Вирощуючи ті самі культури на одному місці, господарі переконуються, що врожай з кожним роком зменшується. Це явище отримало назву ґрунтовтома. Досвід показує, що зняти його не можна навіть високою агротехнікою. Внесення мінеральних і органічних добрив, а також обробка ґрунту при беззмінних посівах лише частково відновлюють його родючість.

Щоб не допустити виносу тих самих живильних речовин із ґрунту у великих кількостях, використовують чергування культур. Відомо, що гірчиця, редька олійна, люпин добувають живлення з малорозчинних сполук і залишають деяку його кількість для більш слабких щодо цього культур.
А ось картопля і буряк залишають після себе мало кореневих залишків для утворення родючого верхнього шару. У результаті ґрунт набуває білястого коліру, розпорошується і погано утримує живильні речовини та воду. У цьому випадку допоможуть бобові (люпин, горох, квасоля, соя, сочевиця, боби) і хрестоцвітні культури (гірчиця, редька олійна, рапс озимий і яровий). Вони залишають більше кореневих залишків і тому роблять ґрунт більш родючим і грудкуватим, утримуючи воду.
Не всі рослини однаково борються і з бур’янами. Якщо більш листаті і високорослі не сильно на них реагують, то культури, що повільно розвиваються, навпаки, заростають бур’янами. Тому чергування культур сприяє і зниженню засміченості посівів.
Беззмінне вирощування або часте повернення культури на те саме місце викликає накопичення хвороб, однак вони знищуються кореневими виділеннями інших видів рослин, які висівають на зміну.
При беззмінному посіві накопичуються також специфічні шкідники: колорадський жук, хрестоцвітна блішка, цибулева муха та інші.
Аналізуючи причини падіння врожаїв, можна запропонувати кілька способів рятування від ґрунтовтоми:
· сівозміна культур з поверненням на колишнє місце через два-три роки;
· зміна сортів однієї і тієї ж культури: пізньостиглих і ранньостиглих, з різною стійкістю до хвороб;
· вирощування культур на зелене добриво, що за вмістом елементів живлення не має переваги перед гноєм, однак очищає ґрунт від збудників хвороб і знижує засміченість. Найкращі зелені добрива - редька олійна, люпин, фацелія, гірчиця, рапс озимий і яровий;
· використання рослин-санітарів. При зараженні картопляною нематодою для оздоровлення ґрунту висівають конюшино-злакові травосуміші, буркун, овес. Ґрунтові гриби, що переробляють рослинні залишки і одночасно знищують нематод, посилюють свою діяльність при заорюванні зелених і органічних добрив. Компост із зелених добрив знижує зараженість ґрунту килою капусти.
Для оздоровлення ґрунту зелені добрива можна застосовувати двома способами, залежно від розмірів ділянки. На малих площах сівозміну вести важче, тому щорічно доведеться використовувати проміжні посіви культур на зелене добриво.
Після ранніх культур можна висівати хрестоцвітні (рапс яровий і озимий, редька олійна, гірчиця біла). Вони відрізняються холодостійкістю і ростуть до пізньої осені. Якщо врожай збирається на початку серпня, можна вирощувати люпин вузьколистий і жовтий. На зиму його заорюють.
Однак варто мати на увазі, що і це при беззмінному посіві основної культури не знімає ґрунтовтоми повністю. Все-таки сівозміна є необхідною, культури повинні змінювати одна одну, нехай не так часто, як хотілося б.
Якщо ділянка велика, її можна розділити на дві частини, одну вивести із сівозміни і засіяти озимими або яровими на зелене добриво. У фазі цвітіння всю їхню масу заорюють або скошують та з зеленої маси готують компост для інших культур. Після цього можна посіяти ще культуру, яку можна скосити, її заорюють пізньою осінню. Уже наступного року на цій ділянці можна розміщати культури сівозміни. Це прискорений спосіб оздоровлення ґрунту.
Перераховані способи використання зелених добрив мають свої достоїнства та недоліки. Варто врахувати, що культури на зелене добриво також потрібно чергувати, оскільки вони, особливо люпин, можуть накопичувати специфічні захворювання.
У теплиці - свої складності боротьби із ґрунтовтомою. Набір рослин обмежений (помідори, огірки, рідше фізаліс, баклажани), тому дотримуватися сівозміни складніше. Щорічно бажано висівати озимі (рапс, жито, тритикале), їхні корені найкраще знезаражують ґрунт. Проміжні культури тут, як і у відкритому ґрунті, потрібно періодично змінювати. Боротьба із хворобами ведеться по черзі препаратами, що містять мідь, та синтетичними препаратами. У виняткових випадках у теплиці можна восени замінити орний шар ґрунту.