Скільки не чекає з часів проголошення, точніше відновлення Незалежності України її старше покоління свого «Вашингтона з новим і праведним законом», тобто справедливої пенсійної системи, а він десь там – за горизонтом. Досі у цій сфері домінує підхід… радянський – «крісельний». Якщо ти працював, як усі, в селі чи місті, але бодай маленького кріселечка державного під собою не мав – пенсія буде звичайною. Коли ж трудився чиновником, прокурором, суддею, народним обранцем тощо – заслужений відпочинок забезпечується геть іншою формулою, приблизно удвічі вищою. Досі в Україні діє цілих два з гаком десятки різних пенсійних законів…

Cвого часу уряд Азарова з жовтня 2011-го таки спромігся на гучно розрекламовану «пенсійну реформу». Однак з леміша зробили швайку, і все звелося до кількох пунктів – встановлення максимуму новопризначених пенсій на рівні десяти (!) мінімальних, поступового збільшення віку виходу жінок на пенсію до 60 років, збільшення мінімального трудового стажу чоловікам до 35 років, жінкам – до 30 та взяття для обчислення пенсії середньої зарплати не попереднього року, як було, а трьох. Оце практично й усе… Отже, як свідчить щойно знайдений величезний «скарб Азарова» у київській квартирі, Микола Янович набагато сильніше переймався вмістом «нацарьованого» в своїй торбі, аніж пошуком справедливості в пенсійній царині України.

Чи всі платитимуть до Пенсійного фонду?

Відтак зробити давно обіцяний і очікуваний людьми пенсійний «закон – один для всіх!» до кінця 2016-го заповзялися сучасні урядовці. Місяць тому прем’єр Володимир Гройсман повідомив:

– Ми сьогодні думаємо дуже серйозно про пенсійну систему. Вона є несправедлива і достатньо серйозно сформована популістично. Наступний наш крок – змінити пенсійну систему країни, зробити її справедливою і наповнити ресурсом. Окрім проблем з грошима, ще й мільйони громадян не сплачують внески до Пенсійного фонду. Пенсіонер, який отримує мінімальну пенсію, все життя трудився, щоб її заробити. А є й такі, що жодної копійки не сплатили до Пенсійного фонду, але завтра прийдуть до нього, як по свячену воду – щоб отримати пенсію… До Пенсійного фонду має платити вся країна.

Певно ж, коли б так сталося, то діюча солідарна система була б «на коні». Але значна частина селян працездатного віку не має з чого платити внески, в цьому основна причина! Чимало людей, які після розвалу колгоспів не знайшли офіційної роботи, сподіваються тепер на пенсію і переймаються тим, яким буде її розмір. Ось що пише «Сільським новинам» житель села Крута Балка Криничанського району Т. Перебийніс: «Розкажіть, будь ласка, про новий закон про призначення пенсії, коли людина не має повного трудового стажу. Чув, що пенсію в такому разі призначають, але відсотки за роки, яких не вистачає, знімають. За яких умов це робиться? Я звернувся до Пенсійного фонду, але мені відмовили. Чи є це законним?».

На жаль, наш читач не повідомив, скільки років трудового стажу має. Згідно із ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний страховий стаж для чоловіків дорівнює 35 рокам, а призначають пенсію пропорційно відпрацьованому часу і в тому разі, коли громадянин має не менше 15 років трудового стажу. Коли ж не вдалося виробити і стільки, то ст. 12 згаданого Закону визначає коло осіб, які мають право на добровільну участь в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – це члени фермерських та особистих селянських господарств тощо. Договір укладається на один рік, і щомісяця сплачується до Пенсійного фонду єдиний соціальний внесок, який дорівнює 22% мінімальної зарплати, з 1 грудня ця сума становить 352 гривні.

Договором про добровільну участь в пенсійному страхуванні може передбачатися одноразова сплата застрахованою особою пенсійних внесків за попередні роки, починаючи з 2004-го. В такому разі не забуваймо, що раніше ЄСВ був вищим, на рівні 32%, щоправда, мінімальна зарплата була нижчою. Вочевидь, нашому дописувачу не вистачає стажу до 15 років, тож необхідно повторно звернутися до працівників Пенсійного фонду за допомогою – вони підкажуть, на який період необхідно укласти договір про добровільну участь в пенсійному страхуванні, якою буде в цьому разі пенсія тощо. Звичайно, краще це робити завчасно, не чекаючи 60 літ, коли можливості нелегкої селянської праці коло землі стають меншими.

«Китайгородська пенсійна система»

Вочевидь, щоб майбутня солідарна система була справедливою, як мріє Гройсман, над її моделлю має подумати все суспільство. Кілька років тому ми друкували лист селянина з Китайгорода Царичанського району на цю болючу тему. Він попрохав не називати його ім’я, оскільки вважає, що таких сімей в кожному українському селі не менше третини і більшість згодні з його міркуваннями. А позаяк ця ідея – назвемо її китайгородською – є слушною і з точки зору редакції, повторюємо її текст, щоб почули і в київських кабінетах:

«Ми з дружиною встигли відпрацювати в колгоспі десь по 15 років. Після його краху трудимося вдома – вирощуємо помідори, капусту, перець, полуниці, тримаємо свиней. Допомагають син та донька, ростимо і вчимо їх, авто підтримуємо в доброму стані… Субсидію на газ, це зрозуміло, нам ніхто не дає. Чим старшим стає наш вік, тим дужче турбує майбутня пенсія. Грошей на добровільні внески у нас катма. Зате є ідея – ми могли б поставляти овочі, полуниці і м’ясо до школи, дитсадка, будинку пристарілих, табору відпочинку тощо за пенсійні внески. Щоб ми з дружиною знали – десь на 10 чи скільки потрібно тисяч гривень здаємо продукції, і по року стажу нам держава записує. З багатьма людьми говорив, заперечень не було».

Знову не встигли…

Видима річ, ця селянська ідея має своїх прихильників. Нашому уряду варто почути її і «ув’язати» договір добровільного пенсійного страхування та залік пенсійних внесків за вирощену якісну продукцію до столу державних комунальних закладів. Інакше все буде, як є, і селяни, які трудяться на землі і з того живуть, і далі залишатимуться поза пенсійним процесом… Та кілька днів тому міністр соціальної політики Андрій Рева з несподіваним оптимізмом заявив:

– У зв’язку з відсутністю достатнього фінансування пенсійну реформу доводиться переносити на наступний рік. Зміни, що прийдуть із впровадженням реформи, на сьогоднішній день проглядаються лише як тенденції, однак «з дуже чіткими контурами». Для виходу на пенсію в 60 років у людини має бути 20 років страхового стажу за період з 1 липня 2000-го по 31 грудня 2020 року. І загальний стаж (з урахуванням періодів до 1 липня 2000 року) для чоловіків має складати 35 років, для жінок – 30 років. При цьому, якщо в особи немає повного страхового стажу, то його можна просто доплатити до відповідної норми. Наприклад, якщо не вистачає 10 років страхового стажу, то треба буде доплатити за 120 місяців, що становитиме близько 84,5 тис. грн. Заплати – й виходь на пенсію у 60 років.

Ось так, до пенсійної реформи знову не дійшли руки… Не вистачило, за словами Андрія Реви, 50 мільярдів гривень. Дивно, що навіть справедливість наш уряд міряє певними сумами… Невже запровадити таку пенсійну модель, щоб людина, яка має 40 років трудового стажу, отримувала принаймні удвічі більше за ту, що віддала спільній скарбничці 20 років, коштує мільярди? І щоб перевищення між мінімальною і максимальною пенсіями не були вищі за трикратні – знову потрібні мільярди?

До речі, ветеран педагогічної праці Григорій Гуманенко з Магдалинівки давно розробив подібну модель пенсійної реформи і готовий подарувати її нашому уряду. Який, як видно з виступу міністра, переймається більше власним «планом до двору» - виконанням «норми по стажу» претендентами на пенсію. Дивує отой міністерський оптимізм – взяв 84 тисячі гривень й заплатив одразу за 10 років! І маєш пенсію… Та таких грошей звичайний селянин не бачить і за більше літ! Бо на цю суму треба вигодувати, а головне – продати за сьогоднішніми цінами біля 26 свиней або п’ять добрих корів… Чи 24 тонни помідор, 3 тонни меду або 17 тонн молока… Певно ж, такий чисто математичний підхід не спрацює. По-перше, надто значною є сума внесків, наведені обсяги еквівалентної продукції є величезними. По-друге, ще невідомо, чи буде обіцяна пенсійна система справедливою, чи все обмежиться загальним погіршенням умов виходу на пенсію, як це було за часів збіглого гаранта? Селян може привабити лише справедлива система, інакше все залишиться, як і сьогодні – добровільні внески до Пенсійного фонду сплачує менше 1% працездатного сільського населення Дніпропетровщини…

Пенсійну реформу вже готували

Помічник Президента Кучми Володимир Рижов наводить цікаві факти з цього приводу:

– Десь 1998-го року Леонід Кучма доручив розробити пенсійну реформу. Залучили тоді до цієї справи вчених Київського університету та Києво-Могилянки, вони гарно попрацювали. Але потім виник скандал з продажем української «Кольчуги», далі касетний, і результати праці не вдалося втілити в життя. Дивує, що і в нинішньому уряді немає людей з елементами інтелекту і здатністю зв’язати суперечливі аспекти воєдино для блага всього народу. Невже комусь не ясно, що без пенсійного накопичувального індивідуального рахунку пенсійна система загнеться? Особливо дивлячись на «успіхи» нашої економіки… Якщо почати запроваджувати накопичувальну пенсійну систему прямо зараз, і то ледь встигнемо.

Колись Григорій Сковорода говорив: «Найбільша втрата – втрата часу». Невідомо, коли в новому році діючий уряд спроможеться на якісь конкретні кроки в напрямку пенсійної реформи. Єдине, що є, то це встановлене до кінця 2017 року обмеження максимальної пенсії 10 740 гривнями. А до 5 тисяч, що було б більш справедливо з огляду на невеликий розмір середньої пенсії, знову не дійшли руки… Та ще є намір середню зарплату, яку враховували за попередні три роки перед виходом на пенсію, визначати по-новому – відповідно до порядку, встановленому Кабміном. Це в тому числі допоможе осучаснити пенсії «старих» пенсіонерів, які останній раз осучаснювалися… 5 років тому! Наскільки зміниться цей показник, поки не вирішено.

Надія на… ветеранів - правоохоронців

Тож «під ялинкою» для ветеранів праці знову лежить лише тепле слово… Безперечно, можна було б обмежити верхню межу пенсій, наприклад, 4-ма тисячами гривень і таким способом знайти кошти на осучаснення пенсій вже з нового року. І не додумуються до цього, і не встигають… Але залишається надія. Ні, не на уряд, який майже цілий рік волав про пенсійну реформу до Новоріччя, а потім переніс її на 2017-й. Надія на ветеранів правоохоронних органів, які для відновлення справедливості в пенсійній системі минулого понеділка вже перекрили міжнародну трасу Київ – Чоп. Таким способом вони швидше осучаснять свої пенсії тощо, а разом з цим покажуть загалу українських пенсіонерів, що треба робити, щоб тебе почули.

Триває і вражаюча дискримінація добровольців, учасників АТО. Люди, які не стали чекати призову і самі пішли на війну з російською ордою, не мають права скористатися 5-річним зменшенням віку виходу на пенсію як учасники бойових дій. Мобілізовані військкоматами це право мають. Абсурд? Безперечно, але і на третьому році війни він має силу закону…

Тож, вочевидь, усім власникам «стипендій», як дехто з селян називає пенсії, а не лише колишнім правоохоронцям, пора думати і про свій «сюрприз» діючому уряду навзаєм щойно отриманого. Для цього можна звернутися на «гарячу» урядову лінію, до свого депутата Верховної Ради чи його помічників і теж привітати їх таким самим «теплим» словом, покладеним урядом під ялинку… Так, принаймні, хоча б у цьому відновиться справедливість, про яку мріє Володимир Гройсман.

Підготував Григорій МИКОЛАЙЧУК.