Поточний № 37 (1275)

20.09.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Не будьмо байдужими!


10.01.2019

20 грудня їхав додому разом з головою обласної спілки “Дніпровський пасічник” Сергієм Староконем після продуктивного дня. На шляху з Аполонівки до Сурсько-Михайлівки (Солонянський район) обабіч дороги у лісосмузі, серед білого дня, дружно трудилася бригада молодих чоловіків у спецодязі «Дніпропетровський облавтодор».
Хлопці енергійно наповнювали кузов «КРАЗу» свіжо спиляними стволами зеленої акації. Під гучне  ревкотіння бензопили падали одне за одним 40-50-ти річні дерева. Ми вже були проїхали повз, та раптом в один голос промовили: «Розвертаємось». Підійшли разом, показали порушникам посвідчення Спілки пасічників України і вступили з «облавтодорівцями» у мирний, толерантний діалог: хто, звідки, дозвільні документи, чому нищаться живі дерева, а не сухостій. Відповідь – тиша та зідзвони з керівником. Наші дії – виклик 102 плюс фото та відеофіксація усього, що відбувалося за допомогою смартфона. Раптом чоловіки залізли до кабіни та спробували поїхати з місця злочину, але «КРАЗ» не завівся, підвів акумулятор. 
Через 25 хвилин після виклику приїхав наряд поліції з райвідділу. Ознайомилися із ситуацією, провели допит учасників, взяли свідчення, прийняли заяви та склали протокол. Далі приїхав керівник Солонянської філії облавтодору з поясненням, що в нього бухгалтерія на підприємстві мерзне, а вугілля купити немає коштів, а в очах глибоке нерозуміння, де його підлеглі перетнули Закон.
Після процедур поліцейські подякували за небайдужість, мовляв, більше б було свідомих, менше мали б місце такі злочини. 
Пройшовши лісосмугою, ми спостерігали лише пеньки 2-місячної давнини, як з’ясувалось під час допиту, ця бригада тут вже близько двох місяців працює вдень і хоч би що. Траса досить «жива», але до цього викликів поліції  за цими злочинними діями не фіксувалося.
Аналізуючи цей випадок, нескладно зробити висновок: люди погано засвоюють уроки історії – байдужість сьогодні – нікчемне існування завтра. Для колеса історії байдужі люди –  живі привиди. Той, кому немає діла до всього, за що треба боротись, нарікає свою націю до занепаду. 
Бережімо природу, викорінюймо елементи байдужості в собі, і зрештою, будьмо гідними свого рідного краю! 
Дмитро ЛЮБЧЕНКО,
Дніпропетровська область.