«У цьому році весна – нетипова, – говорить директор Агрофірми ім. Горького Микола Бочкар. – Хоча строки весняної сівби відповідають минулорічним, температурний режим відрізнявся суттєво. Миколаївські ґрунти досить важкі для вирощування картоплі, але ми навчилися отримувати доволі якісну продукцію. На полі №9 першої дільниці на площі 102 гектари посадили перевірені часом сорти голландської селекції: Пікассо, Рудольф, Сіфру, Гранаду. Для отримання високого врожаю картоплі, крім зрошення, треба належним чином підготувати ґрунт, внести добрива, засоби захисту від хвороб і шкідників, що лягає на собівартість продукції. Однак ціни на картоплю сьогодні ніяк не можуть задовольнити сільгоспвиробників. Раніше у нас був налагоджений ринок збуту до Донецької області та у Криму, які зараз є окупованими територіями.  Тому доводиться реалізовувати картоплю невеликими партіями або ж здавати, як у минулому році, за безцінь на Чернігівський крохмальний завод. На жаль, у нашій області немає жодного підприємства з переробки картоплі. А на початку 2000-х років з карти Дніпропетровщини зник і Губиниський цукровий завод. Тепер ми змушені возити цукрові буряки за 200 км у Полтавську область», – розповідає Микола Васильович.

Як відомо, насінництво –  також важливий напрямок цього багатогалузевого господарства. В Агрофірмі імені Горького вимогливо  ставляться до всіх етапів виробництва насіння, починаючи від підготовки ґрунту і вирощування. Остаточна доробка насіння відбувається на  великому насіннєвому заводі, який обладнаний  пневмотранспортерами, що подають зерно до бункера, а звідти зерно прямує в очисний «Пектус–531».  Калібрувальна лінія  обладнана «Пектусами» і «Алмазом», які лише добірне і виповнене  насіння  лишають для завантаження у біг-беги.

Агрофірма імені Горького тісно співпрацює із Селекційно-генетичним інститутом – Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення, Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України, Донецькою державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН, насіннєвим фермерським господарством «Бор». 

 «Якось до нас привезли насіння пшениці імпортної селекції для випробування, – розповідає головний агроном Андрій Тупіка. – Механізатори  насіннєвого заводу розкрили мішок і запитали мене: «А що це за сміття?». Наші робітники і спеціалісти вже можуть відрізнити наше добірне насіння від насіння неякісного. Ми передусім дбаємо, аби наші партнери виростили з нашого насіння гарний врожай і отримали з цього зиск у вигляді прибутку та наступного року знову приїхали до Агрофірми ім. Горького за насінням. Цьогорік озима пшениця у нас зростає на площі 1000 гектарів, у тому числі 380 гектарів займає насіннєва. 

Дощі у період весняної посівної не давали можливості стисло провести комплекс робіт. Скажу так: за останні роки ми відвикли сіяти в грязюку. Але для озимих та ранніх ярових культур, це, напевно, оптимальні умови, які дозволять отримати пристойний врожай».

Щороку в Агрофірмі ім. Горького закладається демонстраційне поле. Минулоріч, наприклад, було посіяно 80 гібридів кукурудзи селекції «Сади України», АФ «Степова», НВФГ «Компанія «Маїс» (Синельникове), ТОВ АПК «Маїс» (Черкаси). За врожайністю ці гібриди трохи поступаються імпортним, а ось за стійкістю до посушливого минулорічного літа, напевно ж, почувалися навіть краще і вистояли  за умов неймовірної спеки.

«Озима пшениця та ярий ячмінь у нас  виключно вітчизняної селекції, і на насіннєвих посівах, і на товарних, – продовжує головний агроном Андрій Тупіка. – Як кажуть, свій до свого по своє! Переконаний, ми маємо вирощувати і споживати своє, рідне. Можливо, з цього і почнеться відродження України, її потенціалу аграрної держави».

Агрофірма імені Горького – одне з небагатьох господарств, яке не тільки зберегло тваринництво, а цілеспрямовано займається удосконаленням молочно-товарного виробництва. За новими технологіями уже збудовано два тваринницькі комплекси для безприв’язного утримання молочного поголів’я корів. Зараз інженер-будівельник Микола Грушко зі своє бригадою розбирають корівник колгоспного зразка, аби на його місці збудувати третій сучасний тваринницький комплекс для утримання дійного гурту.

Щодня 16 тонн молока екстракласу надходить на павлоградський  завод «Молочний дім», Магдалинівський маслозавод, а віднедавна ще й канівський «Клуб сиру». Високоякісне молоко із АФ ім. Горького йде на виробництво дитячого харчування, вершкового масла та твердого сиру.

Наостанок директор великого сільгосппідприємства Миколи Бочкар поділився з нами своїм наболілим: «Першого липня відкривається ринок землі. Скажу відверто, для таких господарств, як наше, це нічого позитивного не принесе – піде подальше роздрібнення полів. Яким чином займатися і далі зрошенням, коли, наприклад, посеред поля буде одноосібник? Вже треба узаконити, що такі селяни можуть обробляти свій пай на окремому полі. А ще у кожному населеному пункті має працювати комісія з раціонального використання землі. Якщо поля забур’янені, власник земельного паю має отримати попередження, надалі така земля має вилучатися у державний земельний фонд і на конкурсних засадах надаватися тим господарям, які можуть і хочуть працювати і отримувати високі врожаї. Тільки так ми зможемо рухатися вперед і мати перспективу розвитку аграрного сектора економіки». 

На знімку: Директор Микола Бочкар та механізатори під час висаджування картопліІван Співак, Віктор Лисогоря, Валеріій Шевченко, Олег Оглобля.