Після зрадницького захоплення Криму та частково Донбасу Росія знахабніла ще більше. І це зрозуміло. Вона завжди лізе на того, хто слабший, і боїться того, хто сильніший за неї. Ми вже до цього звикли. Але від того, у кого руки чешуться та совісті бракує, можна чекати чого завгодно. Ми вже не ті, що були у 2014 році і таки готові до рішучого опору. Але постає питання: «наскільки ми готові?»  Добре, що в наш освічений вік існує Інтернет. Звертаємось до військових експертів з цим питанням. Вони нас запевняють, що ми вже, дійсно, не ті, що були сім років тому, що армія дуже зміцніла, озброєння покращало і наш військовий рівень дуже високий. Ми побороли пацифізм 2014 року, о українська армія  готова до захисту . Читаєш таке і гордість за нашу армію наповнює груди. 

Далі наші експерти, наприклад Валерій Рябих, роз’яснюють, що «загроза  розгортання великомасштабної війни РФ і втягнення в неї України, нікуди не ділася, а з 2014 року постійно зростає». А заступник директора ЦДАКР Михайло Самусь додає, що багато зроблено для зміцнення армії, але є ще недоліки.  У нас дефіцит стрілецькій зброї та боєприпасів до артилерії. Немає патронних заводів. Купуємо у Литві, Болгарії, Чехії, Сербії. Питаємо у наших експертів: «Чи то так дорого, що неможливо побудувати за сім років свій завод, щоб не купувати у когось патрони та снаряди до гармат? «Та ні, – кажуть, – це можна зробити за два-три роки, а коштуватиме такий завод від 70 до 200 мільйонів доларів». «То чому ж досі не збудовано?» – питаємо експертів. Вони кажуть, що починаючи з 2014 року Міноборони розглядало декілька пропозицій щодо збройних заводів, але у нас так тяжко та довго  все вирішується... От тобі й маєш!  

Починаючи з 2014 року, тривають воєнні дії на Сході, російські снайпери вже 7 років відстрілюють наших бійців.  А ми досі не спромоглися відбудувати свій патронний завод, бо Луганський втачено. Панове міністри, якщо не спроможні побудувати  новий патронний завод, то поступіться місце тим, хто зможе це зробити. І  облиште  ту  казочку, що ви буцімто спроможні, та ось ніяк не вирішите, яка ж  у нас зброя буде – наша вітчизняна чи «НАТОвська»? Під  яку ж зброю патрони робити? І на це у вас пішло сім років? 

У кожного з наших бійців у руках найкращий у світі автомат Калашникова. Ось під нього  вже декілька років тому і треба було збудувати патронний завод. А ті патрони, що ви закупили на декілька мільйонів у Литві, наші бійці під час навчань та на передовій майже витратили. Так нам кажуть експерти. Чого ви чекаєте? Чи грошей нема? Так наведіть порядок на митниці, поверніть прибуток у декілька мільярдів до державного бюджету та запустіть роботу підприємств військово-промислового комплексу! Священний обов’язок міністра оборони – забезпечити кожного бійця своєї армії патронами до зброї. 

Пам’ятаю, що президент Володимир Зеленський після виборів обіцяв, що буде позбуватися фахівців,  не спроможних виконувати свої обов’язки. Не забуваймо це!