9 березня Україна вшановувала пам’ять Великого Кобзаря і пророка, нездоланного борця за волю України і українців на своїй рясно политій кров’ю землі. У кожному місті і селі люди йшли до пам’ятників, встановленим символу і оборонцю нашої нації – Тарасові Шевченку, аби вклонитися і покласти живі квіти пам’яті і шани геніальному сину українського народу.

У Дніпропетровську офіційне покладання квітів відбулося біля недавно реставрованого пам’ятника Шевченку на Монастирському острові. До речі, встановлений ще у 1959 році над Дніпром, це сьогодні найбільший пам’ятник Шевченку не лише в Україні, а й у світі. Модель скульптури українського генія (висотою в 9,5 м) створили скульптори - батько і син Зноби, а відлив чавунну статую вагою в 55 т у фасонно-ливарному цеху Дніпропетровського заводу ім. Леніна один з кращих майстрів художнього литва Микола Шишалов. П’єдестал із гранітних кубів висотою в десять метрів спроектував архітектор А. Вітвицький. 
Чотири роки тому, у 2010-му, 10-метровий постамент дав тріщину, чавунний Шевченко ніби покликав до себе, передрікаючи можливий розкол України. Влада Дніпропетровська швидко тоді відгукнулася на біду. Три роки тривала реставрація. Десятиметровий постамент було замінено на трохи нижчий, Шевченко став ближчим до землі, до тих, хто приходить до нього.
9 березня тут були представники обласної та міської влади, студенти, учнівська молодь, громадські та культурні діячі, шанувальники творчості Кобзаря.
- Тарас Шевченко по праву є геніальним поетом, натхненником державного відродження. Його образ символізує саму сутність української нації. Тому 200-річчя від дня народження Кобзаря, безумовно, значуща подія для України. У його творах і наша історія, і наш завтрашній день, бо в них живе душа народу, - так звернуся до присутніх на святі голова Дніпропетровської облради Євген Удод, який у своєму виступі наголосив, що Шевченківське свято — це ще один привід довести, що Україна повинна бути єдиною.
Біля підніжжя найбільшого пам’ятника Шевченку у Дніпропетровську лунали зворушливі рядки з балади «Тополя», яку у супроводі ансамблю бандуристів зачитала актриса Дніпропетровського українського академічного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Галина Самара. Схиливши свою голову, у глибокій задумі Кобзар ніби вслухався в звуки пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні хору Дніпропетровського коледжу культури та мистецтв. Із завмиранням серця слухав стривожений Кобзар і люди, що прийшли до нього, полум’яне його послання «І мертвим, і живим, і ненародженим», яке блискуче озвучив народний артист України, лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка Михайло Мельник.
Після покладання квітів стартував творчий марафон «Вдивляється Тарас у душу України». Усі бажаючі мали змогу зачитати улюблені вірші Великого Кобзаря.
Серед наймолодших учасниць, хвилюючи, читали Шевченка першокласниця СЗОШ № 137 Влада Груніна , яка посіла І місце на конкурсі читців, і першокласниця СЗОШ № 91 Віра Гук, яка у свої шість років встигла стати учасницею і призером кількох районних, міських і міжнародних фестивалів і посісти І місце у розмовному жанрі на фестивалі «Гранд-мюзик», що проходив у Польщі у грудні 2013. До пам’ятника Шевченкові дівчаток привели їхні творчі наставники Ольга Мусіна та Марина Умнова – педагоги Міського дитячого молодіжного центру, який плекає змалечку в дитячих душах потяг до творчості, до мистецтва, до прекрасного.

Світлана МАРКОВА.