Колись поети Сходу жіночу вроду порівнювали із ніжною красою плодів айви. Та й сама назва цього дерева прийшла до нас із турецької мови.

Ці лимоноподібні плоди, які густо висять на гілочках, що гнуться під їхньої вагою до самісінької землі, дозрівають у жовтні. Варення, джем, мармелад, желе, цукати, соки з айви високодієтичні та надзвичайно смачні. Справжніми делікатесами є печена й парена айва. За своїми лікувальними властивостями ця культура - теж одна з найкращих садових. 
Збирають плоди від перших чисел жовтня аж до настання осінніх приморозків. І хоча стиглі плоди витримують зниження температури до мінус 4 градусів, однак доцільніше збирати їх раніше. З урожаєм ризикувати не варто. За належного догляду та температури у сховищі плюс 2-3 градуси плоди зберігаються до кінця лютого. Свіжозібрані ягоди надто тверді й терпкі, через що вони майже неїстівні. Проте тонкому й сильному аромату айви важко знайти конкурента: досить одного плода, щоб пахла вся кімната.
Агротехніка вирощування цієї культури подібна до правил догляду за яблунею та грушею. Проте айва менш вибаглива до ґрунтів, місць садіння, добре росте і плодоносить на різних ділянках - аби лише було достатньо тепла і сонця.
Найліпші строки для садіння - 10-15 жовтня, навесні - середина квітня. Садивні ями копають заздалегідь (за тиждень, два) глибиною 50-60 см і шириною до одного метра. Бажано 2-3 відра перегною чи компосту змішати з верхнім шаром ґрунту. Цю поживну суміш розділити на дві частини. Одну внести на дно ями, заповнивши її до половини, а другою засипати коріння поставленого деревця.
Саджанці беруть одно- чи дворічні із добре розвиненими кореневою системою і надземною частиною. Досвідчені садівники надають перевагу однорічкам, бо вони, на їхній погляд, надійніше приживаються, бо під час викопування із розсадника коренева система травмується менше.
Для доброго вкорінення головне - це тепло, досатньо вологи і належна аерація. У разі осіннього садіння можна відразу починати формування крони деревця. Пагони вкорочують на третину або наполовину залежно від темпу росту. Слабкі не чіпають. Як правило, верхні пагони вкорочують більше, ніж нижні. Треба обов’язково запам’ятати: після осіннього обрізування всі зрізи слід замастити фарбою на натуральній оліфі. Хоч дерева порівняно невеликі, але найкращі сорти у віці повного плодоношення (8-12 років) можуть давати більше 100 кг врожаю з одного.
З невідомих причин (можливо, через твердість і терпкість свіжих плодів) айва не стала улюбленицею українців. А дарма, навіть у переробленому вигляді вона за вмістом поживних речовин та своїми лікувальними якостями не поступається лимонам і значно багатша за яблука та груші. Тож коли будете купувати деревця для свого саду, не забудьте про айву. Ця невибаглива, високоурожайна і полівітамінна культура варта уваги.