25.07.2018
У нашому селі Заріччя живе скромна, гарна жіночка Ліда Страшко. Вона мешкає в центрі села в акуратному будиночку зі своєю сім’єю, до якого прикута увага всіх жителів, не тільки нашого, а і сусідніх сіл. Бо це наша зарічанська письменниця, так ми всі в селі з гордістю і любов’ю її називаємо. Вона написала більше двохсот віршів, різних за тематикою: від патріотичних до гумористичних. З-під її пера вийшли і кілька поем, і все це написано з таким професіоналізмом, з такою любов’ю, з такою глибиною знання справи, що ми, всі мешканці нашої Зарічанської сільської громади, захоплюємося її талантом.
Ліда Ільсурівна народилася в селі Заріччя в 1966 році в сім’ї сільських трудівників. Її бабуся, Марфа Никонівна Борох, була передовою дояркою не лише колишнього колгоспу імені Калініна, а й всього Верхньодніпровського району. Її портрет прикрашав дошку Пошани села десятки років. Відзначу, що у роду бабусі Марфи Никонівни було багато талановитих нащадків. Зокрема, Віра Кравцова, – одна з кращих поетів Верхньодніпровського району. Тож Ліда пішла по шляху поетів.
До речі, мати Ліди Ільсурівни, Галина Трохимівна, була теж передовою дояркою впродовж десятків років. Її портрет теж не сходив з дошки Пошани колгоспу десятиліттями. Батько Ліди Ільсурівни працював ветеринарним фельдшером у бригаді.
От у такій працьовитій сім’ї народилася і виросла разом з братиком Васею і сестричкою Оленою Ліда Ільсурівна. Сім’я жила дружньо. Дівчинка зростала, як ростуть всі діти села. І коли вона стала ходити до школи, почала писати вірші. Писати їх стала ще з першого класу, і в неї це добре виходило. Але Ліда тоді до цього ставилася несерйозно – напише віршик, почитає своїм подружкам і викине його. Вже коли підросла і стала ходити у старші класи, почала написані вірші зберігати.Тож зараз її творчий доробок налічує більше 200 віршів різної тематики. Пропонуємо вашій увазі один з останніх.
Синові
Посадила у саду мати червону калину -
Проводжала на війну єдиного сина.
Посадила чорнобривці біля хати мати,
Як же гірко на війну дитя виряджати.
Посадила мати на городі маки.
Буде день і ніченьку сина дожидати.
Проводила сина згорьована мати,
Стане під калину - буде виглядати.
Не спить мати всю ніченьку,
Уже сходить сонце.
Може, йде її синочок,-
Дивиться у віконце.
Посіялись дрібні сльози…
Стала коло тину,
Буде Боженька просити
За рідну дитину.
Посіяла рання осінь дощ на калину,
Стоїть мати та ллє сльози, дожидає сина.
Повертайся та пройдися босоніж травою,
Щоби мати не зосталась одна сиротою.
Краще землю обробляти, ніж окопи рити,
Краще, сіяти-косити, ніж з танків палити.
Повертайся, любий, вже хліба поспіли,
Де ж так довго забарився, дитя моє миле.
Повертайся, рідний сину,
- мати промовляє.
Бо в селі дуже дівчина на тебе чекає.
Вона жде тебе так вірно, з вікна виглядає.
Повертайся. Буде тобі за гарну дружину.
Хай народяться у вас діти – бабусі онуки,
Щоб ніхто у світі не відав війни та розрухи.
Цей вірш вона прочитала в приміщенні зарічанського Будинку культури під час зустрічі жителів Зарічанської сільської громади.
Глядачі тепло, з великою увагою зустріти виступ Ліди Страшко, яка майстерно виконувала свої твори. Під кінець вечора присутні піднесли Ліді Ільсурівні букетів квітів і побажали їй нових творчих здобутків. А один із присутніх вигукнув: «Так тримати і надалі, Лідо Ільсурівно!»
Перебуваючи на цій зустрічі, послухавши її твори, подивившись на її виступ, я дійшов висновку, що сільська сцена для неї уже замала. Цю талановиту людинувже треба запрошувати виступати зі своїми творами до районного Будинку культури, до центральної районної бібліотеки, до дитячої районної бібліотеки, в районний історичний музей, її треба запрошувати і в школи до дітей. Аби наша молодь більше сприймала поетичне слово та прагнула всім серцем і душею любити свою землю, своє село, своїх батьків і дідів.
Вважаю, що патріота нашого краю Ліду Страшко треба прийняти до Спілки письменників України.
Крім Ліди Страшко на цьому вечорі ми почули вірші під гітару у виконанні Юрія Павлушка, читала свої потетичні твори також Ірина Мусіяка. На цьому вечорі виступали учні місцевої Пушкарівської школи, які читали вірші, написані сільською поетесою Лідою Ільсурівною.
Присутні щиро дякували працівникам Будинку культури за організацію і проведення цього вечора поезії, який висвітив таланти Верхньодніпровського краю.
Микола ВІТЕБСЬКИЙ,
село Бородаївські Хутори,
Верхньодніпровський район,
Дніпропетровська область.
Залишить свій відгук