Поточний № 20 (1408)

29.11.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Пам'яті нашого колеги


10.07.2022

Прощай, незрадливий друже!
Дев’ятого липня, надвечір, перестало битися серце мого батька В’ячеслава Миколайовича Булави. Він був росіянином за місцем народження і справжнім патріотом України за покликом своєї широкої душі, повідомила сьогодні на сайті обласної організації НСЖУ Олена Чернявська.
Для мене, своєї єдиної дитини, тато був справжнім взірцем чоловіка, батька, друга і, звичайно ж, професіонала своєї справи. Саме тому я обрала для себе його професію журналіста і ніколи про це не пошкодувала. В’ячеслава Булаву добре знали на Чернігівщині, де він починав свій трудовий шлях, у Софіївці та Криничках, де пройшло його становлення як редактора. В останню путь його проводжали у П’ятихатках.
Співробітництво з цілим рядом обласних і республіканських газет, перемоги у низці конкурсів, які проводила обласна організація НСЖУ, та три книги – такий його творчий доробок. Кажуть, що батьків не обирають. Я вдячна долі за батька, який став не тільки колегою, наставником, але, перш за все, незрадливим другом, котрий завжди розумів і підтримував, а ще до безтями любив єдину онуку Дарину, яку любовно називав тільки Дашенькою.
Прощай, мій таточку! Сподіваюсь, там ти зустрінешся з мамою, після відходу якої рік тому життя втратило для тебе сенс. Прости мене, мій друже! Спочивай з миром.
Олена ЧЕРНЯВСЬКА (БУЛАВА),
член НСЖУ.
 
Перо публіциста В’ячеслава Булави
Регіональним представником газети «Сільські новини» по П’ятихатському, Криничанському, Софіївському, Верхньодніпровському районах В’ячеслав Булава прийшов працювати після роботи редактором у П’ятихатській районній газеті «Злагода». До своєї професії ставився натхненно і творчо. Нашим читачам особливо запам’яталися його матеріали під рубрикою «Пером публіциста», які виходили  у кожному номері і узагальнювали гострі проблеми, які тривожили суспільство, торкалися  процесів державного будівництва в Україні, викривали прорахунки економічних реформ, які призводили до занепаду сільських територій.
Спливають у пам’яті жваві дискусії, які проходили на редакційних планірках, між  В’ячеславом Миколайовичем та його колегами Володимиром Ніколаєнком, Станіславом Левенцем, Андрієм Митьком, Миколою Стрильчуком. Усі ці дискусії давали змогу узагальнити погляди і думки, що акцентували найболючіші теми, спрямовані, перш за все, на соціальний захист селян,  розпаювання земель, збереження культурних осередків.
 Довіра до газети читачів з кожним роком зростала – особливо у  Криничанському районі, яким опікувався В’ячеслав Булава, і де він свого часу був редактором районної газети, тираж «Сільських новин» зріс до 4 тисяч примірників і був найвищим серед сільських районів Дніпропетровщини.
Безперечно, у В’ячеслава Миколайовича був свій стиль письма, не схожий на інших. За це його матеріали часто на планірках не раз відзначали як кращі, тому що викликали великий потік редакційної пошти. Значний резонанс, зокрема, отримав матеріал про старовинне селище Лихівку  П’ятихатського району та його людей.
Вже будучи на пенсії, В’ячеслав Миколайович час від часу гострив своє «Перо публіциста» і причісував у своїх матеріалах місцевих чиновників, які створювали штучні проблеми із субсидіями, пенсіями та ускладнювали і без того нелегке життя пенсіонеру.
Кажуть, що незамінних людей немає. Але це не про В’ячеслава Булаву – редактора трьох районних газет, власкора «Сільських новин», дбайливого батька і чоловіка, надійну людину.
А ще він завжди просив підписувати його ім’я без апострофа, оскільки народився на Півночі Росії і так був записаний у паспорті. Тоді на це не зважали, а дотримувалися української орфографії. А зараз виконаємо його волю: спочивай з миром, ВЯЧЕСЛАВЕ Миколайовичу.
Олексій ГУДЕНКО.