Читаю «Сільські новини». У мене покращується настрій, а у свиней - апетит!

Впродовж останніх трьох місяців ми разом із дружиною щочетверга ввечері читаємо вголос свіжий номер «Сільських новин». Що я запримітив, так це поліпшення наших сімейних стосунків. По-перше, здебільшого збувається те, що пишуть в астрологічному прогнозі. По-друге, я вже перепробував усі страви, рецепти яких друкуються на останній сторінці. Щосуботи готую страви для дружини, куми і тещі. Вони всі у захваті. Особливо дружина, хоча останнім часом почала мене ревнувати до куми, якій дуже подобаються мої вареники.
Але не це головне. Якось побачив по телевізору, як на одній із ферм у Київській області коровам включають музику, мовляв, у такий спосіб надої зростають, і також вирішив до експерименту вдатися. У новорічний вечір дружина не допустила мене до кухні, сама готувала смажену качку, салат олів’є і ще багато усілякої смакоти. Випхала мене в спину, щоб не заважав, оскільки Новий рік я почав зустрічати ще зранку 31 грудня. Тоді я взяв кілька номерів «Сільських новин» і пішов з ними у сарайчик, де мирно спочивали троє свиней. Увімкнув світло, зручно вмістився на стілець і почав вголос читати. Спочатку сторінку «Господаря», далі - «Здоров‘я», «Справа №». Мої свинтуси, невдоволені, що я розбудив їх, після нетривалого протесту замовкли і почали уважно слухати. Не повірите, після моїх газетних читань свині почали ще з більшим апетитом їсти, добре набирати вагу. Тепер цю процедуру ми частенько повторюємо. Частину статей читає дружина, частину - я. А свині в цей час лежать і задоволено хрюкають. Чи то від нашого читання, чи від нашої присутності. Раджу і вам це спробувати.

З палким привітом Іван КРЯЧКО, сел. Нехвороща, Полтавська обл.

А я знайшов свою половинку

До 40 років був самотнім і не знав, як цьому зарадити

Ніколи не вірив, що через газету можна знайти свою долю. Пам’ятаю, як свого часу подружжя Парфененків із села Романки Покровського району на Дніпропетровщині познайомились через «Сільські новини» і навіть на весілля кореспондентів газети запросили. А Павло Найденко з Харківщини також через газету знайшов свою другу половинку в Петриківському районі сусідньої Дніпропетровської області.
Вирішив і я спробувати свій шанс. Два роки тому побачив у «СН» оголошення в рубриці «Знайомства», написав листа. Через якийсь час отримав відповідь. Потім Надійка (вона молодша за мене на 10 років) запросила мене у гості. Так склалося, що рейс автобуса, яким планував приїхати, відмінили. Так і не дочекалася того разу Надійка ні того автобуса, ні мене. Однак наступним рейсом я прибув таки до села. Знайшов двір, зайшов до хати. Ось так і мешкаю тут до сьогоднішнього дня. Маємо вже синочка, Іванком назвали, хочемо ще йому сестричку «знайти у капусті». Любимо одне одного, чого і вам бажаємо.
А «Сільським новинам» ми з Надійкою дуже вдячні за те, що поріднили нас.

Микола ВОЙТЕНКО, м. Перещепине, Дніпропетровська область.