Поточний № 28 (1266)

21.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Пийте, хлопці, своє молочко!


15.03.2012

Олександр Ніколаєв працював агрономом, головою колгоспу, директором держплемзаводу «Чумаки», головою райдержадміністрації. Зараз очолює приватне підприємство «Чумаки».
Тут обробляють понад 5000 гектарів землі, активно займаються тваринництвом. Мають близько двох тисяч свиней, 1400 голів ВРХ, з яких 500 корів, які обслуговують лише три оператори машинного доїння на так званому зарубіжному високопродуктивному комплексі «Карусель».

Зірки естради, політики… Багато з них стали для пересічного українця справжніми зірками. А мені пригадуються колишні зірки хліборобської величини - Марко Озерний, Федір Моргун, Омелян Парубок, Володимир Плютинський, легендарний голова колгоспу «Побєда» з Покровського району Дніпропетровщини Іван Кісенко, про яких колись знали більше, ніж про естрадних співаків.
З цього номера газета «Сільські новини» започатковує нову рубрику «Хліборобські зірки», під якою друкуватимуться інтерв’ю, статті відомих в Україні керівників-аграріїв, де вони ділитимуться досвідом успішного господарювання, висловлюватимуть власну точку зору на нинішні проблеми агровиробництва, розвитку сільських територій.
Перше інтерв’ю - із Заслуженим працівником сільського господарства України, депутатом Дніпропетровської обласної ради, директором СПП «Чумаки» Олександром НІКОЛАЄВИМ.

- Нещодавно міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк на черговому засіданні Кабміну, а також у газеті «Урядовий кур’єр» (№ 43 від 6.03.2012 р.) оприлюднив факти, що в нашій державі з року в рік зменшується виробництво молока. Якщо в 2002-му було вироблено 14,1 млн. тонн цього продукту, то на 2012 рік передбачається тільки 10,75 млн. тонн. І ще один цікавий факт – на промисловій основі буде вироблено лише два мільйони тонн молока. Це також значно менше, ніж кожного попереднього року. Разом з тим міністр підкреслив, що ведуться перемовини про можливість залучення до виробництва молока в Україні голландських фермерів, а також про інвестиції Китаю в розвиток свинарства і молочної галузі. Виходить, що ми самі не здатні підняти зруйноване двадцять років тому громадське тваринництво?
- Це не зовсім так. Тваринництво в державі справді було майже повністю зруйноване. Здебільшого воно було низькорентабельним, фактично збитковим. У результаті реформи з розпаювання земель більшість керівників агроформувань, орендуючи землі пайовиків, поступово відмовилась від тваринницького тягаря. Натомість почали займатися рільництвом, яке забезпечує прибутки. За моїми підрахунками, кожен гектар ріллі при ефективному господарюванні може дати понад 5 тисяч гривень. А тваринництво вимагає повсякденних турбот і великих затрат.
На мій погляд, ніякі голландські фермери з китайськими інвестиціями не врятують ситуацію, якщо не діятимуть два фактори: прийнятна закупівельна ціна на продукцію тваринництва і прямі державні інвестиції на отриманий кілограм молока та м’яса безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам.
- Міністр Присяжнюк підкреслює, що каменем спотикання є низька продуктивність. Проблему вирішать новітні технології, високопродуктивні тварини і малозатратність на виробництві… Закордон нам допоможе…
- Теоретично він правий. Однак все це вже є у нашому господарстві. Для обслуговування корів маємо лише трьох операторів машинного доїння, зоотехніка, спеціалістів селекціонерів, механізаторів – загалом трохи більше десяти чоловік на весь потужний комплекс. На своїх же полях минулого року заготовили високопродуктивною технікою в розрахунку на голову більше тонни якісного сіна, тонну сінажу, понад вісім тонн силосу, готуємо збалансовані концкорми на власному кормозаводі. У створення всього цього сучасного молочного конвеєра були вкладені великі гроші. Нашу високоякісну продукцію за досить прийнятними цінами охоче купують переробники для виробництва дитячих молочних продуктів харчування. «Довгі гроші» почали давати віддачу. Ми навіть сподівалися розширювати племінне поголів’я до тисячі корів, що передбачено проектною потужністю комплексу «Карусель». Однак трапилась непередбачувана ситуація – Росія відмовилась купувати український сир. У результаті впали закупівельні ціни на молоко. Тепер ми зважуємо, чи варто в перспективі нарощувати виробництво цього продукту. Щодо дрібних товаровиробників молока і селян, то тут взагалі нічого вести мову. Вони просто пустять під ніж своїх корівок. Тобто, на сьогодні держава не забезпечує гарантій сільгоспвиробникам. Нам, наприклад, за високоякісне молоко для дитячого харчування вже винна майже мільйон гривень. Одне слово, навіть маючи високопродуктивне племінне поголів’я і сучасні технології, ми не ризикуємо розвиватися. А тим, хто починатиме цей бізнес з нуля, я не заздрю. Як не впевнений, що молочним бізнесом на території України без серйозних гарантій зацікавляться і голландські фермери.
- А як ви поясните ситуацію, за якої в державі з року в рік кількість молока зменшується, а в супермаркетах вітрини ломляться від молочної і м’ясної продукції?
- Висловлю свою точку зору. Реалізаційна ціна літра молока з невеликим вмістом жиру на сьогодні становить у магазинах понад вісім гривень. Я вже не говорю про ціни на масло й сир. При низьких достатках населення купівельна спроможність у людей надто низька. А посередники і переробники, як не дивно, рубають гілку, на якій самі ж сидять, купуючи в населення молоко за ціною нижче трьох гривень за літр. Причому цінове падіння, судячи з ситуації, триватиме й далі. Фінал, на мою думку, очікується невтішний. Потрібні радикальні дії влади, щоб утримати галузь хоча б на нинішньому рівні.
- Олександре Івановичу, і все ж таки в СПП «Чумаки» ставка робиться не тільки на тваринництво?
- Думаю, навіть за складних умов збитковим молочне скотарство у нас не буде, хоча рентабельність його в кілька разів нижча від рільництва. Від реалізації продукції рільництва ми отримуємо основні прибутки. Вчасно розраховуємося з людьми за оренду землі, сплачуємо всі податки, вирішуємо соціальні питання спільно з сільською радою. СПП «Чумаки» розташоване неподалік Дніпропетровська. Працює в ньому 150 чоловік. Усі при зарплаті й певною мірою соціально захищені. На всіх ділянках виробництва у нас чітка виробнича дисципліна, без чого сьогодні неможливо вирішувати серйозні завдання. А якщо держава стане ще й надійним партнером, нам під силу будуть масштабніші проекти.

Інтерв’ю провів Олександр СВЯТИНА. Дніпропетровський район, Дніпропетровська область.