Поточний № 20 (1258)

24.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Невивчена історія


02.07.2012

Дев’ятого травня відлунали гарячі слова вдячності переможцям у Другій світовій війні. І гнівні - з осудом фашизму. Минуло і 22 червня, день нападу гітлерівських полчищ на Радянський Союз. За 71 рік, що минає відтоді, чимало таємного стало відомим. Знайомий усім радянський міф про Гітлера - агресора, який несподівано напав на мирного, як ягнятко, Сталіна вже сприймається дещо по-іншому…
Правда про причини виникнення війни, яку щиро прагнуть знати усі, чиї рідні полягли в боях, стали інвалідами чи зникли безвісти, шокує. Надто багато обставин є доказами того, що насправді всесвітню бійню ретельно спланував і організував…Радянський Союз. Точніше, комуністична партія на чолі з «вождем світового пролетаріату», або найбільшим катом усіх часів і народів Сталіним. Щоб це зрозуміти, треба уважно вивчити справжню історію приходу до влади і правління маловідомої в селянській самодержавній Росії більшовицької партії.

НІМЕЦЬКІ ШПИГУНИ НА ЦАРСЬКОМУ ТРОНІ
За всю історію людства комуністи до влади законним шляхом майже не приходили. Окрім двох нещодавніх короткочасних випадків у Болгарії та Молдові. Але люди не захотіли жебрацького життя і замінили їх. А незаконно вперше таке трапилося у жовтні 1917 року. Більшовики назвали це «Великою Жовтневою соціалістичною революцією», хоча насправді це був класичний переворот із збройним захопленням приміщень уряду, банків, телеграфу тощо. Цьому передувала підготовча робота РСДРП впродовж Першої світової війни з гаслами «Ні імперіалістичній війні!» та «Геть самодержавство!». Пожвавилася вона з 1915 року, коли учитель Леніна єврей Парвус (саме ця нація, як відомо, складала ядро російських соціал–демократів), домігся аудієнції у німецького кайзера Вільгельма, якому сказав: «Допоможіть нам фінансово, ми повалимо царя і допоможемо Вам». Кайзер засумнівався – 20 млн. німецьких марок, які просили більшовики, були надто великою сумою. «Дайте нам спочатку мільйон, - сказав Парвус, - і коли побачите, що ми не підводимо, дасте останні дев’ятнадцять».
На тому і порішили. Одразу в Росію пішли із–за кордону багатотисячними тиражами «Искра», «Правда» й інша «пролетарська» преса. В Австрії, Швейцарії безбідно проживали і працювали в газетах професійні революціонери. Ці історичні факти наведені в книзі Ігоря Бунича «Золото партії». Саме за німецькі гроші купувалася зброя, підгодовувалися більшовицькі агітатори тощо. Без кайзера Вільгельма, пам’ятники найбільшим шпигунам якого досі стоять в Україні, ніякої революції не було б. Ця книга розвінчує і міф про скромність «вірних ленінців», - кожен з них мав за кордоном рахунки в награбованому золоті. Майже всі багатства величезної імперії стали золотом партії, яким користувалася її верхівка.

ЗАСТОРОГИ ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ
Переважна більшість українців не сприймала маячневої Марксової ідеї про відмову від приватної власності, загальну рівність статків, спільне користування жінками, трудові армії, які працювали за єдиним сигналом тощо. На жаль, на практиці багато чого з цього здійснили учні Маркса – Троцький, Ленін, Кіров, Сталін. Ще до Жовтневого перевороту Іван Франко сказав: «Рівність, коли б яким чудом вдалося її зробити між людьми, була би для них найбільшим нещастям, бо довела би їх до цілковитої байдужості і закостенілості». Так і вийшло – оте «щастя», до якого більшовики «залізною мітлою», тобто кулями, заганяли непокірних, виявилося в селах справжнісіньким рабством.
Діями більшовиків глибоко обурювався і відомий письменник-гуманіст Володимир Короленко. У листах до Луначарського він писав з Полтави 1920 р. «Зупиніть розстріли невинних людей, в тому числі неповнолітніх, що проводяться в адмінпорядку! Ми хочемо хліба, а ви хочете нагодувати нас стратами! Такого навіть при царях не було!» Як приклад абсурдності тези нової влади про те, що «все належить всім», Володимир Галактіонович навів такий факт - червоноармійці, що зупинилися на його садибі, столочили геть усе і поламали яблуні, намагаючись дістати ще незрілі плоди. А старшина військ Української Народної Республіки Леонід Мосендз у книзі «Людина покірна» писав про військову агресію росіян – більшовиків. «О, це він, марець – москаль-суховій, пригнав на наші поля сіру, скуласту сарану – товаришів, наскрізь просякнуту смородом гидкої лайки, хамством споконвічного рабства й безмежною заздрістю зголоднілого розбишаки». В цих словах правда про першу загарбницьку війну червоної Росії проти УНР.

ТЕРОР - ОСНОВА БІЛЬШОВИКІВ
Відомо, що більшовики найбільше мріяли про світову революцію, або світове панування. Лев Троцький у жовтні 1917 р. говорив : «Або російська революція підійме вихор боротьби на Заході, або капіталісти всіх країн задушать нашу». Врешті–решт так і сталось – в серпні 1991 р. КПРС була заборонена і розпущена. До речі, до незгідних з новим ладом Маркс рекомендував застосовувати «енергійну диктатуру». Коли Леніну зателефонував з провінції якийсь революціонер і запитав – що робити, люди відмовляються від нашої влади? То «найбільш людяна людина» відповіла : «Розстрілювати, розстрілювати і розстрілювати! Ніякого слюньтяйства!» І так діяли всі поплічники голови Раднаркому. Командарм Якір на окупованих більшовиками територіях розстрілював кожного десятого. Маршал Тухачевський, щоб придушити селянське повстання на Тамбовщині 1921 р. під проводом Антонова, застосував… бойові отруйні речовини! Відома і українська трагедія біля міста Базар, коли 400 полонених бійців армії УНР відмовилися воювати за «товаріщей». Усіх їх розстріляли червоні кати…Володимир Винниченко писав: «Найбільшу, майже ідеальну точність більшовизм виявляє в одній галузі своєї діяльності – в галузі терору і репресій».

ГІТЛЕР - УЧЕНЬ І ДРУГ СТАЛІНА
З історії відомо, що партія у Гітлера теж була соціалістичною і робітничою, прапор - червоний, схожі ідеї. Пізніше під впливом Розенберга до них долучися нацистські. У «Спогадах колишнього секретаря Сталіна» Борис Бажанов, який емігрував на Захід, пише, що у вересні 1923 р. відбулося надзвичайно секретне засідання Політбюро. На ньому була визначена дата перевороту в Німеччині – 9 листопада, після святкування 7 і 8 листопада «Великої жовтневої». Та німецька поліція діяла рішуче, 16 прибічників Гітлера були застрелені, а його з іншими кинули до в'язниці. Там він і написав знамениту книгу «Моя боротьба», - про те, що німцям необхідно силою зброї змінити ганебні для них після поразки в Першій світовій умови Версальського договору.
У Радянському Союзі «Майн кампф» прочитали і зробили висновки - Гітлер може допомогти справі світової революції не напряму, а опосередковано, коли матиме владу. А прийти до неї йому допомогли німецькі комуністи на виборах 1933 року. Ще раніше італійські комуністи підсадили в диктаторське крісло Беніто Муссоліні. До речі, після 1923 р. Гітлер вважав, що владу можна виборювати лише законним шляхом. Відтоді він продовжив нарощувати воєнну міць Німеччини, якій ще до нього таємно допомагав Радянський Союз. У книзі російських істориків Юрія Дякова і Тетяни Бушуєвої «Фашистський меч кувався в СРСР» наведені беззаперечні докази того, що Сталін готував Німеччину до війни, щоб потім
«визволити» окуповані нею держави і таким чином збільшити число республік радянських. Без допомоги СРСР німці ніколи б всього за вісім років не підкорили б Європи і не напали на нас. Це той випадок в історії, коли ляльки обіграли ляльковода.
На користь того, що Сталін під'юджував Гітлера до активних дій, служить таємний договір між СРСР і Німеччиною в серпні 1939 р. Пакт Молотова– Ріббентропа розв'язав руки коричневому кату на захоплення Польщі, Бельгії, Данії, Болгарії, Франції тощо. «Режисер» дійства теж не дрімав – через два тижні після Гітлера Сталін напав на Польщу з тилу. Тоді ж, у листопаді, почалася Зимова війна з Фінляндією, де була ліквідована неприступна, як вважалося, лінія Маннергейма, і фінів посунули з рідної землі. Влітку 1940 року Радянський Союз загарбав Латвію, Литву, Естонію. Тоді ж у Румунії були відібрані Бессарабія і Буковина. Тобто це були два агресори, які на свій лад ділили Європу. Їхня відмінність полягала в тому, що Сталін прибирав Європу собі і руками Гітлера. Та ще набагато більше знищив власного люду. Останні слова батька–фронтовика записав його син 1943 р. при визволенні Києва.

ХТО БУВ НЕ ГОТОВИЙ ДО ВІЙНИ?
Ще один давній міф – СРСР був не готовий до війни, тому не міг напасти. Насправді, як доводить Віктор Суворов або колишній полковник ГРУ українець Володимир Різун у книгах «Остання республіка», «Тінь перемоги»,«День М», Сталін готував війська для нападу на 6 липня 1941 року. І мав для цього набагато більше ста п'ятдесяти дивізій Вермахту, що були на Східному фронті, семикратне перевищення в кількості танків, кращу артилерію, більше літаків тощо. Сталінський план мобілізації людських і матеріальних ресурсів почав діяти ще 1926 р. Були підготовлені більше одного мільйона парашутистів, дівчата у селах в тридцятих роках освоювали трактори, щоб чоловіки-трактористи могли сісти за необхідності на танки.
Існували Перший і Другий стратегічні ешелони радянських військ. Другий призначався для війни в Іспанії (частина бійців були іспанцями), Франції і т. п. До самого кордону в червні 1941 р. були підвезені вагони топографічних карт Європи, російсько-німецькі розмовники, армії перевзували в ялові чоботи. Величезна маса радянських військ разом з танками, артилерією, літаками, парашутами і т.п. були скупчені біля Західного кордону. Як свідчать факти, свою роль «хлопчика для биття» у хитромудрому плані професійного зламувача сейфів і грабіжника банків під кличкою Коба, або «вождя світового пролетаріату» Сталіна Гітлер зрозумів лише влітку 1940 р. Саме тоді він підписав план нападу на Радянський Союз «Барбаросса». Тобто він мав рік на підготовку плюс не зовсім надійних союзників: Угорщину, Італію, Японію, Румунію. Сталін мав п'ятнадцять років плюс могутню антигітлерівську коаліцію - Америка, Королівство Британія, Монголія. Допомога Сталіну за договором ленд-лізу почалася задовго до початку війни.
Значні невдачі 1941 р. Червона армія зазнала через те, що Сталін не міг повірити в напад Гітлера і не давав команди відповісти. Тому війська і озброєння були захоплені зненацька ще на початку війни. А Гітлер на запитання одного з «батьків нації» про те , нащо ти нападаєш на Радянський Союз, ти ж програєш?, - відповів: «А у мене іншого виходу немає».
А ось ще цікавий вираз. «Досвід двадцяти останніх років показує, що в мирний час неможливо мати в Європі комуністичний рух, сильний до такої міри, щоб більшовицька партія змогла захопити владу. Диктатура цієї партії стає можливою лише в результаті великої війни». Це було сказано Генеральним Секретарем ЦК Сталіним 19 серпня 1939р. в абсолютно секретній промові, розсекреченій 1994 року. Ці слова і дії «вождя» вказують на одне – він, як ніхто, був готовий до війни, але війни наступальної.
Пишу ці рядки зовсім не для відбілювання страхітливих злодіянь німецьких фашистів. Вони давно засуджені на Нюрнберзькому процесі як організатори Другої світової війни. Справжні ж її призвідці і архітектори - вожді більшовицької партії, які кинули увесь світ у найкровопролитнішу з усіх воєн – у свідомості ще залишаються в тіні. Найбільшому диктатору всіх часів і народів Сталіну досі намагаються ставити пам'ятники… Це удар по самому собі, по наших полеглих батьках, дідах, дядьках, по замордованих голодом, полеглих у громадянській війні у Західній Україні в 1944 – 1955 роках тощо. Сталін щонайбільше винен у кривавих злодіяннях більшовицького режиму, що незаконно захопив владу.
Але було б неправильним всю вину покласти лише на Сталіна. Винна сама ідеологія, яка тримається виключно на терорі і «диктатурі пролетаріату». Адже злочини більшовицького режиму тривали увесь час його правління з 1917 по 1991 рік. Список цей надзвичайно великий - організована громадянська війна 1917 – 1922 років, напади на УНР, Польщу, Республіки Середньої Азії і Закавказзя, Монголію, придушення Тамбовського і Крондштатського повстань 1921р., потоплення в крові більше тисячі збройних повстань в Україні в тридцятих роках, голомор 1932-33 років, створення системи концтаборів «Архіпелаг – ГУЛАГ», розкуркулювання селян, терор 1937 – 1939 років, організація Другої світової війни і окупація після неї Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії, Румунії, Албанії, Югославії, частини Німеччини, голодомор 1947 р., придушення повстань в'язнів радянських концтаборів в 50-х роках, збройна боротьба проти УПА, розправа над угорським повстанням 1956 року і Празькою весною 1968 року, війни в Кореї і В'єтнамі, розстріл робітників Новочеркаська 1962 року, Карибська криза 1961 року, організація переворотів в Азії, Африці, Латинській Америці, придушення виступу української молоді
1972 року в Дніпродзержинську і численних виступів 50-х-60-х років в російських містах, війна в Афганістані, переслідування «шістдесятників» за переконання, приховування масштабів Чорнобильської катастрофи і спроба перевороту ГКЧП.
Парламентська Асамблея Ради Європи 2007 р. злочини більшовицького режиму прирівняла до злочинів фашистського як тотожні. Як писав Голова Тимчасового уряду Олександр Керенський 1943 року: «Сталін і Гітлер обидва мріяли заволодіти світом. Перший це робив на основі класу, другий – раси». Мабуть, пора і нам вже зрілим оком поглянути на наше минуле і зробити правильні висновки. Щоб знову світ не тонув у власній крові.

Григорій ДАВИДЕНКО.