Ну й нехай на здоров’я приймають. А далі що робитимуть? Ну як вони продадуть оті 10 мільйонів гектарів державної землі іноземцям? Там навіть для своїх найближчих не вистачить, та й багато її в оренді на 49 років. І почнуть вони один одному горлянки гризти за ту земельку. Закопає себе сама влада в народній землі.
Далі трейдери і  корпорації, в яких десятки і сотні тисяч гектарів. Вони просять по 200 тисяч в одні руки. І не розуміють своїми «мудрими» головами, що це їхній кінець. За рахунок чого вони зараз музику замовляють? На сьогодні у їхній власності десь до 30% не облікованої і не переоформленої з номерами пайовиків землі. Уявляєте тисячі гектарів, за які не заплачено і копійки податків. А от коли наведуть порядок, проведуть аудит і заставлять платити за кожен гектар, тоді й буде видно, хто є хто. Закінчаться їхні договірні дотації із бюджету, фальшиве повернення ПДВ, заниження в 2-3 рази урожайності і величезна несплата податків. Коли малий і середній фермер їде на поклон в податкову, в той час податкова їде на поклон до олігарха за якоюсь подачкою. Ось де потрібна влада, її сильна рука. А сьогодні вона – засіб в руках олігарха. Бо їсть із цих брудних рук, їсть на весь рот, не соромлячись нічого. Так не ринок землі – наш ворог, а щось інше, подумайте. Ну от і закінчили із земельними олігархами, земля сама з ними розбереться, а з отим другим злом нам треба буде розбиратись самим. Не зможем – пропадем.
А от далі найстрашніше – це малий і середній фермер. Тут анархія повна – роблю, що хочу, коли хочу і як хочу. Вони поділились на дві армії – бідних і ще бідніших. 
Є серед них і багатші. Це ті, що були на початку розпаювання при владі і прихопили собі колгоспну техніку, склади, токи і кращу земельку. Всі вони виживають, а не процвітають, і всі вони надумали собі, що вони найкрутіші хазяї. Але в них немає грошей, щоб купити землю, і тому тремтять їхні душі від страху, бігають вони з прапорцями по вулицях і кричать всякі дурниці. Пора зупинити цю біганину і працювати. Всі сидять в інтернеті, читають якусь аграрну рекламу і бездумно застосовують її у себе. Це дорога в нікуди, це просто робота на того дядю, який дає цю рекламу. Вивчили слова «Сингента» і «Монсанта» і вважають себе найкрутішими бізнесменами, бо прості люди в селі цих слів не знають. Ходять з високо піднятою головою і голим задом. Якщо буде прийнятий закон про ринок землі, то все одно ще 2-3 роки буде великий бардак, і ніхто нічого не розумітиме. Це час, який є у тих фермерів, які дійсно хочуть і далі працювати на землі. А працювати треба починати негайно. 
Цей рік уже пропав, зрозуміло, але й тих, що є, досить. Вже зараз треба думати, як використати наступні роки, бо далі влада прийде до пам’яті. І запам’ятайте ще одне – чим більше і довше влада між собою гризеться, тим більше шансів у вас спокійно працювати. 
Помилок робити не можна, зовсім мало часу залишилось. 
 

Василь ІВАНЧЕНКО,
агроном, 
Павлоградський район, Дніпропетровська область.