Поточний № 44 (1282)

11.11.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Пари - золотий ключик до пшеничних скарбів


12.04.2012

100 млн. тонн зерна за рік - реальна перспектива України

Анатолій Давидович Пучка - генеральний директор ТОВ «Зоря» і одночасно керівник-наставник ще двох господарств - «Україна» і «Дібрівське» Покровського району, в яких ось уже десять років підряд активно впроваджують трипільну систему обробітку землі з використанням парів.
Саме цей досвід в зоні степового ризикового землеробства дає можливість з року в рік отримувати високі врожаї (до 60 центнерів з гектара пшениці і понад 30 центнерів соняшнику). Цього року вся озимина на площі 6000 гектарів після зими у відмінному стані. Жодного гектара не пересіватимуть.

…До вершини своєї хліборобської майстерності Анатолій Давидович ішов усе своє життя. Після отримання диплома вченого-агронома Дніпропетровського сільгоспінституту працював агрономом, головою колгоспу, першим секретарем райкому партії, директором елеватора і от тепер - наставник трьох товариств. Має звання заслуженого агронома України. За складом характеру Анатолій Пучка - максималіст. Яку б ділянку виробництва не очолював, завжди намагався добиватися високих результатів. Невід’ємною частиною хліборобства вважає також вирішення багатьох соціальних питань у селах, де живуть і трудяться його земляки. У Маломихайлівці разом із сином Олегом (він - директор ТОВ «Україна») збудували за власні кошти церковний храм, дитячий садок сімейного типу, передали під медичну амбулаторію оновлену колишню контору колгоспу. У Гаврилівці (базове господарство ТОВ «Зоря») щороку до мільйона гривень витрачають на утримання дитсадка, школи, Будинку культури, сільського стадіону, займаються благоустроєм села. Схожі питання вирішують і по Великомихайлівці, де базується ще одне товариство «Дібрівське».
- Анатолію Давидовичу, останніми роками на різних рівнях надто багато говорилось про безвідвальну і нульову технологію обробітку землі. Ви ж скромно впроваджували і успішно освоювали відому здавна систему парування землі, досягаючи при цьому підвищення урожайності. Нинішній стан озимини, яка збереглася на відмінно, доводить вашу правоту…
- Глибоко переконаний, що лише завдяки грамотному застосуванню парів не тільки на наших полях, а й на більшості родючих земель ми можемо досягти високих результатів, а Україна може стати головною житницею Європи. Го-лов-ною! Вже через два роки Україна може давати понад 100 мільйонів тонн зерна. Це вже доведено на практиці господарювання нашими товариствами. Для прикладу варто навести нашу статистику зростання урожайності за останні п’ять років. Найнижча урожайність пшениці в несприятливий рік була в межах 45 центнерів на круг, а найвища - 62. Соняшник усі ці роки давав від 27 до 34 центнерів з гектара. Якби такі результати мали також і в інших районах й областях, ми б з аграрною Європою могли не тільки зрівнятися. Проте деякі мої опоненти кажуть, що пари - це втрата року, коли земля прогулює. А ми вважаємо навпаки - це оздоровлення землі. Так, не секрет, робили наші діди-прадіди, так робимо й ми, але з сучасними інтенсивними елементами агрономії і використанням нової, більш прогресивної і більш продуктивної імпортної техніки. Причому і пшеницю, і соняшник сіємо тільки високоякісним насінням із внесенням добрив. До речі, раніше озимину ми сіяли по парах без застосування мінеральних добрив. Торік же вперше дали на гектар по центнеру, що й дозволило мати весною такі сильні вруна. Плюс робимо ще серйозне локальне підживлення. Тож, сподіваюсь, матимемо непоганий урожай.
- Сусіди-аграрії кажуть, що вам і Бог допомагає. Над вашими полями більше випадає дощів…
- Певною мірою вони праві. Син Олег у своєму господарстві «Україна» вже не перший рік практикує засадження балок декоративними деревами і кущами. Є тут і каскад ставків. А це сприяє тому, що в атмосфері накопичується волога і йдуть дощі, хоча їх в нашій зоні завжди недостатньо. Тобто на практиці починає діяти закон про біосферу, відкритий професором Масюком. Дефіцит же опадів змушує нас, хліборобів, вдаватися до парування земель, щоб накопичити достатньо вологи (і це найголовніше) під майбутній посів озимої пшениці. Керуючись цим правилом, після збирання соняшнику ми спеціально не робимо повал стебел. Взимку вони затримують сніг і запобігають вітровій ерозії. Весною ж без проблем обробляємо лани високопродуктивною технікою під чорний пар для накопичення вологи й азоту. До речі, хто минулого року кинув зерно у суху землю, той пересіватиме всі площі, а хто сіяв по парах, матиме більш гарантовані врожаї озимої пшениці.
- Однак на догляді за парами не обійтися без великих додаткових затрат.
- Якщо аналізувати недалекоглядно, то й справді ніби втрачаємо економічно. Але ж у порівнянні з господарствами сусідів ми отримуємо значно вищі врожаї. І це очевидно - протягом тільки останніх п’яти років наші товариства посідали лідируючі місця в районі як по врожайності, так і по валу зернових і технічних культур. А на догляд за гектаром парів ми витрачаємо десь по тисячі гривень, які компенсуються збільшенням урожайності і підтриманням сили родючості землі, чого бракує іншим господарствам.
- Не раз мені доводилось бувати на обласних і республіканських семінарах із впровадження нульової системи обробітку землі в АТЗТ «Агро-Союз». А ось ваш досвід поки що не особливо цікавить високих державних аграріїв.
- То їхні проблеми. Насильницьке застосування будь-чого ніколи не давало бажаного результату. Для будь-якої ефективної справи треба дозріти. У нашому ж районі, окрім нас, активно займаються паруванням ТОВ «Дружба», кінний завод № 65, ТОВ «Земля», а також насінницька агрофірма «Славутич» для вирощування елітних пшениць. Після уроків минулої посушливої осені і морозної зими, гадаю, різко збільшиться кількість прихильників парів.
- А тепер чисто комерційне запитання. Знаю, якість пшениці по парових площах значно вища від непарової. А ціна на ринку зерна?
- Як не прикро констатувати, але ціна на нашу екологічно чисту пшеничку мало чим відрізняється від рядової. На жаль. А от для наших селян ми випікаємо якісні хлібобулочні вироби у своїй же пекарні й продаємо їх за низькими цінами. Сподіваюсь, що рано чи пізно фактор якості зерна матиме таки пріоритет при реалізації. Але це вже державна політика.
- За часів незалежності нашої держави вам вдалося створити унікальні й успішні господарства. Селяни сміливо довіряють вам свої земельні наділи і отримують за них орендну плату понад п’ять відсотків вартості землі. Однак не виключено, що багато хто з них захоче продати свій пай. Цікаво, яке ваше ставлення до майбутньої купівлі та продажу земель сільськогосподарського призначення?
- Дивно, але так вже повелося, що ми спочатку щось будуємо, а потім активно починаємо збудоване розвалювати. Схоже може трапитись і з землею. Нічого поганого не хочу сказати про дрібнотоварне хазяйнування. Нехай собі люди працюють на невеликих наділах. Але перспектива в усьому світі – за великотоварним виробництвом. За новим законом після його дії землі можуть розпорошитися. Щоб цього не сталося, краще було б, щоб землі скупила держава і здавала їх в оренду на тривалий строк тим, хто може на землі успішно трудитись. Тут би не наламати дров…
- Дякую за розмову.

Записав Олександр СВЯТИНА. Покровський район, Дніпропетровська область.