Поточний № 44 (1231)

14.11.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Перемога кується в тилу


16.10.2014

У всякій справі є свої премудрості, в ратній також. Новітня війна, розв’язана проти України російським фашизмом, вимагає і сучасних підходів до неї. Одним із них є захист військової техніки від ворожих кумулятивних снарядів за допомогою металевих решіток. Це рішення, що визріло на полі бою, почасти рятує життя нашим воїнам.

А переобладнувати бойові машини почали вже і в Дніпропетровську. Тиждень тому наша землячка, колишній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, яка цього року була звільнена від незаконного тюремного ув’язнення попередньої влади, під час перебування у своїй рідній області відвідала таке підприємство.

МИ побували на ВАТ «АТП 11205», директор якого Тарас Жуков розповів:

- Сьогодні не можна бути осторонь тих подій, що відбуваються в Донбасі. Кожен свідомий громадянин повинен щось робити для допомоги бійцям на передовій. У короткий час ми організували роботи зі зварювання металевих решіток на бронетранспортери. Люди залишаються після закінчення зміни, спонсори привезли фарбу тощо. У нас в ремонті два БТРи, вони прибули з-під Слов’янська після боїв. Щойно отримали замовлення від Національної гвардії на обладнання решітками одинадцяти бронетранспортерів. Цю роботу колектив підприємства виконає якнайшвидше.

А як саме «працює» захисна металева решітка, усім присутнім повідав військовий комісар Амур-Нижньодніпровського району Анатолій Бондар:

- Бронетранспортери мають легку броню і захищають лише від куль та осколків. При попаданні в нього кумулятивного снаряду струмінь розплавленого металу пропікає броню, а її осколки вражають всіх, хто знаходиться всередині. Решітка при зіткненні зі снарядом змушує його підривач вибухнути, і кумулятивний струмінь «працює» в повітрі за метр-півтора від стінки. Тобто воїни всередині бронетранспортера залишаються неушкодженими, руйнуються лише прути, з яких виготовлена решітка. Потім їх потрібно підварювати.

Юлія Тимошенко подякувала колективу підприємства за наполегливу працю для підтримки української армії:

- Ваша ініціатива – додатково до необхідного ремонту встановлювати і захисні технології на бронетранспортери викликає велику повагу. Навіть одне врятоване в бою людське життя робить нашу державою міцнішою. В часи Радянського Союзу оборонні підприємства Дніпропетровщини мали біля 12 відсотків загальносоюзних військових замовлень, тобто в нас є потенціал, який в ці непрості часи треба використовувати на сто відсотків. Спасибі волонтерам, які напряму співпрацюють з батальйонами і встановлюють зв'язок передової з тилом, де кується наша перемога. Дуже добре, що ви, автомобілісти, глибоко розумієте потреби воїнів і робите все, щоб допомогти українській армії.

Приїзд колишнього прем’єр-міністра до рідної області співпав з давнім хліборобським святом Івана Богослова. До нього годиться обсіятися на зиму, бо відомо - хто не посіяв до Богослова, той не вартий доброго слова… Вочевидь, у Синельниківському районі шанують хліборобські заповіді, адже на зустріч із Юлією Тимошенко на стадіоні в районному центрі прибуло таки чимало людей. Ще й погожа днина старалася зі всіх сил подарувати людям доволі щедрі сонячні промені. Найбільше всіх цікавило, певно ж, основне питання сьогодення – причини виникнення війни з Росією та її завершення.

- Заздрісний східний сусід не пробачив нам нашу свободу, - як завжди безпомильний «діагноз» поставила Юлія Володимирівна. - Путін стає на нашому шляху, мов той останній привид оскаженілої від безсилля імперії. Головна причина агресії – манія величі Путіна. З цим він живе і працює. У нього є два плани: перший – створити Митний та Євразійський союзи. Янукович хотів привести туди Україну, та українці не дозволили. Тоді Росія почала військову операцію із захоплення Криму. В той час багато хто думав – коли поступитися Кримом, то «штандантенфюрер» заспокоїться і зупиниться. Та не так склалося, як гадалося - він пішов на Донбас. Тепер повторюється та сама ситуація… Закон України «Про спеціальний статус Донбасу» передає частину нашої землі під протекторат Росії. Це обман, який лише розбудить апетит російських фашистів, що «за край світу зазирають – чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину?»

Як повернути мир в Україну? Щонайперше необхідно підняти рівень переговорів з Росією з формату «сам на сам» до найвищого світового рівня. У Мінську Україна представлена не найкращим чином, до того ж там відсутні представники США. Та і підписане Леонідом Кучмою перемир’я практично не діє, адже терористи під час нього безліч разів порушували затверджені пункти. По-друге, варто якнайбільшу увагу сконцентрувати на нашій обороні. Путін не має можливості воювати усією своєю армією з Україною. У нього напружена ситуація на кордонах практично з усіма сусідами, тому він мусить тримати там війська постійно. По-третє, нам необхідно зробити суттєві кроки до колективної системи безпеки НАТО, цей крок сьогодні підтримує вже близько трьох чвертей громадян України. Принцип «один за всіх і всі за одного» не дозволяє російським агресорам напасти на маленькі Литву, Латвію та Естонію. Нам треба інтегруватися в західний цивілізаційний простір, більш дієво відчувати їхню підтримку. Адже в усі часи і сьогодні ми знаходимося на передньому краї боротьби з найбільшим світовим агресором усіх часів і народів, який до того ж будь-що прагне прикинутися безневинним ягнятком. Якщо в Україні вдадуться реформи – а вони обов’язково будуть такими, як слід – то росіяни теж піднімуться на свою боротьбу. І тоді нам стане набагато легше жити.

Присутні на зустрічі поспілкувалися і з одним із лідерів «Громадського руху розвитку села» Мгером Куюмчяном. Він озвучив чимало злободенних для селян України питань, які необхідно вирішувати усією великою громадою України. Певна річ, багатьох цікавить доля розпайованих земель колишньої колгоспної, або людської, власності. Періодично в українському парламенті спалахують дискусії з приводу того, чи варто знімати мораторій з продажу орних земель? В такому разі вони можуть опинитися в руках невеликої групи людей, адже в Україні ще не подолана величезна майнова нерівність громадян. Та і більшість селян негативно ставиться до продажу своєї землі-матінки, яку потом і кров’ю поливали наші пращури. Тут варто згадати прекрасну ідею, яку давно висловив директор ТОВ «Дніпро-Н» з Верхньодніпровського району Анатолій Кукса: орні землі повинні були розпайовуватися не лише на колгоспників, а на всіх громадян держави пожиттєво без права продажу тощо. А всі орендарі сплачували б власникам орендну плату. Це було б своєрідною земельною рентою від держави її громадянам і сприяло б піднесенню авторитету України як правової соціальної держави. Можливо, до такої моделі володіння землею ми ще прийдемо в майбутньому, хоча для цього кроку необхідно кардинально змінити законодавчу базу по землі.

Наприкінці дня 9-го жовтня на зустріч з колишнім прем’єром України зібралися і жителі П’ятихатського району. В парку міста вони почули з уст Юлії Тимошенко її думки про військову агресію Росії та високий бойовий дух нашої армії:

- У Вінниці лікуються чимало наших поранених бійців. Мене вразила зустріч із дев’ятнадцятилітнім хлопцем. Після важкого бою він втратив руку і ногу, але з вогником в очах попрохав мене: «Допоможіть придбати протези, після одужання я повернуся до лав захисників України. Коли ми матимемо належне озброєння і забезпечення, то з тероризмом на Донеччині можна буде покінчити за три тижні. Аби лишень Росія не вводила свої війська на нашу землю». У мене сльози навернулися на очі… З такими воїнами, поза усіляким сумнівом, Україна безумовно переможе бундючного російського агресора. Велику надію український народ покладає і на спільні дії світового співтовариства. Їхні санкції сьогодні вже призвели до того, що вартість російської нафти знизилася зі 110 до 90 доларів за барель. Ще трохи – і кожна тонна нафти приноситиме лише збитки їхньому державному бюджету. Коли Путін ступив на українську землю, Кремль розпочав шлях до свого повного безславного кінця. Росії незабаром доведеться думати, як рятувати свою державу від економічного краху. Бо санкції світового співтовариства добре продумані і розраховані на тривалий час. І вони таки виконають свою місію – змусять Путіна відмовитися від зазіхань на українську територію. Як змусили колись «Союз непорушний» покинути афганські долини і гори. Але в кожного громадянина України не повинно бути навіть тіні сумніву в нашій перемозі. Ми на своїй, Богом даній землі, з нами велич і дух наших славних пращурів.

До цих слів можна додати лише те, що давня козацька звитяга живе в серці кожного українця. Сьогодні настає час, коли мусимо стати до бою однією незламною лавою. Від передової до найглибшого тилу, скрізь, де кується теперішня наша перемога. І торується дорога до майбутнього вільного достойного життя в європейській сім'ї народів.

Підготував Григорій МИКОЛАЙЧУК.