Поточний № 6 (1193)

19.02.2018

Наука працює на продовольчу безпеку держави


24.06.2016

  1. Про вітчизняну селекцію та аграрну науку розмова нашого кореспондента з Анатолієм Черенковим, директором Інституту зернових культур НААН.

- Анатолію Васильовичу, останнім часом з різних трибун можна почути думки про те, що землі державних дослідних господарств використовуються не досить ефективно і до цих земель треба долучити приватні структури, які вміють краще вести аграрний бізнес…

- Можливо, бізнесом у сільському господарстві можуть займатись багато хто, навіть люди без спеціальної освіти. А чи можуть вони займатись селекційною роботою, результати якої можна побачити через роки?

Інститут зернових культур не може існувати без виробничої бази. На сьогодні до його складу входить 4 дослідних господарства, 3 дослідних станції, а загальна площі земель становить 16 500 гектарів. Вся виробничо-наукова діяльність у цих підрозділах спрямована на вирощування вихідних батьківських форм, гібридів першого покоління, що передбачає просторову ізоляцію при вирощуванні самозапилених і перехресних культур.

Мені приємно говорити про те, що у мережі наших дослідних господарств і станцій вся земля оброблена і засіяна, використовується ефективно. А валове виробництво зернових культур сягає 30-45 тис. тонн.

На сьогодні у дослідних господарствах «Поливанівка» і «Красноградське», Ерастівській та Розівській дослідній станціях збережено тваринництво, а кормова група у структурі орних земель там становить 25-30 відсотків, чого, на жаль, немає в Україні. Кормовиробництво дозволяє підвищити родючість ґрунтів, збільшити вміст гумусу. До 25-30 тонн органічних добрив вносяться під парові площі. Все це працює на перспективу. Хоча, як відомо, для великого агробізнесу прибуток треба отримувати вже сьогодні. Якщо крупні агрохолдинги орієнтуватимуться тільки на вирощування високорентабельних культур, то за якихось 5 років ґрунт виснажиться, значною мірою знизиться його родючість.

Ми ж з року в рік робимо все, аби примножити наші здобутки у селекції рослин та у тваринництві. Наприклад, у дослідному господарстві «Поливанівка» над збереженням генофонду сірої української породи, яка занесена до Червоної книги, працюють вже десятки років на ентузіазмі директора господарства Миколи Соловйова та його досвідчених фахівців. Без підтримки держави зберегти цінну українську м’ясну худобу було дуже важко. Тож ризикнули укласти угоду про спільну діяльність з копорацією «Агро-Овен», серйозно зайнялись рослинництвом, збільшили посіви кукурудзи, заклали технологічний полігон, засівають свої землі сортами і гібридами вітчизняної селекції. І в цьому їм допомагає інвестор в особі президента корпорації «Агро-Овен» Віктора Заворотнього, який мислить по-державному і націлений на розвиток науки, відродження українського скотарства.

В Інституті зернових культур напружено працюють над прискоренням наукових розробок завдяки впровадженню сучасних біотехнологічних методів створення вихідних батьківських форм на генетичному рівні: якщо раніше над виведенням гібриду треба було працювати 5-6 років, то сьогодні цей процес скорочується у 2-3 рази. Над цим працює доктор сільськогосподарських наук Тетяна Сатарова. Селекціонерами від Бога у нас називають академіка Бориса Дзюбецького, заступника директора по науці Владислава Черчеля, завідувача лабораторії селекції Миколу Федька. Нашими науковцями-селекціонерами створено 165 гібридів кукурудзи. Наш Інститут координує роботу із селекції ще семи наукових установ України, спрямовану на реалізацію національної програми «Зерно України».

Завдяки прориву у селекції за останні 3-4 роки створені ранньостиглі та середньоранні групи гібридів, які можна сіяти у Лісостепу та Поліссі, де практично немає посушливих років. Раніше таких гібридів не було, а їхні попередники хоча і давали високу врожайність, але зерно мало високу вологість.

- Ви постійно налаштовуєте сільгоспвиробників на співпрацю з науковцями та переконуєте їх у наявності значних резервів виробництва зернових культур. Наскільки така співпраця дає результати?

- Розумієте, зерновиробництво, як й інші галузі сільського господарства, дійсно вимагає дотримання технологічних вимог, на які слід звернути пильну увагу ще на етапі придбання кондиційного насіння. Підвищення врожайності зернових культур можна досягти за допомогою кількох чинників: дотримання сівозмін, належного обробітку ґрунту, своєчасного внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин, розвитку селекції і насінництва. Впровадження нових продуктивних, стійких до несприятливих погодно-кліматичних умов і хвороб сортів, оновлення асортименту насіння високих репродукцій дає змогу збільшити виробництво зерна в Україні вже у 2017 році до 80 млн. тонн. Це передбачено і національною програмою «Зерно України». Сільгоспвиробники, які прийшли працювати на землю не заради миттєвого збагачення, а мають перспективний план розвитку і хочуть, аби і після них земля давала значні врожаї, вже сьогодні активно співпрацюють з аграрною наукою.

Інститут зернових культур НААН є координатором науково-дослідних робіт, які спрямовані на вирішення науково-технічних програм «Зернові культури» і «Землеробство». До речі, у дослідному господарстві «Дніпро», яке є основною виробничою базою Інституту з проведення наукових досліджень та селекції кукурудзи, є демонстраційний полігон, на якому представлені кращі технологічні розробки з вирощування зернових та технічних культур. Тут можна ознайомитись з технологією вирощування озимої пшениці, ярого ячменю, вівса, гороху, проса, гречки. Тобто, якщо сільгоспвиробник захоче дізнатись, яким чином можна отримати максимальну врожайність тієї чи іншої культури, він може не лише ознайомитись з технологією вирощування, а й взяти відповідні рекомендації у наших вчених.

Наприклад, у нашому Інституті розроблені технології вирощування озимої пшениці (по чорному пару, по соняшнику, по гороху, по сої, по стерні, по рапсу), про які ми розповідаємо товаровиробникам, а вони можуть порівняти переваги тієї чи іншої. І якщо керівник господарства чи фермер буде дотримуватись рекомендованої нашими вченими технології щодо внесення міндобрив, засобів захисту рослин, використання районованих сортів, це дозволить отримати врожай пшениці навіть по стерновим попередникам 45 ц/га, після соняшника – на рівні 40 ц/га, по пару – 65-80 ц/га.

У тому ж дослідному господарстві «Дніпро» стан посівів, з урахуванням складних погодних умов минулорічної осені – добрий. Ми бачимо, що ці посіви гарантують від 7 до 8 тонн високоякісного зерна озимої пшениці, 5-6 тонн озимого ячменю, 3-4 тонни гороху, у доброму фізіологічному розвитку перебувають посіви гречки. Загалом, це прогнози доброго врожаю для зони Степу.

Зручне розташування полігону дає змогу усім зацікавленим фахівцям аграрного виробництва побачити переваги того чи іншого сорту чи гібриду, а також отримати вичерпну інформацію стосовно технологічних вимог вирощування та догляду сільгоспкультур.

- Як зорієнтуватись сільгоспвиробникам у виборі сортів та гібридів? Яке насіння краще: вітчизняне чи імпортне, що за ціною значно дорожче?

- Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва тісно пов’язаний із використанням у землеробстві новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва. За останні 3-4 роки виведені і зареєстровані нові сорти і гібриди, які добре адаптовані до різних ґрунтово-кліматичних умов України, мають високий потенціал урожайності, стійкі до стресових умов, ураження хворобами, з високою якістю продукції, придатні до вирощування за інтенсивними технологіями, різних напрямків використання. Нові вітчизняні сорти і гібриди зернових культур є цілком конкурентоспроможними поряд із зарубіжними, а за деякими показниками мають і свої переваги, оскільки всі вони районовані для України.

У той же час в Україну завезено насіння кукурудзи імпортної селекції на значну площу. Чому сьогодні є вільний доступ до реєстрації батьківських форм, гібридів іноземної селекції?

- Напевно, настав час, аби на законодавчому рівні захистити вітчизняного товаровиробника та національну науку?

- Безсумнівно. До речі, першого червня мені довелось побувати на засідання аграрного комітету Верховної Ради, де заслуховувалась інформація щодо діяльності Національної академії аграрних наук України. Президент академії Ярослав Гадзало у своїй доповіді розповів про досягнення та успіхи у рослинництві, селекції, зоотехнії, ветеринарії, де вчені НААН мають вагомі напрацювання. У свою чергу народні депутати, які входять до складу аграрного комітету, почули і наші тривоги. У прийнятій резолюції наголошується, що аграрну науку треба підтримати фінансово, з використанням всієї інноваційної продукції, яка сьогодні є в напрацюваннях провідних науково-методичних центрів НААН. Хочеться сподіватися, що вітчизняна наука не фінансуватиметься по залишковому принципу, а матиме шлях європейського розвитку. Адже втративши науку, ми не зможемо її відродити.

Україна має потужний науковий потенціал: лише у нашому Інституті з 154 наукових співробітників 17 докторів наук, 75 кандидатів наук. Однак при середній зарплаті вченого, техніка, лаборанта у 3 тисячі гривень досить важко утримувати такий мозковий центр. Хоча цей потенціал служить вірою і правдою аграрній науці всієї України.

Хочеться сподіватись, що українська аграрна наука буде затребувана і підтримана державою, а ми зробимо все для того, аби забезпечити продовольчу безпеку держави. Над цим працюємо. Цим живемо.

Записав Павло ЗАРІЧНИЙ.