ЛІС СМЕРДИТЬ ОКУПАНТАМИ

«Ми по гарячих слідах подивилися місця, де стояли окупанти, там все було пронизане їх смердючим духом. Трупів не бачив, але залишився запах людей, техніки, залишків побуту, документи, речі – все дуже огидно. І неймовірно дисонує з природою зони, навколишньою місцевістю. Враження – як після нашестя орди. Красиві місця повністю понівечені – все завалено сміттям, порізані дерева, де вони стояли», – розповідає Степанець.

Окупанти набудували в лісі куренів, бліндажів на кілометри.

«Ми бачили ціле місто, довжиною у три кілометри, що занурюється в ліс. Там є системи укріплень, які вони проклали по всьому містечку. Будували з нашого чорнобильського лісу, який нещадно вирізали. І стягли туди все, що погано лежало у сусідніх селах, навіть старі речі, які викинули після аварії 1986 року. Стягли й все, що було поряд із Чорнобильською зоною», – говорить Кирило.

Серед лісу лежать гігантські гори консервних банок, консервація, вкрадена зо всіх льохів селян поліської зони відчуження, якісь дитячі речі, розбиті каструлі. Усе, що треба й не треба понатягали до себе окупанти – хотіли забрати потім у росію. Проте змогли перед втечею взяти з собою лише частину, інше – покинули. Крізь валяються упаковки від сухпайків «Армія росії», упаковки з-під соку «Гість», накопали в лісі туалетів, що смердять, трапляються лазні. Коли загарбники драпали, то підірвали свій штаб, обломки якого лежать серед лісу.

 

ОКУПАНТИ ВИКОПАЛИ РАДІОАКТИВНИЙ ГРУНТ

«Там у зоні і так все заражене радіацією і те, що вони награбували і забрали з собою, то їм «на здоров’я!» Туди їм і дорога. Особливо радує, що копали ближче до Прип’яті, до станції Янів. Там придурки зривали прошарки грунту, які утримували радіацію 36 років! Все що йшло в нижні шари землі вони підняли і добре подихали цим. Сподіваюся – добре набрали радіації!».

Кирило застерігає допитливих сталкерів, що у центральну частину зони їздити не варто, й не потрібно жодної самодіяльності.

 

МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ ДОВЕЛИ ДО ГОЛОДУ

«Все, що ми побачили, знаходиться у південній частині зони. Я був у контакті з людиною, яка залишилася в Чорнобилі всі дні окупації. 24 числа він уже зустрівся випадково із ворожими танками. Розповів, що спочатку вони розстріляли сім’ю, яка виїжджала лісовою дорогою з району, коли ворожа колона сунула в зону відчуження. Машину з дитиною розстріляли з кулемета, а коли зрозуміли, що вбили просто сім’ю, то переїхали їхню машину танком», – повідомив Степанець.

За його словами, спочатку траплялися окремі екземпляри окупантів, що намагалися місцевим селянам давати їжу, але 95 відсотків інших були просто злодіями та вбивцями. Селян у підвалах не тримали – там не було кого тримати, адже в малесеньких селах дуже мало людей.

Кирило зустрівся з сім’єю переселенців із Донецька, які раніше оселилися в зоні, і, за їхньою розповіддю, загарбники їх вдень не чіпали, а вночі грабували продукти, курей, машину викрали.

«У ворога був, очевидно, наказ перебувати замаскованим у лісі. Іноді до них прилітали з нашого боку снаряди, тому й маскувались. Але робили регулярні нальоти в радіусі 20 кілометрів від себе на села для пограбування й брали все, що тільки можна».

За словами місцевих жителів, за їхніми спостереженнями, перший час у окупантів було погано з їжею, не було підвезення, вони ж йшли на війну на три дні. Їх їжею не постачали – тому вони лазили по льохах, відбирали у людей.

Людина, у якої зупинявся Степанець у зоні відчуження, за місяць від нестачі їжі через тотальне пограбування, схудла на 30 кілограм. Коли вже не було чого забирати у селян, орків відряджали через зону й кордон за продуктами до Білорусі. Караванами возили їжу.

«Тому ми бачили там білоруські цукерки, цукор, кинуту каву. Судячи з всього радіації вони не боялися. Їм ніхто нічого про неї не говорив – вони про радіацію й не знали. Заїхали орки через кордон, де жодних знаків радіаційної небезпеки немає. Знаки «радіація» встановлені на дорогах, що ведуть з Києва. Тому російськи загарбники не розуміли, де знаходяться».

Кирило Степанець розповідає, що окупаційну владу вороги встановити не намагалися, адже серед лісу розкидані глухі села й народу дуже мало. Але вони там почувалися повними господарями: спочатку їздили колонами, потім нишпорили о темній порі доби – стали боятися.

«Місцевий житель розповів, що коли окупанти втікали, то він за ранок нарахував понад тисячу машин. Й коли відходили – підірвали все, що тільки можна було: мости, греблі, дороги. Все знищили».

За переказами місцевих селян, після боїв окупанти поверталися до лісу дуже злі, брудні, обірвані. Коли вже не було чого грабувати, вони загадили школу – зробили з неї туалет.

 

ЗОНУ ВІДЧУЖЕННЯ СПЛЮНДРУВАЛИ, ВОНА СТАЛА НЕБЕЗПЕЧНОЮ НА БАГАТО РОКІВ

Кирило Степанець: у Чорнобильській зоні багато розбитої техніки окупантів

«Після аварії на ЧАЕС, була збудована велика школа за 15 кілометрів від кордону. Вони використали ВСЮ будівлю школи як туалет! Все повністю в екскрементах та папері!», – розповів Кирило Степанець.

Нині місцевих мешканців й приїжджих сталкерів попереджають, щоб не ходили зоною відчуження: на багато років ліс став джерелом прихованої небезпеки. Адже окупанти залишили по собі багато смертоносних предметів. Наприклад, біля підірваного мосту вороги залишили міни. Протитанкові, протипіхотні, можуть бути гранати, розтяжки.

«Там ще багато нерозмінованих ділянок. Їдеш і бачиш – посеред дороги стирчить снаряд від Смерчу чи Граду», – говорить Степанець.

На запитання чи можна буде швидко прибрати російське сміття у зоні відчуження, Кирило відповідає, що то буде титанічна праця – прибрати після десятків тисяч диких людей. Це дуже тривалий процес. 

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ».