Поточний № 37 (1224)

20.09.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Півтора десятиліття «Престижу»


22.08.2016

СВОЮ 25-ту річницю незалежності українська держава зустрічає у важких випробуваннях на право виживання. Війна на Сході, анексований Крим, тяжкі фінансові і політичні проблеми заважають по-справжньому порадіти великому святу. Радує тільки наша рідна матінка-земля, яка сьогодні всупереч сухій осені і завдяки дощовій весні щедро сипнула добротним зерном з комбайнів, що ніби кораблі степу повільно пропливають по золотих ланах.

– На деяких полях цьогорік урожай пшениці сорту Ювіляр Миронівський Київського інституту пшениць сягнув 76,6 ц/га, – розповідає про свої рекорди добре знаний на Дніпропетровщині керівник CФГ «Престиж» Леонід Каніболоцький. – Уже четвертий рік поспіль отримуємо урожай більше 50 ц/га, – задоволено зауважує фермер.

А мені пригадується, що збирати по 5 тонн з гектара – таку задачу ставив перед собою п'ять років тому Леонід Васильович. Тож, справді, важливо, коли є мета, мрія – є до чого прагнути, є над чим працювати.

Технології – рушій прогресу

У «Престижі» цьогорік теж ювілей. Минуло вже п’ятнадцять літ відтоді, як досвідчений агроном, керівник СВК «Чкалівський» вирішив зайнятись фермерством і створив фермерське господарство.

– Починали з 300 гектарів орендованої землі, ні техніки, ні майна – нічого не було, – згадує тепер про події п’ятнадцятирічної давності Людмила Басюк, головний економіст і бухгалтер, яка пліч-о-пліч з Леонідом Каніболоцьким зводила економіку підприємства.

Уже наступного року до «Престижу» потяглись люди, щоб здати свої землі в оренду саме Каніболоцькому. Відтоді господарство обробляє 2300 га петропавлівської землі.

Леонід Каніболоцький і тоді, і зараз в основу успішного господарювання на землі ставить сучасні технології. За п’ятнадцять років напруженої праці зумів придбати потужний парк імпортної сільгосптехніки, яка дозволяє виконувати всі технологічні процеси за будь–якої погоди у найбільш оптимальні строки. Зокрема, не налюбується фермер витвором білоруських майстрів, які виготовили самохідну диво–машину «Роса», яка може виконувати і підживлювання, і обприскування, коли іншою технікою в поле просто не заїдеш.

– Першу техніку купували на аукціонах, де яку копійку заробляли – вкладали в придбання і оновлення матеріально-технічної бази: так у нас з’явився трактор, потім комбайн. Пам’ятаю, першого «Джон Діра» купили у 2007-му, – розповідала про непрості етапи становлення СФГ «Престиж» Людмила Басюк.

– Сплю і бачу «Джон Діра», – щиро ділився своїм заповітним Леонід Васильович у той час, як інші купували на перші зароблені гроші джипи.

І тепер фермер не збирається зупинятись на досягнутому. Будучи прибічником технології безвідвального обробітку ґрунту, вирішив придбати культиватор RTS, де хвилястий диск не жорстко закріплений на потужній 44-міліметровій пружинній стійці. Під час обробки землі відбувається удар цього диску по ґрунту, внаслідок чого ґрунт розтріскується. Тепер опади, яких завжди не вистачає у нашій зоні, не стікатимуть у балки і ярочки, а наповнюватимуть живильною вологою землю, зберігаючи її для майбутніх урожаїв. В Україні таких машин поки що одиниці.

– Звичайний дискатор черкнув землю, перемішав із соломою, а далі не земля – асфальт. Влітку ливні йдуть, вся вода в балки і лощинки сходить. Замість того, щоб поборотись за кожен міліметр вологи, щоб його накопичити, ми просто його втрачаємо. Після нового культиватора RTS виливаєш літр води, коли диски пройшли, а вода стоїть, поки вся у землю не ввійде, – ділиться спостереженнями фермер-новатор.

До речі, Леонід Каніболоцький ретельно відстежує кількість опадів, сумуючи їх, виводить загальний показник. Вочевидь для нашого регіону, де дощів може не бути по 60 діб, такі обчислення набувають особливого значення для планування і корегування технологій вирощування тих чи інших культур. А ще Леонід Васильович дивується тим, хто до сих пір перевертає землю плугом. – Якого урожаю там чекати? – запитує.

Ще одне технічне ноу–хау, яке з’явилось недавно у «Престижі» – це самохідний обприскувач датської компанії «НАRDI» із системою примусової вентиляції TWIN, яка дозволяє більш економно і ефективно витрачати засоби захисту рослин при обробках. Ця машина при витраті 0,4 л діючої речовини досягає того ж ефекту, що і при витраті 0,8 л звичайним оприскувачем, бо не тільки зверху обробляє рослину, а продуває її донизу так, що і знизу листків дістає шкідників і хвороби. Під час випробувань цього агрегату клали папір, на якому після обприскування були краплі не тільки зверху, а й знизу.

– Новий обприскувач дозволяє меншими нормами хімікатів досягати кращого ефекту, – розповідав нам докладно, до найменших дрібниць технологічні особливості придбаної техніки Леонід Васильович, який ретельно відстежує все нове, що приходить до нас з Європи.

Взагалі Леонід Каніболоцький відкритий до всього нового, передового. Без цього неможливий рух вперед, адже канадські фермери, розповідав, збирають аж по 140 ц/га пшениці. Тож є до чого прагнути, чому вчитись українському фермеру.

– Спілкуючись з колегами, бачу, що рівень знань фермерів, агрономів далекий від вимог, які висуває сьогодення при вирощуванні сільгосппродукції. Але процес становлення йде. І дуже позитивно в цьому плані впливають представники різних іноземних фірм, які займаються продажем насіння, засобів захисту рослин. Різноманітні семінари, тренінги, Дні поля досить суттєво позначаються на фаховому рівні сільгоспвиробників. А значить ми рухаємося за Європою вперед, – зазначив Л. Каніболоцький.

Леонід Васильович неодноразово виїздив і за кордон у пошуках досвіду фермерського ведення господарства. Зокрема в Канаді відзначив дуже низькі відсотки по кредитах – 2-3% річних для сільгоспвиробників, а на навчання взагалі дають 1,5% кредит з відстрочкою і його можна повернути через 2 роки після закінчення вишу.

Нашим фермерам про такі кредити доводиться тільки мріяти, і це суттєво гальмує розвиток агробізнесу в Україні.

Досвід – справа наживна

Всі свої спостереження Леонід Каніболоцький ретельно фіксує у своїх записниках як науковець. І хоча улюбленою культурою його є пшениця, причім вирощує виключно продовольчу, другого класу з високим вмістом білка, однак сьогодні відзначає хорошу рентабельність кукурудзи, яка має досить таки привабливу ціну. Приміром, наразі цінова політика на елеваторах «Нібулон» у порту на пшеницю 2-го класу становить 4 330 грн., а на кукурудзу – 4 200 грн. за тонну.

– Цьогорік поправки зробили по густоті посівів кукурудзи. На демоділянках, де густота посіву була 50 тис. – урожай отримали кращий. Тому знизили густоту посівів до 57 тис. Обрали більш ранньостиглі гібриди з ФАО-200-250, – ділився своїми фаховими спостереженнями Леонід Васильович.

Щороку фермер ретельно переглядає сортимент вирощуваних сільгоспкультур, щоб залишити лише найкращі. При цьому не боїться ризикувати. Охоче береться за вирощування нових сортів. Зокрема сорти пшениць Ювіляр Миронівський і Колос Миронівський створені для зони Полісся. Однак на Петропавлівщині уже другий рік поспіль ці сорти показують себе блискуче, на деяких полях фермерського господарства «Престиж» монітор «Джон Діра» фіксував урожайність 79,8 ц/га, майже 8 тонн!!!

– Їдеш по Україні – бачиш демонстраційні ділянки. Люди хочуть показати те, що вони пропонують аграріям. Кому цікаво, зупиниться і подивиться, – говорить Л. Каніболоцький, спонукаючи колег до зацікавленості до всього нового, що пропонується на ринку насіння.

Цьогорік вперше у «Престижі» висіяли пшеницю німецької селекції Глаукус, причім фермер спеціально посіяв її вздовж дороги. І якщо високорослу Богдану щороку ливні напередодні жнив, як на зло, місцями кладуть додолу, що ускладнює комбайнерам збирання, то німкеня вистояла і красувалася своїм налитим колосом під українським небом, обіцяючи добрий урожай.

Фермер – це покликання

Попри всі негаразди, які щороку готують непередбачувана погода і не менш непередбачуваний уряд, фермерські господарства в Україні виступають із серйозними заявками на доцільність і успішність свого порядкування на землі. І найкраще підтвердження тому – СФГ «Престиж» у Петропавлівському районі Дніпропетровщини.

– Від чого залежить Ваш успіх? – допитуємося у Леоніда Каніболоцького.

– Від керівника, – не задумуючись, відповідає. – Раніше міг спати всього дві години. Працювали і вночі. Особливо на внесенні добрив. Коли земля береться льодовою кіркою, ми вносимо селітру, вдень відлига – кірка розтає, гранула розчиняється.

Фермер не скупиться з добривами, щедро насичує ними землю, тоді після соняшника і кукурудзи озима пшениця дає у нього стабільно високі урожаї, спростовуючи негативне ставлення більшості науковців до соняшника і ріпака як найгірших попередників для озимих.

– Ви привезіть до мене науковців, хай поглянуть, – відверто запрошує фермер представників агронауки.

Агроном за фахом, він за роки господарювання у власному «Престижі» добре освоїв і сучасну техніку, і ведення бухгалтерського обліку і ще багато чого. Тільки любові до землі не можна навчитися. Вона дається від природи. Тож як тільки комбайн виходить вперше у поле, стає господар навколішки, розгрібає стерню і дивиться, чи немає втрат такого дорого зерна, біля якого доводиться ходити, як біля дитини, 9 місяців.

Своєю любов’ю до хліборобської справи, своїм азартом боротьби за все вищі показники врожайності Леонід Каніболоцький захоплює всіх, хто працює поряд.

І нехай хтось подумки досі ностальгує за колгоспами, за Радянським Союзом, коли побуваєш у «Престижі», починаєш розуміти, що нам насправді дала українська незалежність, які неозорі обрії відкрила для осягнення того, як живе і працює весь світ, до чого прагне. А справжнім господарям відкрила можливість займатися справою, до якої є хист і покликання.

Світлана ГУДЕНКО, с. Дмитрівка, Петропавлівський р-н, Дніпропетровська область.