Поточний № 8 (1435)

12.12.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Оце вам і сало!


01.08.2019

Те, що через рік будуть Олімпійські ігри знають, мабуть, всі, а відомо комусь те, що рівно 60 років тому у 1959 році Міжнародна федерація університетського спорту (МФС) і Міжнародна студентська спілка (МСС)  вирішила спільно раз на два роки проводити світові студентські змагання з літніх і зимових видів спорту. Тоді ж, у 1959 році в італійському місті Турині відбулася перша Всесвітня літня універсіада. 

Українські спортсмени-студенти у складі збірної СРСР брали участь у всіх літніх і зимових універсіадах (1959-1991) і зробили вагомий внесок у перемоги тепер уже не існуючого Радянського Союзу. Але я хочу розповісти, як із настанням незалежності український студентський спорт розпочав самостійний шлях до Олімпу і як йому в цьому допоміг наш національний харч – сало. 
А було це так.
За кілька місяців до старту Всесвітньої зимової універсіади-1993 Українська спортивна організація «Гарт», до якої входили спортивні товариства «Трудові резерви» і «Буревісник», вирішили послати студентську збірну до польського міста Закопане. Грошей на це у державі не було. Та голова «Гарту» Валентин Гаврилко  і проректор Київського державного університету фізкультури  Маргарита Пугачевська вирішили їхати. Інститут виділив старенький автобус «ЛАЗ», «Гарт» забезпечив парадною формою і бензином. Грошей на харчування не було. Запаслися салом. Стареньким «ЛАЗом» до Закопане добиралися майже 36 годин. Та  це ще не все. Українців ніхто тут не чекав. Їх не хотіли допускати до змагань. Їх нікуди було поселити. Та керівник делегації Маргарита Пугачевська підбадьорювала всю команду: 
– Будемо змагатись, переночуємо в автобусі, а сала вистачить на всіх.
 Та поляки поселили нашу команду на спортивній базі, яка опалювалася дровами. Організатори допустили наших лижниць тільки до естафетної гонки 3 по 5 км. І ось почалися змагання, які привели організаторів в шок. Студентки столичного Інституту фізкультури Ірина Тараненко, Марина Пестрякова та Олена Гаясова з величезною  перевагою перемогли в гонці і стали чемпіонами універсіади. Ось так. Оце вам і сало.
Дебют виявився золотим. Тут українським студентам велику підтримку надала українська діаспора США та Канади. Щодня кількадесят автомобілів стояли в черзі, щоб доправити українських спортсменів і тренерів на тренування і змагання. На всіх спортивних аренах Буффало, де виступали українці, звучали українські пісні, Гімн України, майоріли жовто-сині прапори і  хвилювалося море вболівальників.
Українські спортсмени за все віддячили своїми виступами. Здобувши 11 золотих, шість срібних та  дев’ять бронзових медалей, збірна України у загальнокомандному заліку фінішувала четвертою, пропустивши вперед втричі чисельніші команди США, Китаю та Канади. До речі, російські студенти не потрапили навіть до десятки. Ось так. 
Саме у Буффало всесвітньо відомий виробник спортивного одягу і взуття «Адідас» став спонсором національної збірної України, яка готувалась до літньої Олімпіади 1996 року в Атланті.
Іван ГУСАРОВ,
с. Дерезувате, Синельниківський район,
Дніпропетровська область.