Зі слів авторки доповіді, керівниці Центру дослідження геополітичних процесів та проблем безпеки TIAR Наталії Тимошенко, протиріччя у російсько-китайських відносинах були розглянуті на глобальному, регіональному і двосторонньому рівнях. 

«У глобальному вимірі, декларуючи співпадіння позиції щодо захисту світопорядку, заснованому на статуті ООН, ці країни переслідують різні зовнішньополітичні цілі. Фактично Китай виступає за підтримку виконання статуту ООН у всій його повноті, тоді як Росія прагне стати винятками з правил, вдаючись до маніпуляцій, подвійних стандартів та підміни понять, вкладених у її вимоги щодо гарантій безпеки, але при цьому наполягає, щоби всі інші міжнародні гравці неухильно дотримувалися статуту ООН», – зазначила Наталія Тимошенко. 

На її думку, Китай прагне стати першим номером у існуючий на даний момент системі світоустрою та розширити свій вплив на весь світ, щоби мати можливість вже самому формувати універсальні цінності та визначати правила та стандарти, тоді ж як Росія прагне стати першою в ареолі обмежених територій, на які вона мала вплив у недавньому минулому. 

Презентуючи доповідь, керівниця Центру дослідження геополітичних процесів та проблем безпеки TIAR докладніше зупинилася на підходах до російсько-української війни. 

«За логікою китайських ініціатив щодо врегулювання цієї війни, в реалізації більшості пунктів вони передбачають прямий контакт та переговори про Україну саме між Заходом та Росією, а не прямі російсько-українські переговори. Такий сценарій передбачає не закінчення української війни на справедливих умовах, а скоріше її заморожування за значним ослабленням України. Водночас РФ розглядає заморожування на китайських умовах через розмиття або виключення принципу справедливості як спосіб збереження своїх поточних досягнень у війні, і при цьому значно посилює ескалацію на полі бою в Україні. Таким чином, збігаючись на стратегічному рівні, позиції Росії та Китаю є відмінними на тактичної площині. При продовженні ескалації військових дій з перспективою їх виходу з-під контролю, це може стати сферою міждержавних суперечок». – зробила висновок авторка доповіді. 

Відзначивши у своєму виступі також регіональний та двосторонній контекст, вона заявила, що Україні, вибудовуючи стратегію на міжнародній арені, зокрема у відносинах з Китаєм, варто, по-перше, усвідомлювати відмінності та чисельні китайсько-російські суперечності, а по-друге, намагатися використовувати їх для досягнення нашої стратегічної мети – встановлення сталого та справедливого миру. 

Коментуючи доповідь, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Володимир Головко зазначив, що це перший крок у дорожній карті досліджень. 

«Ми окреслили проблемне поле і поставили нетривіальне питання для нашого громадської думки, бо майже за кожною тезою доповіді треба проводити нові дослідження. Наприклад, протиріччя Росії та Китаю в Африці. Начебто Африка для України далека, але  у 2022 році, коли африканські країни опинилися на межі голоду, Україна робила все для того, щоби створити зерновий коридор. Саме Африка була бенефіціаром Чорноморської зернової ініціативи. Але для практичних дієвих рекомендацій це питання треба ретельно дослідити. Так само заслуговує на увагу експертів питання співпраці між Росією і Китаєм і енергетичній сфері, де також чимало суперечок», – додав експерт.