ВІД СЕЛА мого дитинства Степанівки до Скибівщини якихось чотирнадцять кілометрів. Через Багачку Першу та Семенівку. У цих двох селах бігав хлопчаком, у Семенівці навіть збіжжя у кузові газона на жнивах з-під комбайна розгрібав, а ось у Скибівщині жодного разу не випало побувати. Запам’яталась лише назва села, мабуть, тому, що в корені своєму має слово «скиба». Пригадую, як покійна бабуся Одарка Каністратівна простягала мені шматок свіжовипеченої балабухи і казала: «На, внучок, їж скибку із сахарьом. До-обре!”. І той хліб, посипаний цукром та политий молоком, сьогодні видається мені чимось незбагненно смачним.