Поточний № 45 (1283)

17.11.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Не ймуть віри приорільцям…


08.11.2012

Рукотворна гребля на Орелі неподалік Йосипівки Бузівської сільради Магдалинівського району, незаконно збудована власником «хатинки» на харківській землі, продовжує своє існування. Ще у вересні «Сільські новини» розповідали про неї і друкували фото, зроблене Ігорем Шаровським, помічником народного депутата Сергія Глазунова. Як відомо, сільський голова Чернеччини Василь Яценко з колегою із Гупалівки та своїми земляками направили колективне звернення до голови Дніпропетровської ОДА Олександра Вілкула (всього 52 підписи) з проханнями ліквідувати греблю та притягнути винних у її спорудженні до відповідальності. Про результати прийому представників приорільських громад головою облдержадміністрації, який відбувся шістнадцятого жовтня, розповідає ветеран МВС України Микола Мурчич:

- Олександр Юрійович перейнявся нашим болем про катастрофічно низький рівень води в Орелі, розмова тривала близько сорока хвилин. Він здивувався зухвальству, з яким побудована дамба на Орелі, що належить до середніх річок України. До того ж її екосистема у межах Петриківського та Царичанського районів рішенням Дніпропетровської облради зарезервована під створення Орільського національного природного парку. Голова ОДА дав доручення відповідним службам вивчити ситуацію на Орелі та вжити усіх необхідних заходів. На початку листопада чернеччанська та гупалівська громади отримали два листи. Першим за № 592/01-04 голова Магдалинівської РДА Олександр Журавель повідомив:
«Прокуратура Магдалинівського району разом з Магдалинівським райуправлінням водного господарства здійснили обстеження Орелі, в т. ч. в районі Йосипівки. Самовільно збудованих дамб не виявлено.»
У другому листі за № М-15 772 заступник начальника Дніпропетровського облуправління водних ресурсів Ольга Чехун написала:
«Підтримуємо занепокоєння місцевих жителів станом Орелі та заплавних водойм і її приток на території Магдалинівського та Царичанського районів. Під час перевірки самовільно збудованих дамб не виявлено. Для підвищення водності Орелі та Заплавки необхідно виконати проектно-вишукувальні роботи, під час яких розглянути як варіант підживлення річок водами каналу Дніпро-Донбас. Орієнтовна вартість проектних робіт 300 тисяч гривень, які попередньо заплановано виділити з обласного бюджету на 2013 рік».
- Оріль - незвичайна, дуже звивиста річка. Вони просто не знайшли греблю,-переконаний Микола Мурчич. - Люди самі, можливо, вже знесли їй верх, та для повної ліквідації греблі потрібна серйозна техніка. У зв’язку з цими відповідями наша громада організовує повторне обстеження дамби разом із представниками ЗМІ, щоб довести її існування.
Запрошення взяти участь у своєрідній громадській басейновій раді отримали і «Сільські новини», результати обстеження будуть опубліковані. У цій історії пошуку приорільцями допомоги для річки, сплюндрованою «птицею високого польоту», дивує «оперативність» обласних спеціалістів водних ресурсів. Не обстеживши як слід Оріль і навіть не знайшовши існуючу злощасну дамбу, у них уже уроївся в голові проект постійного підживлення Орелі і Заплавки водами Дніпра-Донбасу. Абсурдність цієї ідеї видно, як кажуть, як на долоні. Адже разом із трьомастами тисячами проектних гривень втілення цього варіанту в життя «потягне» на мільйони гривень. Плюс постійне підняття вод Дніпра кількома насосними станціями каналу зроблять кожен кубічний метр цієї води ледь не золотим. Чудовий «подарунок», що й казати, для куцого українського бюджету, бо обласному це явно не під силу. Не варто забувати, що води Дніпра течуть по забрудненому після Чорнобильської аварії радіоактивним мулом річищу! Тобто існує пряма загроза забруднення радіонуклідами вод Орелі. Хіба громадськість Приорілля допустить подібну наругу над природою і собою, у ній сущою? Таке навіть важко уявити… Сподіватимемось, депутати Дніпропетровської облради зрозуміють усю абсурдність, небезпечність і страшенну дорожнечу канальського проекту і завчасно погамують фантазії та «апетити» водників.
Замість цієї вельми затратної неоковирної ідеї годилося б, мабуть, і самих жителів Приорілля, які живуть тут із діда-прадіда, запитати - а що вони думають про шляхи поліпшення гідрологічного стану Орелі? Якраз кілька слушних порад у зверненні до редакції висловлює ветеран праці з Царичанки Юрій Швець:
- Щойно прочитав статтю про Оріль і зрозумів – доки ми усією великою українською громадою не почнемо турбуватися про природу, доти нічого і не буде. Необхідно перекрити доступ багатіям до річки, тобто її «прихватизацію». Їм на все начхати – перегородив річку, а там хоч трава не рости і вода не течи. А що в людей в Царичанці, Цибульківці і Шульгівці води в колодязях катма – і на це їм начхати. А все через те, що багатії у нас чомусь недоторкані. Невже ніхто не може притягти їх до відповідальності? Та це ще й Харківська область, важко щось зробити з цим свавіллям, треба мати хоча б бажання... Іще одне: Оріль з 2003 року не розливалася по – справжньому, а вона повинна заходити на всі заплавні луки, земля має насичуватися водою. Тоді буде трава, рослини, комахи і тварини. Заважає ця рукотворна дамба. А є ж і водосховище на Орелі, будували колись першу і другу його черги. Для чого там тримають воду? Невже не можна влітку підживлювати з водосховища річку? Там вода є, у нас – немає, а на Орелі три області і безліч районів людей живе! Я спілкуюся з багатьма ветеранами, станом Орелі стурбовані усі. Та прикро, що зараз до людей із життєвим досвідом ніхто не дослухається…
Неможливо не погодитися з думками і пропозиціями Юрія Йоновича. Дійсно, перш за все треба розгородити Оріль від усіх дамб, законних і незаконних. Останніх на ній, за даними рибалок, аж… чотири. Та і Орільківське водосховище (Харківщина), що знаходиться на Орільці перед впадінням її в Оріль, повинне бути ліквідоване. До речі, стік інших приток Орелі теж зарегульований. За даними Української Географічної Енциклопедії 1990 року, це праві притоки: Орчик (Харківщина, Полтавщина), зарегульований ставками та невеликими водосховищами, наприклад, Михайлівським (т.2 с.467). Стік Багатої (Харківщина) частково зарегульований ставками (т.1 ст.64). Мокра Лип’янка (Полтавщина) - споруджено ставки, воду використовують для сільгосппотреб (т.2 с.381). Ліві притоки – Багатенька (Новомосковський район) - стік частково зарегульований (т.1 ст. 64), Мокра Заплавка або Заплавка (Магдалинівський район) - у зв’язку з будівництвом каналу Дніпро - Донбас річище Мокрої Заплавки у пониззі близько 2 км перетворене, споруджено ставки (т.2 ст.381). До цього списку можна додати перегачені в багатьох місцях річки Маячку (Полтавщина), Прядивку (Царичанський район), Чаплинку (Магдалинівський і Петриківський райони) тощо. Тобто увесь час відтоді, як Творець дав «людині розумній» прекрасну повноводу Оріль з численними притоками, зроблені, на жаль, сотні кроків для її знищення. Це як могутнє дерево, кожна гілка якого і вже й стовбур окільцьовані і не мають змоги росту. Як довго житиме таке дерево? Відповідь очевидна. То ж у пониззі Орелі не варто сподіватися на воду, яка й так тече з останніх сил. Перш за все необхідно зняти усі пута з Орелі та її приток, негайно! А дніпрова вода тут абсолютно ні до чого. В Орелі вистачило снаги вистояти десятиліттями в напівзадушеному вигляді! Тож, сподіватимемось, вистачить і надалі у вільному стані. От тільки сучасний загрозливий стан і причини його виникнення треба і уявити, і захотіти побачити.

Григорій ДАВИДЕНКО.