Найкраще для обігріву парників підходить кінський гній, який має властивість розігріватися до температури 65-70 градусів. Шар кінського гною в 40-50 см забезпечує «горіння» до 70 днів.
УСЕ ЦЕ ТАК, але де в наш час взяти необхідну кількість кінського гною, який для городників тепер «блакитна мрія»? Але є альтернативний вихід - коров’ячий гній. У суміші з торф’яною крихтою він розігрівається до 50 градусів і «горить» до 50 днів.

Гній необхідно не тільки заготовити, але й правильно зберегти до закладання так, щоб він не «загорівся» або не промерзнув. При правильному зберіганні на дно заздалегідь підготовленого майданчика укладають шар торф’яної крихти, потім пошарово складають гній, висотою до 1,5 м. Кожний шар необхідно втрамбувати (обмежити доступ повітря), щоб гній не «загорівся». Аби не допустити промерзання, штабель вкривають бур’янами або бадиллям городніх культур, опалим листям, соломою тощо. «Перегорілий» гній для закладання в парник непридатний, оскільки більше він тепла вже не виробляє, його ресурс вичерпаний.
Слід зазначити, що коров’ячий гній містить незначну кількість азоту. Щоб поліпшити тепловіддачу, до нього слід додати інші органічні речовини (солому, полову, бадилля, листя і т.п.).
Якщо додавати гній інших тварин (козячий, кролячий, овечий), слід врахувати, що цей гній дуже сухий і його необхідно змішати з коров’ячим або полити гноївкою чи розчином карбаміду (50-100 г на 10 л води).
Серед городників побутує думка, що свинячий гній малоефективний як добриво. Але у суміші із сухими матеріалами він цілком придатний як біопаливо для парників. Опале листя кущів і дерев - теж низькокалорійне паливо і застосовувати його краще з гноєм як більш калорійним паливом. Саме воно - найбільш доступне паливо для городників. Його збирають восени, у суху погоду й зберігають до весни накритими плівкою, у сухому місці.

Олександр ДІДІЧЕНКО. м. Берислав, Херсонська область.