Поточний № 28 (1266)

20.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Оріль: альтернатива прочистці


23.08.2012

Наприкінці цього сприятливого для відпочиваючих на Орелі сезону їхні погляди мимоволі прикуті до річки. Повторюється, на жаль, картина 2008 -2009 років: степова перлина України міліє просто на очах, сповільнюється течія, з’являються острівки, різноманітні водорості тощо. Здається, наче з самого дна виринає німе питання - що робити, щоб річка стала такою ж повноводою, як в недавні історичні часи? I, якщо треба, то що саме? За «хрестоматійним» свідченням французького історика Боплана, «в ХVII столітті в Орелі рибалки за одну тоню витягали по 2000 рибин, найменша з яких приблизно дорівнювала футу (30 см)». Таке було ще зовсім недавно...
Вже очевидно, що бездумне втручання людини в живий організм річки відчуватиметься поки й світу цього. Як пише в «Історії запорозьких козаків» т. 1 с.57 Дмитро Яворницький, «озер, гирл, лиманів вздовж лівого берега Орелі нараховується 300». Скільки їх залишилося зараз, після комуністичного «перетворення природи»? Скільки відсічено, загачено, знищено горезвісним каналом «Дніпро - Донбас», проритому саме по лівому, багатому водою березі? Хто винен у плюндруванні?

КІЛЬКА останніх літ увага природолюбів прикута до Нехворощі Полтавської області. Основне русло Орелі біля селища, а також Буртів, Шедієвого, Ливенського, що нижче за течією, влітку пересихає. Річка іде вліво по поглибленій протоці Гряковій (або Циганці, як називають її полтавчани), дренажному каналу і проритому для Заплавки рівчаку, який перетворився на глибоке русло Орелі. У попередні роки в районі Нехворощі проводилися певні роботи з відновлення гідрологічного режиму річки. Ось що повідомив про них заступник начальника Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (м. Вишгород Київської обл.) Iван Дремлюга на запит члена Царичанської районної ради ветеранів Алли Мальченко:
- Низькі позначки дренажного каналу та розчищеної ділянки русла Заплавки відносно Орелі сприяють значному перерозподілу стоку Орелі, русло якої нижче за течією від Нехворощі до Шедієвого замулилося на перекатах і в літні місяці практично пересихає. 3 квітня 2007 року спостерігається зниження рівнів води в Орелі, зумовлене розмивом дамби дренажного каналу, що знаходиться в Магдалинівському районі Дніпропетровщини. Внаслідок цього рівень води в заплавних болотах та самого русла Орелі біля Нехворощі знижується, що на фоні загального пониження рівня ґрунтових вод краю та відсутності опадів спричиняє негативний вплив на навколишнє природне середовище.
Враховуючи вищенаведене, Державним проектно-вишукувальним інститутом «Дніпродіпроводгосп» 2008 року розроблено проект «Відновлення гідрологічного режиму річки Оріль на межі Полтавської та Дніпропетровської областей». Він передбачає:
- перегородити русло річки Грякової переливною дамбою на лівому березі Орелі, направити течію Орелі в природне русло;
- розчистити русло Орелі вниз по течії від села Нехвороща протяжністю 5,1 км;
- посадити прибережні лісосмуги на площі 10,4 га.
Кошторисна вартість будівництва 7,321 мільйона гривень, підрядник - ВАТ «Дніпроводбуд». За 2008 -2010 роки проведена розчистка русла з однієї сторони довжиною 1, 45 км, виконано робіт на 2, 093 мільйони гривень. Залишок кошторисної вартості - 4,423 мільйона гривень, не розчищено 3,25 км русла. На сьогодні фінансування об’єкта не вирішене.
Як видно, більше двох мільйонів державних гривень вже «пірнули» в руслі Орелі, а ніяких змін немає. Був, до речі, в 2009-2010 роках розроблений ще один проект - «Покращення гідрологічного та санітарного стану р.Оріль в Царичанському районі».Він передбачав прочистку річки від Івано-Яризівки до Єгориного, включно з Царичанкою, Драгівкою та Китайгородом. За інформацією в. о. начальника Дніпропетровського облуправління Сергія Сазонова (2010 рік), «зважаючи на негативне ставлення населення до виконання робіт з розчищення русла на окремих ділянках, прийнято рішення відкоригувати проект на визначення меж водоохоронної смуги та прибережної захисної смуги довжиною 18 км від Єгориного до Івано-Яризівки».
Цього разу приорільці, обурені дописи яких друкували тоді «Сільські новини», відстояли Оріль від непотрібного і шкідливого проекту. А близько 600 тисяч державних гривень на цю авантюру таки ляснули. Чому завчасно не з’ясували безглуздість задумки, не порадилися з громадськістю? Що далі? Між тим збудована з каміння дамба на Гряковій фактично... не існує. Весняна вода просто знесла її. Перепад води в Орелі та бездумно поглибленій у 80-х Циганці надто значний, тож каміння переважно пішло за водою... А до цього все було зовсім по-іншому. Розповідає пенсіонер з Михайлівки Царичанського району Василь Лимар:
- Від Михайлівки до Шедієвого були суцільні очерети. Вода тихо, тихо йшла... Які озера були хороші! А птаства скільки, дичини всякої! А як прорили рів повз Заплавку в один ківш екскаватора, коли канал копали, то води не стало ніде. А в рові тому тепер русло Орелі метрів п’ять глибиною, піщані береги валяться ...
Води зараз у цій за документами Заплавці, а фактично Орелі, ледь-ледь. Як невесело жартують самі михайляни, щоб скупатися в річці, двоє лягають упоперек річища, а третій хлюпається у воді, що затримується... А поблизу Шедієвого від згадки про Оріль залишився з водою лише Лиман. Ось розповідь місцевого пенсіонера Івана Мошури:
-У 60-х роках я працював у нафторозвідці, тоді Циганку ми переходили у коротких чоботях.

Раніше Корнійкове, Дацунове - все затоплялося, Оріль ішла біля Шедієвого. За Лиманом було гектарів триста боліт, це заказник для птахів, полювати в ньому заборонено. Скільки там було гусей, чаплів! Зараз вода біля Шедієвого висохла повністю, а змінювати русло Оріль розпочала ще до каналу. Я б закрив Циганку повністю, і річка б повернулася.
Таку ситуацію можна спрогнозувати. Але ж тоді «вся Нехвороща купатиметься», як це вже було у вісімдесятих роках весною. А Михайлівка залишиться безводною... Між тим не всі згодні з висновком проектантів, що прочищені 3,25 км русла біля Нехворощі чимось допоможуть Орелі. В цьому твердо переконаний Віктор Ткач, депутат Царичанської районної ради, голова СВК «Дружба» (с.Михайлівка):
- Заплавка раніше біля Михайлівки йшла через болота і озера. Все було заросле очеретом, рогозом, саги (струмки) витікали... Під війну люди там коней ховали від німців. Та коли по краю боліт біля Михайлівки прорили рівчак, озера та болота зникли. Тоді вчитель - пенсіонер Олександр Федорович Токар застерігав - не рийте, бо туди стечуть болота і не буде води в нас зовсім! I чимало людей його підтримувало. Але не послухали, зробили по-своєму. Тепер не знають, що далі діяти... Слава Богу, що не вистачило грошей дочистити русло біля Нехворощі. Бо тоді михайлівська ситуація з рівчаком повториться і там. Добре, що не добралися до шедієвського Лиману, а то б і там висохли всі залишки боліт, які ще є. Якби Орільський національний парк вже був створений, причому без ущемлення прав місцевого населення, то Орілі приділялося б набагато більше уваги. Переконаний - треба не поглиблювати основне русло, а підняти рівень води в діючому (Грякова - дренажний - Заплавка). Для цього нижче Брідка, або Золотого дна, де були панські купальні, неподалік Заорілля та Червонї Орільки, треба зробити подібне тому, що роблять бобри. Покласти у воду дерева, і вода підніметься. Можна використати залишки бетонних конструкцій колишнього колгоспу. Якщо поставити греблю, вся ця частина заповниться водою, більші площі триматимуть воду. Вона тектиме і по Різанці. Якщо піднімемо рівень води в Заплавці на півтора метри, то Дацунові болота заповняться водою. Орлове, Масляне, Бурякове болота вже неможливо повернути, та хоча б частково. Вода піде і по Синьогубівському руслу через Хвилеве, будуть задіяні Ванькове, Іваненкове. I підніметься та піде на Шедієве, у свое давнє русло. Воду потрібно підняти до її давнього природного рівня, або бодай спробувати це зробити. Треба відновити площі водного басейну, тут був великий акумулятор води. А будь-яке поглиблення лише нашкодить іще більше.
Справді, з цими міркуваннями людини, яка пристрасно вболіває за свій приорільський мальовничий край (його українські орнітологи називають частиною «пташиного Ельдорадо» за величезні сприятливі місця для гніздування пернатих), неможливо не погодитися. Наприкінці червня у Царичанці, на вул. Театральній, 16-г відбувся форум «ЕКО-КРУГ» представників «Комітету порятунку Орелі» та інших екологічних організацій. Розглядалося єдине питання - що зробити, щоб береги Орелі не засмічувались, а річка стала повноводішою? Присутні погодилися з Віктором Ткачем - поглиблювати русло Орелі не можна, це лише знизить число її можливих джерел, а води в криницях краю, геть обмілілих, не стане. А зараз виходить так, що ми всі чекаємо чергового «потоплення» ще 4,423 державних мільйонів, які, проте, нічим Орелі не допоможуть. Навіть навпаки... То, можливо, варто все добре продумати і змоделювати зараз, а не хапатися потім за голову, як це часто буває?
Втілюваний у життя проект «Відновлення гідрологічного режиму річки Оріль на межі Полтавської та Дніпропетровської областей» уже має ту ваду, що при його розробці порушене відоме Положення «Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля», затверджене Кабінетом Міністрів України 2003 року, яке вимагає обов’язкового схвалення громадськістю усіх нових проектів. Тоді ніхто ні з місцевими жителями, ні з екологічними організаціями не радився. А ці благословенні землі, нагадаю, ще рішенням Дніпропетровської облради від 16 жовтня 1998 року зарезервовані для першочергового створення заповідника загальнодержавного значення. У 2009-му році був і Указ Президента України Віктора Ющенка про необхідність створення Орільського національного природного парку. Є і погодження сільських та селищних рад, що межують з Оріллю у Петриківському, Царичанському та Магдалинівському районах Дніпропетровщини. Немає лише проекту його створення... Ось що з цього приводу повідомив «Сільським новинам» заступник головного інженера інституту «Дніпродіпроводгосп» Віктор Дем’янов:
- Розробка проекту створення Орільського НПП зараз не проводиться. Сьогодні наш інститут готує гідрологічну частину проекту заповідника «Самарський бір» на Самарі.
А це інформація доцента Дніпропетровського національного університету Вадима Манюка, одного з авторів ідеї створення Орільського національного:
- У Межівському районі на річці Бик вже створений заказник, тепер займаємося малими річками Терсою, Татаркою, Підпільною. По Орільському НПП ніякого руху зараз немає.
Що ж, і Самара, і Бик, й інші річки Дніпрпетровщини для їхнього збереження мають право на заповідники на своїх берегах. Але ж Оріль, «зелена гілка на хворому дереві», як називають її науковці за кращі у порівнянні з Дніпром збережені екосистеми, має право на природний парк. Але чомусь бажання створювати його у тих, хто зараз тримає у власній руці владу, помітно згасло. Хіба не доцільно у найпотужнішій промисловій області України, якою є Дніпропетровщина, мати чималу незайману заповідну зелену зону? Невже це не вигідно зі всіх точок зору, не престижно?
... 3 огляду на надзвичайну важливість для екосистеми Орелі ідеї Віктора Ткача редакція «Сільських новин» звертається до установ, відповідальних за збереження річки, з єдиним проханням: дати фахову оцінку даної ідеї як альтернативної діючому проекту «Відновлення гідрологічного режиму на межі Полтавської та Дніпропетровської областей». Сподіваємося і на вашу, шановні читачі, участь в обговоренні проблем збереження степової перлини. I не лише Орелі, а й багатьох середніх та малих річок України, над якими через втручання людини нависла загроза.

Григорій ДАВИДЕНКО. На знімках: депутат Царичанської районної ради Віктор Ткач розповідає про свій проект; Лиман біля Шедієвого: невідомо, що буде з ним після завершення прочистки.
Фото автора.