Поточний № 6 (1193)

19.02.2018

Пам’ятай про Крути


01.02.2018

Формуючи в учнів почуття  патріотизму, любові до свого народу, поваги до його історії та героїчного минулого, працівники Районної бібліотеки та юнацького абонементу відділу обслуговування провели історичний віраж «На Аскольдовій могилі український цвіт…» для старшокласників ЗСШ №2. Цей захід був спрямований  на підготовку до захисту Вітчизни на прикладі подвигу однолітків. 

У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни. 
Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...
Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою.  16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва  розпочався  бій, який  тривав годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.
Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.
 Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих – від декількох  десятків до декількох сотень.  Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам’яті тридцяти». До нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі, але подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі, героїзму і жертовності...
Говорячи про Крути,  у пам’яті завжди спливають слова Олександра Олеся:
 І  згадую  чомусь я мимоволі
Великих лицарів своїх;
Лежать вони, покинутими в полі,
І без хрестів могили їх.
Тетяна РУХЛІНСЬКА, 
заступник директора по роботі з дітьми. 
м. Підгородне, 
Дніпропетровська обл.