитинство босоноге

Пройшло на ній далеке,

Високою стернею

Бродили там лелеки.

У тебе є Майдани,

І є Свинячий Яр,

Там предки боронились

Від злісних яничар.

Пройшли роки, століття,

Негоди пелена,

І в’їлась в твоє тіло

Ерозія страшна.

Але знайшлась людина,

Яка жила між нас,

Став ліс садить з жінками

Бутенко Опанас.

За труд багаторічний

За відданість селу,

Вже пам’ятник гранітний

Поставили йому.

Й гора вже невпізнанна

У різнобарв’ї трав,

Духмяний цвіт акацій

Чебрець перебива…

Пройшли десятиліття,

Я знов прийшов сюди –

І радуюсь за тебе

Бо вже нема біди.

І щось там защеміло

Під серцем у душі…

Згадалося дитинство

У всій своїй красі».

Ота біда, яку майстерно змалював Вілен Іванович, дійсно творила страшні речі в Китайгороді. За розповідями старожилів, на безлісній тоді Калитві внаслідок сильних дощів утворювалися потужні водяні потоки, які несли глину й пісок з ярів на село… Щоб захиститися від страшного згону, що нестримно мчав вулицями, жителі знімали хатні двері з петель і загороджували ними входи до садиб… І тепер прилеглі до гори дороги вулиць Піщаної, Гагаріна, Панаса Бутенка, Підгірної та інших підняті над городами селян подекуди до 5 метрів! Саме тому сьогодні людям, які ще школярами по насінині збирали дрібнесеньке насіння акації зі стрючків і засаджували Калитву, так боляче щодня дивитися на ті «КамАЗи», які везуть селом щойно спиляну живу акацію клієнтам до міста... Везуть, минаючи гранітний пам’ятник під горою з написом «Панасу Трохимовичу Бутенку вдячні нащадки за заліснення гори Калитви».

…Вранці 16 жовтня вперше цієї осені було холодно. За півкілометра від межі Китайгорода і Царичанки вгору на Калитві на західному схилі Ноджиного яру з удосвіта натужно ревуть «китайці». Котрий день четверо молодих хлопців без спецодягу, захисних окулярів і касок завзято стинають бензопилами товсті живі акації, минаючи сухі тонкі… Звалюють і січуть на чурбаки довжиною 30 сантиметрів – таке замовлення, пояснюють, надійшло з Дніпра. По схилу яру спускається «Камаз» АЕ 63 62 ВМ, продавлюючи глибоку колію і місцями зриваючи ґрунт національного надбання… Директор ДП «Дніпродзержинський лісгосп» Іван Яловий пояснює кільком громадським активістам, що прийшли подивитися на небачене – як держава «береже» лісовий заповідний фонд – таке:

– В нас усі документи в порядку на цей 31-й квартал, ці землі надані нам у користування 1971 року. Є лісорубний квиток №249, виданий Державним підприємством «Дніпродзержинське лісове господарство» до 31 грудня 2016 року, є Акт обстеження лісопатологічної служби, що 4,6 гектара акації з 72-ох наших підлягають суцільній санітарній вирубці. Акація з коріння виросте нова, і на 7-й рік ми її прорідимо, буде молодий ліс. А заповідне урочище «Гора Калитва» знаходиться лише на землях Китайгородської сільської ради, оці ж належать Царичанській селищній раді.

Виходить, що частина Калитви, де проводяться роботи, не є горою? Але ж це давній Ноджин яр, і крутизна схилів тут доволі значна! Це підтверджує отаман Царичанського козацького полку Михайло Сензюк:

– Вирізання дерев у заповідному урочищі «Гора Калитва» є умисним злодійством, лісничі показали тут своє справжнє обличчя – їм і море до коліна, аби вигода… Цей факт царичанська поліція, яку ми кілька разів викликали на місце злочину, мусить не «відфутболювати», а внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Знаю це з професійного досвіду як колишній начальник райвідділу міліції Царичанського району. Прокуратура теж не реагує, до неї зверталася раніше районна рада. Примітивний штучний поділ – заповідне урочище в Китайгороді є, а в Царичанці його катма – стався через те, що свого часу Царичанська селищна рада, щоб мати менше клопоту, «Охоронне зобов’язання» на заповідний об’єкт не підписала. За цей рік лісгосп заплатив їй, як повідомив царичанський селищний голова Геннадій Сумський, трохи більше семи тисяч гривень… Та один «Камаз» акації в місті коштує стільки ж! А їх за день вивозять чотири, а то й п’ять! До всього акація своїм корінням утримує геологічну пам’ятку природи в первозданному стані, не дозволяє воді розмивати круті схили яру. Якщо ж є яка деревина суха, то можна спиляти лише її, а не знищувати увесь масив. Суцільна санітарна рубка є доволі хитрим способом добування грошей, бо за законом не оподатковується. За підрахунками наших активістів, гектар акації Калитви дає охоронцям лісів до півмільйона гривень доходу. Тож «апетити» лісівників лише зростають, вся Україна це бачить останніми часами з телесюжетів.

Справді, державна лісова сокира сьогодні привільно гуляє скрізь по Україні, суцільні санітарні рубки не оминають навіть Карпат… Не «дрімає» і ДП «Дніпродзержинське лісове господарство» – торік у Царичанському районі поблизу Могилева за Селищем вирізані 5 гектарів білої акації, цьогоріч влітку на Бирчиній у Китайгороді, неподалік колишнього комбікормового заводу, до гектара акації, рубка запланована там і наступного року. «На підході» й інші масиви, повідомляє Іван Яловий:

– Дійсно, суцільні санітарні рубки покращують матеріальний стан наших Шульгівського, Курилівського та Царичанського лісництв, потрібні трактори для гасіння пожеж, пальне тощо, а держава фінансує такі видатки лише частково. Ми продаємо спиляну акацію по 450 гривень за куб будь-кому. Та з точки зору охорони природи все законно – акація сохне, термін її життя невеликий – кілька десятків років. Наступного року в Царичанському районі плануємо продовжувати вирубувати акацію поблизу Китайгорода, ще в Михайлівці вільха є.

Екологічна інспекція вирубування Калитви вважає нормою…

На вимогу громадських активістів рубка акації на Калитві за джентльменською домовленістю керівництва Царичанського району та дирекції ДП «Дніпродзержинський лісгосп» була призупинена на три дні до приїзду повноважної комісії з Дніпра. Двадцять четвертого жовтня в кабінеті голови районної ради Світлани Горбачової за участі громадських активістів, дирекції лісгоспу та начальника відділу Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області Василя Федоренка відбулися бурхливі півторагодинні дебати. Позиція громадськості абсолютно чітка і зрозуміла, вважає голова спілки бджолярів Китайгорода Юрій Мосійчук:

– Ще школярем мені довелося засаджувати гору, і тепер боляче дивитися, що виробляють нові «господарі» на ній… На «свої» землі на Калитві ДП «Дніпродзержинський лісгосп» не має ні державних актів, ні кадастрових номерів. Царичанський і китайгородський землевпорядники разом із Царичанським відділом Держземагенства не змогли показати на місцевості, де закінчується межа заповідного урочища «Гора Калитва». Лише ця обставина є підставою припинення всіх робіт! Окрім цього, ветерани земельного відділу стверджують, що раніше вся Калитва була зафарбована зеленим кольором – тут була суцільна заповідна зона. А на «Карті-схемі заповідного об’єкту «Гора Калитва», виготовленої 2000 року Царичанським відділом земельних ресурсів, царичанські землі не позначені як заповідні лише через те, що селищна рада не поставила підпис щодо охорони Калитви. Ми переконані, що вся Калитва – і китайгородська, і царичанська сторона – мають увійти до складу земель Національного природного парку «Орільський».

Як додатковий аргумент на нараді був розглянутий «Акт 20 серпня 2016 року», який склали доцент Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, кандидат біологічних наук Вадим Манюк та головний редактор еколого-краєзнавчого часопису «Свята справа» Петро Чегорка. Творці Національного парку «Орільський» разом із представником Китайгородської територіальної громади Григорієм Давиденком оглянули Калитву в районі 31 кварталу і встановили:

– Деяка частина дерев акації на зазначеній ділянці засохла, є суховершинні дерева. Візуально слідів грибкових захворювань акації не виявлено. Насадження ділянки суцільної санітарної рубки не потребує.

Та все ж після припинення дебатів Василь Федоренко констатував – правових підстав припинення суцільної санітарної рубки на Калитві немає… Тому громадські активісти Царичанського району змушені звертатися до Генпрокуратури України, Верховної Ради та інших найвищих державних установ з вимогою припинити свавілля на Калитві. Заповідне урочище «Гора Калитва» має бути на всій свої площі.

Навперейми з сесією?

Завтра відбудеться чергова сесія Дніпропетровської обласної ради. Як повідомляє завідувач відділу природоохоронної роботи департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації Світлана Данилова, на сесії розглядатиметься пакет документів з Юр’ївського району, після схвалення яких буде узаконений Національний природний парк «Орільський» на частині площ краю. Наступна сесія розглядатиме природні багатства Царичанського району та визначатиме їхню відповідність Національному парку. В разі ухвалення позитивного рішення – а гора Калитва вся входитиме до «Орільського» – її ліси автоматично стануть лісами першої групи, де за законодавством дозволені лише рубки догляду. Чи не тому охоронці лісів спішать звести упень білу акацію на 4,6 гектара, що за якийсь місяць такої можливості вони вже ніколи не матимуть? Хто зупинить їхній неймовірний поспіх?

За легендою, Калитва в давнину іменувалася Половецьким валом. Саме на одній з його вершин стояв знаменитий камінь з написом:

«Наліво підеш – смерть знайдеш, направо підеш – коня втратиш, прямо підеш – жонатий будеш».

Безліч військових битв, історичних меж, геологічних подій відбулося на Калитві. Ми як дбайливі нащадки маємо плекати збережений попередніми поколіннями цей скарб і показувати його туристам, як це робиться в цивілізованому світі. Навзаєм цього плюндруємо те, що маємо… Доки ж це триватиме? Хто поставить крапку в цьому «бігові наввипередки» і піднесе Калитву на вершину, яка їй за всіма правами давно належить?

Григорій УКРАЇНЕЦЬ. Дніпропетровська область.