Поточний № 20 (1258)

24.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Нації вмирають не від інфаркту


30.08.2012

Впровадження російської мови як регіональної, на мою думку, розколе Україну.
Довго, дуже довго нищили нашу мову та й самих українців, сусідні держави та різні зайди-чужинці. І не змогли. А тут свої … Та й чи свої вони? С. Ківалов - уродженець Молдови. В. Колесніченко називає себе: «крєстьянским сином». Хоча крєстьянства на Україні ніколи не було, а були мирні трудівники-селяни, які годували свої сім’ї, різних зайд та своїх панів-гнобителів.

ДРУГОГО ЛИПНЯ, напередодні 80-річчя утворення Донецької області, в донецькому телецентрі несподівано для гостей, які зібралися, щоб поздоровити донеччан зі святом, пролунав голос заступника голови комісії з територіального устрою та самоврядування Донецької ОДА М. Загоруйка, що ошарашив присутніх: «Украінскій язик в сілу історичєскіх условій не развілся. Он сєгодня являєтся недоразвітим»… Тобто, українську мову можна заборонити в Україні і користуватися мовою сусідньої держави – російською. Так згадує в своїй статті про той чорний понеділок член-кореспондент Академії наук України, доктор філософських наук, професор Анатолій Загнітко.
Третього липня в сесійній залі Верховної Ради творилося щось непередбачене. Голову Верховної Ради В.Литвина о 14 годині несподівано викликали до президента на якусь нараду. І керівництво сесії перейшло до першого заступника А. Мартинюка. О 14 годині 30 хвилин члени партії регіонів несподівано зайняли урядові ложі і оточили головуючого. І тут Мартинюк запропонував проголосувати за мовний законопроект Ківалова–Колесніченка. Опозиціонери намагалися перешкодити цьому, зчинилася бійка, вони вирвали у віце-спікера мікрофон. Але Мартинюк, як істинний комуніст, пересів у крісло голови Верховної Ради і оголосив, що за мовний законопроект проголосували 248 депутатів. Хоча в залі було їх не більше ста, решта, особливо опозиція, була поза залою засідань.
Радості регіоналів, комуністів та литвинівців не було меж. Вони кричали:«Ми побєділі», «Ми развєлі іх, как котят». Це був подарунок Донецькій області, керівництво якої ще напередодні запланувало відзначити цей ювілей. З цим завданням депутати справились як професійні шулери, не запитавши навіть у народу, чи потрібно йому це?
Росія завжди дбала про могутність та збагачення своєї держави. Ще московські царі, а потім імператори та комуністичні вожді завжди прагнули до розширення своїх кордонів, відтак завойовували землі різних народностей та сусідніх держав – в Сибіру, Прибалтиці, на Закавказзі та в Азії.
Та й новітні президенти намагаються підкорити своєму впливу колишні союзні республіки, які після розпаду СРСР стали незалежними, створюючи різні союзи – СНД, ГУЛАМ, митний союз, а тепер ще й Евроазійський союз. Впровадження російської мови – це перший крок на догоду Путіну. Мова – це джерело впливу. Недарма хтось із російських політиків брязкнув, що Росія закінчується там, де говорять російською мовою. Отже поширення російської мови - це державна політика Росії. На неї виділяються величезні кошти. Це так званий «Фонд російської мови», який очолює дружина президента Людмила Путіна. Це – література, періодичні видання, телерадіопростір. Це різні проросійські організації та російськомовні партії та блоки. Але найбільшої шкоди українській мові завдають емісари, які знаходяться при владі.
Ще будучи прем’єр-міністром, Володимир Путін видав наказ, за яким заробітчани повинні досконало володіти російською мовою та знати історію Російської держави.
В статті 10 Конституції України записано:«Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя по всій території України». Це в основному законі нашої держави, а в житті українська мова ігнорується та паплюжиться. Особливо серед чиновників різного рангу та найгірше, що Конституцією нехтує навіть керівництво країною.
В Ізраїлі проблему державної мови вирішили дуже просто. Ось як про це розповів на сторінках «Сільських новин» її головний редактор Олексій Гуденко ще 1 червня 2006 року: «Років вісім тому дизайнер нашої газети Олександр Буртянський разом із сім’єю виїхав на свою історичну батьківщину, в Ізраїль. Якось він зателефонував своїм колишнім колегам. «Всьо хорошо. Работаю. Только получаю полставкі із-за язика, потому что нє сдал єщо екзамєн по язику. Так что сєйчас ми с Танькой (його дружина) учім івріт. Только сдам екзамєни, буду получать полную ставку.» Виходить, що в Ізраїлі дуже просто вирішили проблему державної мови.
Задумайтесь над словами відомої письменниці Ліни Костенко, дорогі мої земляки:
«Нації вмирають не від інфаркту.
Спершу у них забирають мову».

Леонід СІДАК. м. Підгородне, Дніпропетровська область.