Вітрини практично всіх супермагів України ломляться від молочної продукції. Чого тільки там нема: молоко, кефір, сметана, найрізноманітніші йогурти, сиркові маси, тверді сири і багато чого іншого. От тільки покупці з валізами здебільшого проходять повз це молочне різноманіття. Головна причина - високі, надто високі ціни на продукцію. Для прикладу, літр звичайного пастеризованого молока жирністю 3,2 відсотка коштує понад вісім гривень. І це при тому, що закупівельна ціна від населення по Україні, за офіційними даними, становила влітку і на початку вересня від 1,6 до 1,9 грн. (в залежності від регіону). Тобто, накрутки посередників, переробників молочної продукції і насамкінець торгівлі в чотири рази перевершують стартову ціну. У виграші поки що тільки спеціалізовані господарства, які продають свою продукцію молокозаводам по ціні не нижче трьох гривень. А це тільки тридцять відсотків вироблюваного молока. Решта 70 відсотків надходить від сільського населення, яке, вже розуміючи ситуацію, почало активно шукати альтернативні шляхи реалізації молочної продукції, відмовляючись від послуг спекулятивних посередників. Як це відбувається, спробував з’ясувати наш кореспондент Олександр Святина.

О ШОСТІЙ РАНКУ в селі Вільне Синельниківського району не чулося звичної досвітньої метушні, коли селяни збираються у відведених місцях з бідонами й бідончиками, наповненими молоком. Не було й молоковоза, який раніше причалював до селянського гурту у чітко визначений час. Напевне, щось трапилось… Почекавши півгодини, завернув до корівника місцевого фермера Євгена Александрова, який утримує близько двадцяти молочниць.
– Нічого дивуватися, – пояснив той. – Зараз закупівельники Синельниківського молокозаводу їздять до нас десь двічі на тиждень. Молоко купують по 1,9 гривні за літр. Багатьох така ціна не влаштовує. Однак якщо не вдалося кудись вигідніше продати, продають заводу.
– Але ж молоко - така продукція, що довго зберігатися не може. Не вкладається це і в санітарні стандарти.
– Все так, але тепер ми звикаємо до рваного графіку закупок. Раніше самотужки пробували возити молоко до обласного центру. Продавали в Сухачівці. Вигідно, але накладно через дорожнечу на пальне. Та й цілий день пропадає. Відмовились від такої бізнесової практики. Звісно, нинішня надто низька ціна на молоко нас не влаштовує. Правду кажучи, навіть подумував продати все молочне поголів’я. Але поки що вичікую кращих часів. Та й сіна, силосу заготовлено вдосталь.
– То ці «часи» може вже настали? Он Кабмін прийняв конкретну постанову, якою зобов’язує всіх купувати в населення молоко за ціною не нижчою 2,2 гривень…
– А вам не здається, що це смішна ціна? Чом ту постанову не було прийнято весною, коли ми мали вдосталь молока? З настанням осені і без них ціна сама собою підніметься вгору. Всі пояснюють таке рішення уряду популістським перед наступними виборами. Сценарій не міняється. Так поступали й раніше перед виборами, щоб заручитися селянськими голосами. Ні, я не проти того, щоб переробники піднімали ціну. Вони ж несуть затрати. Але ж і вони, і ті ж самі торгівельники повинні міру знати. Все може скінчитися плачевно, якщо селяни, утримуючи корівчину, не матимуть від того ніякого зиску.

– А нам, скажу по правді, вигідно тримати корів, – призналася мешканка із сусіднього села Новоолексіївка Інна Шибка. – Від трьох корів фактично все молоко переробляємо самі на бринзу, вершки, а також чоловік возить молоко в бутилях на замовлення колегам по роботі. Ринкова ціна за літр - п’ять гривень. А в посередників та ціна, як на мене, зовсім мала.
– Ми теж утримуємо в своєму підсобному господарстві дві корівчини, – доповнює Світлана Марченко з цього ж таки села. – Зрідка здаємо молоко на молоковоз. Двічі на тиждень чоловік возить його знайомим у Синельникове. Вони задоволені якістю молочка й сметанки. А нам копієчка в господарстві не зайва, бо пенсії наші маленькі. Допоки є ще сила, тримаємо худобу й птицю. Підпоркою є також город і земельний пай, який здаємо в оренду. А що буде далі, поживемо, побачимо.
…Про збільшення поголів’я ВРХ у підсобному господарстві селяни-пенсіонери, як правило, вже не турбуються. Приплід від корів відразу продають - двотижневих бичечків по тисячі гривень за голову. А от телички, навіть від племінних корівок, не ціняться, що свідчить про неясну перспективу селянського двору. Деякі спроби з боку держави ніби робляться, але вони поки що малоефективні. Так, скажімо, запроваджено певну компенсацію на утримання молодняка ВРХ.
– Однак та компенсація мізерна, – пояснює фермер Вільнянської сільради Олег Трусько. – На молодняк віком від одного до семи місяців дають компенсацію лише 250 гривень. А скільки молока піде на випоювання того теляти? До того ж потрібно зібрати цілий пакет документів. Та ще й обмеження поставлять. Тож я краще відмовлюсь від такої державної «допомоги». Мені буде дешевше.
Подібне, до речі, вже було, коли обіцяли компенсацію за утримання корів. А коли з’ясувалось, то та компенсація мала бути тільки для племінного поголів’я. А це значить, що урядовими документами підтримуються не рядові селяни-одноосібники і дрібні фермери, а представники крупного виробництва, яке поки що тільки на тридцять відсотків забезпечує молочний ринок країни. Причому за ціною, що значно вища від тієї, що встановлена для бідних селян.
– Перепрошую, а мінімальна закупівельна ціна 2,2 грн, вас особисто влаштовує?
– Звичайно, що не влаштовує. Мало того, таке рішення може стати черговим приводом для переробників і торгівлі у збільшенні реалізаційної ціни. А ще – вимушеним стимулом виготовляти молоко тривалого зберігання на зразок пива. Про яку якість і цілющість цього продукту в такому разі можна говорити!?
…Проблема з виробництвом молока в загальнодержавному масштабі ще й у тому, що деякі пенсіонери вже не мають змоги утримувати в своєму господарстві худобу, а молодь неохоче береться за цей примарний бізнес. В результаті різко зменшується поголів’я молочниць. Якщо ще два-три роки тому на території Вільнянської сільради нараховувалось близько трьохсот корів, то на сьогодні їх менше двохсот. Така ж промовиста статистика і по інших селах. Тож, як не прикро констатувати, нас очікує небажане обміління молочних рік.

Олександр СВЯТИНА. Синельниківський район,  Дніпропетровська область.