І був початок

Історія підприємства «Оріль-Лідер» розпочалась 35 років тому

Перша черга птахофабрики «Орільська» була введена в експлуатацію наприкінці 1980 року. Наступна – роком пізніше. На той час «Орільська» була однією з найпотужніших виробничих підприємств. Першим директором став Іван Федорович Головко. Тривалий час, з 1982-го до 1996-го року, підприємство очолював Іван Іванович Васильченко. Він та ще сім працівників птахофабрики були відзначені високими державними нагородами. За підсумками роботи у 1987 році підприємство було занесене на Дошку пошани ВДНГ СРСР і нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

35 років розпочали тут свою роботу і працюють до цього часу вже у ПрАТ «Оріль-Лідер» Наталія Трубкіна, начальник відділу кадрів, Василь Чехута, головний інженер, Ніна Топунова, прибиральниця, Олександр Молчанов, електромонтер енегослужби, Віталій Жилко, енергетик біогазової установки, Віктор Данилевич, електромонтер енергослужби, Марія Захаренко, начальник дільниці з вирощування птиці №1, Валентина Новосьолова, обмотчик енергослужби,Явдокія Потапенко, оператор котельні.

Складові успішності будь-якого підприємства є, поза сумнівом, однаково важливими. Водночас на кожному виробництві присутній свій так званий «корпоративний дух», те, що поєднує лише його працівників.

У Петриківському районі приватне акціонерне товариство «Оріль-Лідер», яке відзначає 35-річчя з дня першої посадки добових курчат, значною мірою і виросло завдяки людям, які трудилися тут раніше і працюють тепер.

Про це розповідає директор ПрАТ «Оріль-Лідер» Олексій Утешев:

«Наше підприємство починалося з доброї віри в його майбутнє людей, які мурували перші камені птахофабрики «Орільська». З таких відданих справі працівників, як головний інженер Василь Чехута, начальник відділу кадрів Наталія Трубкіна та інші. За три з половиною десятиліття біля них отримали трудовий гарт сотні людей. Тому я вважаю найвагомішою запорукою успіху персонал. Нашим співробітникам ми пропонуємо досвід, стабільність, високу зарплату, повний соціальний пакет і внаслідок отримуємо одну з найнижчих у країні плинність кадрів на рівні 13%. Власні спеціалісти виростають безпосередньо на підприємстві. З цією метою для кращих робітників розробляються програми навчання на рік. Це дозволяє здійснювати 90-95% кадрових заміщень своїм персоналом. Люди мають постійно вчитися. Наради, соціальна сфера, різноманітні заохочення – це все важелі того, що люди з гордістю кажуть: «Я працюю на «Оріль-Лідер!» І такий підхід до справи у всіх структурах «Миронівського хлібопродукту». Зараз на птахофабриці працюють близько 1400 чоловік, які мешкають у Дніпродзержинську та селах Петриківського району.

Сьогодні ПрАТ «Оріль-Лідер», яке входить до групи компаній «Миронівський хлібопродукт», є виробництвом замкнутого циклу, звідси минулого року відправлено споживачам України 53 тисяч тонн м’яса птиці - охолодженого, замороженого, фасованого і нефасованого. І зараз ми не стоїмо на місці. У свої 35 років фабрика продовжує рости – на 2015-2016 роки до 176 діючих пташників заплановано ввести ще 63 нових і дати роботу ще 7 новим бригадам. Інвестиції сягають за 300 мільйонів гривень. «Оріль-Лідер» входить до числа перших в Дніпропетровському регіоні за обсягами виробництва.

Наше підприємство веде активну благодійну діяльність. Ми підтримуємо школи, дитсадки, лікарні, дитбудинки та інші установи. Опікуємося нашими працівниками та їхніми родинами, що служили та служать в зоні проведення АТО. Їх близько двадцяти чоловік. На жаль, 22-річний Едуард Панченко з Дніпродзержинська загинув після поранення на війні… Надаємо підтримку його дружині і маленькому сину. Не лише підприємство, а й робітники птахофабрики збирають волонтерську допомогу на потреби бійцям.

Усі директори підтримують той край, де знаходяться їхні підприємства. Близько 100 наших співробітників разом із жителями Єлизаветівки працювали на суботниках навесні і восени цього року, прибираючи узбіччя доріг селища. Переконаний - молодь має знаходити роботу вдома. Те, що люди із сіл їдуть на роботу до мегаполісів, є великою проблемою України. Без молодих робочих рук підняти наші села до європейського рівня неможливо. Хотілося, щоб Україна швидше стала Європою. Нам треба стати Європою – подолати корупцію, жити за європейськими правовими і соціальними стандартами тощо. Іншого, кращого шляху просто немає.

Маємо працювати на своїй землі, і тоді результат буде не гірший, ніж у сусідніх європейських країнах. Натхненна робота усіх працівників ПрАТ «Оріль-Лідер» є тому підтвердженням.

Щиро вітаю усіх співробітників та їхні родини зі святом – Днем працівників сільського господарствата 35-річчям підприємства «Оріль-Лідер»! Бажаю здоров’я, сімейного благополуччя,оптимізму, віри у добре майбутнє нашого підприємства та України!

ВИМАГАЮ ЯК З ЛЮДЕЙ, ТАК І З СЕБЕ

Це основне трудове кредо головного інженера Василя Чехути. Він теж гордий з того, що трудиться на фабриці практично з першого дня її роботи:

«Виріс я в сусідній Єлизаветівці, закінчив Дніпродзержинський індустріальний технікум за спеціальністю «механік». Потім армія, далі у вересні 1979 року став монтажником ПМК-333, яке будувало перші пташники «Орільської». Був нагороджений медаллю «За трудову доблесть». У 1982 році перевівся на фабрику інструктором зі спорту, потім працював майстром, виконробом, заступником директора. Пригадую, як 2002-го акціонер ПрАТ «Оріль-Лідер» Юрій Косюк сказав: «Ми будемо будувати нову фабрику». Відтоді зрушення добре видно: площа старої фабрики – 176 гектарів, нової – 100 га, і будівництво триває.

У роботі мені, безперечно, допомагає набутий досвід. Не соромно за жодне рішення, ухвалене на фабриці. В робочому кабінеті знаходжуся максимум годину на день, ввесь інший час перебуваю безпосередньо на виробництві та новобудові. Виробнича технологія відпрацьована до дрібниць: в інкубаторі на 900 тисяч яйцемісць виводяться курчата, далі йде їх посадка до пташників, відгодівля триває до 45 днів. Температура, вологість, годівля - все контролюється комп’ютерами. В забійному цеху птиця розділяється, нутрощі й перо йдуть на виготовлення м’ясокісткового борошна, а вода з цеху поступає на очисні споруди і потім на біогазовий комплекс. Туди ж іде й послід з пташників. І скрізь у нас порядок на ступінь вищий за армійський.

Ще з давніх літ на фабриці сповідуються цінності: професіоналізм, відповідальність, відкритість, прагнення вдосконалювати професійну майстерність. Всі працюють на єдиний результат – виробництво м’яса. Коли це є, то є й зарплата. Зараз за добу виробляємо до 200 тонн якісної курятини. Мені не соромно за будь-який свій вчинок на фабриці. Вимагаю як з людей, так і з самого себе. Чимало працівників інженерної служби мають творчий підхід до справи, висловлюють нові ідеї та рацпропозиції. Це слюсар з ремонту та обслуговування газового устаткування Олег Литовченко, провідний інженер автоматизованих систем Віктор Яковенко, слюсар з ремонту автомобілів Микола Рашевський, слюсар КВПіА Олександр Дергач, провідний інженер відділення теплопаропостачання Жунус Кошманов. Є в нас і випадки, коли робоче місце батька пізніше займає його син – так, на очистці трудиться Андрій Здор, раніше там був його батько Михайло Григорович. На фабриці працюють разом чимало родин, приємно, що і моя причетна до цього.

Коли будували біогазову установку, переймали досвід в Голландії. Там в кожному селі є такий комплекс приблизно на тисячу кіловат електроенергії, і вони все викошують і здають туди на переробку, що пропало з худоби – все везуть на комплекс, за це платять гроші. В Україні величезні можливості виробництва біогазу, нам треба в такий спосіб позбутися енергетичної залежності від Росії. Досвід фабрики свідчить про значні ресурси біогазу, які можна задіяти».

СУВ’ЯЗЬ ДВОХ БЕРЕГІВ

Так образно про роботу профспілок на підприємстві висловилася голова профкому «Оріль-лідер» Ольга Іванченко. На її глибоке переконання, робітники і адміністрація стоять на різних берегах однієї ріки. І щоб її течія завжди була повноводною, потрібне повне взаєморозуміння обох сторін:

«Один раз на три роки в нас укладається новий «Колективний договір», останній ухвалювався всіма підприємствами «Миронівського хлібопродукту», до якого ми ввійшли 2002-го року, - розповіла Ольга Миколаївна. – Людина захищена колдоговором – у нас повний соціальний пакет, є відпустки, оплачуються листки непрацездатності. За останній рік зарплата збільшилася на 25%, її середній розмір - 4770 гривень. Всіх працівників забезпечуємо обідами вартістю одна гривня, щомісяця у визначені дні кожному, хто відпрацював повний місяць, видається у вигляді премії по 6,5 кг м’яса бройлерів. Всі робітники забезпечені спецодягом та засобами особистої гігієни.

Я іду до директора не для суперечок, а показати узагальнене бачення з того чи іншого питання. І якщо є така можливість, то все вирішується. Конвеєрна праця легкою не буває, тому для відпочинку трудящих орендуємо базу «Акваторія» на Азовському морі, там щоліта відпочивають 130 працівників з родинами, на це виділяється 240 тисяч гривень. Близько 50 дітей робітників їздять на відпочинок до таборів «Дзержинець», «Дорожник» Царичанського району (на фото справа). Завдяки усім цим заходам плинність кадрів у нас дуже низька.

До речі, влітку цього року до нашого підприємства завітали гості з усієї Дніпропетровщини на семінар-нараду, яку проводила обласна профспілка працівників АПК. Голови районних профспілкових організацій АПК, керівники райуправлінь агропромислового розвитку були приємно вражені рівнем соціального захисту працівників ПрАТ «Оріль-Лідер», а також на власні очі побачили роботу біогазового комплексу.

ВЛАСНИЙ ГАЗ - НОРМА ЖИТТЯ

В часи недешевих енергоносіїв їхнє ощадливе використання є, поза сумнівом, одним із найголовніших завдань кожного керівника. У квітні 2012 року під керівництвом компаній «МХП Еко Енерджі» та «Спектр» розпочався масштабний проект з будівництва біогазового комплексу. Вже у наступному році компанія мала найбільшу біогазову установку в Європі, яка працює на курячому посліді. Розповідає директор «МХП Еко Енерджі» Іван Тракслер:

«Аналогів такого проекту ще не було в Україні, тому вчилися в Європі. А вирішує він декілька нагальних проблем:

1) стовідсотково переробляє курячий послід;

2) утилізує стічні води;

3) виробляє власні енергоресурси.

У будівництво біогазового комплексу було інвестовано 15 мільйонів євро, які окупляться приблизно за 5-6 років. Проектну документацію та обладнання поставили фахівці з Голландії. Технологія зовні нескладна - у 10 резервуарах відбувається процес ферментування субстрату (суміш води, курячого посліду та силос сорго). Цей процес повністю автоматизований, триває 40-50 днів. Постійно контролюються основні робочі параметри. Завантаження субстрату відбувається у верхній зоні резервуару, через нижні відвідні трубопроводи видаляємо залишки бродіння, які використовуємо як добриво на полях. В результаті зброджування отримуємо біогаз, аналог природнього газу, який після підготовки поступає на когенерацію. Когенератори переробляють біогаз в електричну енергію, яку подаємо в мережу за «зеленим» тарифом, а теплову енергію використовуємо на підігрів пташників, обігрів адмінбудинку та власні потреби біогазового комплексу. Щогодини виробляємо 5000 кВт електроенергії, а всього з 2013 року виробництво склало 60 мільйонів кіловат.

Для 100 % використання телової енергії у 2014 році було побудовано теплові мережі від біогазового комплексу до котельні, встановлено теплообмінники, автоматизовану систему обліку тепла і повністю забезпечено котельню гарячою водою – як для технологічних потреб, так і для опалення адміністративних будівель. Річна економія природного газу складатиме 1,3 млн. кубометрів на рік, у фінансовому еквіваленті – 15 млн. грн. на рік.

Так підприємство відмовляється від споживання дорогого природного газу, що веде до економії енергоресурсів України. Варто зазначити, що цей успіх прийшов завдяки творчій напруженій праці всього колективу комплексу, адже «з нуля» створювати абсолютно нове не так просто. Це головний енергетик Віталій Жилко, біотехнолог Андрій Малунов, начальник комплексу з виробництва біогазу Андрій Шпорхун. Переконаний – діючий колектив і новаторський підхід до справи забезпечать надійну, стабільну роботу комплексу, який гармонійно доповнює фабрику.

Реалізація такого масштабного проекту дає не лише економію природного газу, а й впевненість в енергетичній незалежності. Це вагомий ресурс у підвищенні енергоефективності та екологічної безпеки, впевнений крок до безвідходного виробництва як одного з ключових елементів сталого розвитку.

МЕНІ ДУЖЕ ПОЩАСТИЛО

Такої думки про власний трудовий шлях дотримується начальник відділу кадрів ПрАТ «Оріль-Лідер» Наталія Трубкіна:

«Прийшла сюди в квітні 1979-го, коли навкруги був лише пісок, пару вагончиків і котловани під фундаменти майбутньої птахофабрики «Орільська»… Мене запросив перший директор Іван Васильченко секретарем. Поступово до будови долучилися кілька організацій – ПМК–333, «Дніпросільбуд» та інші. Вже у липні 80-го року тридцять чоловік впродовж місяця навчалися в Петриківському ПТУ-79 на пташниць. Із самого початку заснування підприємства наш колектвив був дуже дружним. Птицю доставляли з Угорщини літаками. З Дніпропетровська привозили машинами вночі, по дорозі співали… А вранці знову на роботу. Сьогодні вже зовсім інші умови на підприємстві, все механізовано. Є інкубатор, 17 дільниць з вирощування птиці, цех забою та переробки курчат бройлерів, бригада з відлову птиці, служба з техобслуговування виробничих підрозділів, транспортно-ремонтний цех та інші підрозділи, але люди залишилися такими ж доброзичливими і дружними.

Щомісяця відбуваються навчання з охорони праці на підприємстві, працює безліч програм, як зберегти кваліфікованих фахівців на виробництві. У кожного працівника є перспектива розвитку – від птахівника можна «дорости» до головного зоотехніка тощо.

Перший директор Іван Васильченко, нагороджений двома орденами, старався, щоб люди робили в нас сім’ями, їм давали житло на Лівому Березі Дніпродзержинська. І сьогодні за 35 років існування підприємства в нас вже є чимало трудових династій. Це одна з перших пташниць, начальник дільниці з вирощування птиці Марія Захаренко із сином Сергієм, оброблювач птиці Людмила Нетребко з чоловіком В’ячеславом Івановичем та сином В’ячеславом, головний інженер Василь Чехута з донькою Альоною та зятем Віталієм, пташниця Швидка Тамара з донькою Альоною – лікарем ветеринарної медицини, яка отримала освіту за кошти підприємства . Фабрика і міцна такими династіями. Тому й на навчання намагаємося посилати саме дітей наших працівників. Також на підприємстві створена бригада озеленювачів, де трудяться інваліди - 52 чоловіки, у них семигодинний робочий день. Їм створені нормальні умови для праці, і результати її добре видно – скрізь на фабриці чистота, все цвіте, зеленіє – троянди, ялинки, це підіймає настрій.

І директори у нас увесь час були хорошими. Ще за часів Івана Васильченка, який керував до 1996 року, «Орільська» стала мільйонером. За трудові успіхи 1987 року фабрика була занесена на всесоюзну Дошку Пошани, нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради України, а 8 працівників удостоєні урядових нагород. А з діючим директором Олексієм Утешевим, молодим і добре освіченим, вважаю, фабриці просто пощастило. На фабриці організована крос-функціональне стажування працівників суміжних професій. Ці стажування проводяться для підвищення залученості працівників у суміжні бізнес-процеси підприємства, підвищення ефективності цих процесів у цілому. А також запроваджена програма адаптації нових працівників, яка забезпечує максимально швидке і повне входження нового персоналу до колективу та ефективне залучення до робочого процесу. Він прагне об’єднувати людей не лише спільними виробничими турботами, а і спільними інтересами в позаробочий час. Проводяться колективні заходи для працівників підприємства. Постійно відбуваються конкурси дитячої творчості «Привітання любій мамі» тощо. Так діти наших працівників наснажують батьків і додають міцності трудовому колективу.

Григорій ДАВИДЕНКО. Фото Івана БОЙЧЕНКА.