Поточний № 40 (1227)

15.10.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Попереду - Дорошенки!


16.11.2016

У селі Світлогірське Криничанського району добре знають родину Дорошенків. Глава сімейства, Володимир Іванович, майстер на всі руки, був автоелектриком у районному «Агротехсервісі», його дружина, Тетяна Василівна, працювала продавцем, виконала і високу материнську місію - народила і виховала двох синів - Юрія та Олександра, які ось вже понад сорок років ідуть разом по життю та спільно ділять всі перемоги та поразки. Обидва хлопці, керівники фермерських господарств «Терра» та «Алігатор», працюють для того, щоб селяни Світлогірського мали роботу і зарплату, місцевий бюджет наповнювався коштами, а сільськогосподарське виробництво давало якомога більшу віддачу.

Початок

Ще змалку обидва брати марили технікою. І коли батько брав їх із собою на роботу в районну «Сільгосптехніку», яка територіально розташовувалася у Світлогірському, хлопці годинами могли спостерігати, як Володимир Іванович повертав до життя трактори і комбайни, як вони після його втручань починали працювати, як нові. Вже пізніше і самі старалися допомогти батькові. І коли їхні однокласники тільки починали освоювати мопеди-мотоцикли, Юрко і Сашко вже досконало знали електрообладнання важкої сільгосптехніки, могли полагодити двигун, коробку, ходову будь-якого трактора. Відтак після школи, у 1989 році, Юрко вирішив вступити до Дніпропетровського технікуму автоматики та телемеханіки. А через три роки туди ж пішов навчатися і менший Сашко.

Коли у господарствах району з’явилися перші «Дони», напічкані електронікою, технічних сервісних служб, як зараз, ще не було. Ніхто не міг розібратися з тією електронікою, крім Юрка і Сашка. І знову, як по спіралі, повторювався життєпис, як у їхнього батька: техніка ніби поверталася до нового життя, оживала, гуркотіла, ніби дякувала своїм спасителям.

Але тут - новий поворот долі. Після навчання Сашко влаштовується єгерем лісництва. Хоча й лісів у районі обмаль, відповідав він за численні посадки та збереження лисиць, зайців, які їх населяли. Не побачивши у своїй роботі ніяких перспектив, дипломований фахівець автоматики та телемеханіки у 1997 році бере в обробіток 10 гектарів пайових земель своїх родичів - дідуся та бабусі. І тут знову знадобилися його та братові знання, коли хлопці брали з металобрухту вже списані комбайни і трактори і знову повертали їх до життя. За якихось три роки земельний банк Олександра Дорошенка зріс з 10-ти до 300 гектарів. Свої паї йому віддали селяни, які вийшли з-під опіки ТОВ «Юніком-Агро». На знак вдячності за те, що односельці довірили йому свою землю, Олександр Володимирович виготовив всім їм за власний кошт Державні акти на землю замість сертифікатів.

Продовження

Що можна посіяти на 10 гектарах і отримати прибуток? У 1997 році Олександр Дорошенко посіяв пшеницю. Вродила добре. У 1998-му - соняшник. Теж результат був хороший. Ось тільки на третій рік, як пригадує фермер «кукурудзу задавили бур’яни». І, якщо б, за його словами, аграрний бізнес розпочався б з кукурудзи, довелося б і йому, і його брату, пробувати свої сили в іншій галузі.

Коли ж впродовж двох років Олександр Володимирович очолював ТОВ «Терра», його бізнес-партнер повідомив, що агробізнес йому не цікавий. Тоді Дорошенко і запропонував впродовж певного часу викупити активи ТОВ «Терра», аби хазяйнувати самостійно.

А для цього у 2004 році було створено фермерське господарство з унікальною для України назвою. Саме у цей час світлогірські комбайни допомагали збирати ранні зернові у Херсонській області. Оформленням документів займався тоді Василь Миколайчук, на той час директор «Терри». Саме він повідомив Олександру Дорошенку, що статут нового фермерського господарства вже підготовлено. Залишилася справа за назвою. Заклопотаний Олександр Володимирович спокійно сказав йому: «Яка різниця, назвіть хоч крокодилом!». А коли вже приїхав підписувати реєстраційні документи, то побачив, що народився «Алігатор».

На сьогодні ФГ «Алігатор» на чолі з Олександром Дорошенком має 1200 гектарів землі, у ФГ «Терра-2», яке очолює його старший брат Юрій Дорошенко, - 800. Але роблять брати усю роботу спільно.

Перспектива

Машинно-тракторний парк ФГ «Алігатор» постійно поповнюється із запасом. Приміром, коли в обробітку мали ще 300 гектарів, техніки вистачало на 500, на даний час, як пояснив фермер, технічний потенціал господарства дозволяє обробляти до 8 000 гектарів. Відтак, крім своїх площ, світлогірські фермери допомагають і сусідам, зокрема господарству «Дзержинець» у Дніпровському районі.

«Кажуть, що на 100 гектарах працювати нерентабельно, а ось вже на 500 - можна жити. Це неправильно, - зауважує Олександр Дорошенко. - Треба лише раціонально використовувати землю. Вже три роки поспіль ми солому з полів збираємо тільки ту, яку треба віддати пайовикам. Всю іншу розкидаємо і дискуємо з внесенням КАС-32, аби навесні мати природне добриво. Ми повинні дбати, аби наша продукція була екологічно чистою, адже незабаром Україна вийде на європейські ринки, де вимоги значно жорсткіші».

Під час проведення у серпні на базі ФГ «Алігатор» Дня поля, регіональний менеджер компанії «Євраліс Семенс» по Дніпропетровській області Євген Кривошея відзначив грамотне застосування фермером Дорошенком практичних рекомендацій із впровадження сучасних технологій вирощування соняшника та кукурудзи. Результатом трирічної співпраці компанії «Євраліс Семенс» та ФГ «Алігатор» стали не лише посіви демонстраційних ділянок соняшнику та кукурудзи. Ця співпраця дала вагомий результат щодо підвищення врожайності соняшника з 20 центнерів до 35 центнерів з гектара.

«Ми бачимо, що деякі гібриди, які дають високу врожайність на Полтавщині, у нас не «дотягують», і навпаки, - пояснює Олександр Дорошенко. - Щороку близько 40 гібридів сіємо, які збираємо і аналізуємо, які саме залишити для себе. До речі, є прекрасні вітчизняні гібриди кукурудзи (за ціною 700 грн./га), які «втирають носа» імпортним, які коштують 3-4 тис./га. Єдиною проблемою є вологовіддача, хоча ці цифри вже не такі й вагомі. Наприклад, вологість імпортних гібридів на момент збирання склала 14-16%, вітчизняних - 17-19%. Але ми будуємо елеватор, вже змонтували комплекс для сушки насіння, який введемо в експлуатацію наступного року. А якщо різницю ціни імпортних та вітчизняних гібридів вкласти у вирощування вітчизняної кукурудзи, якій треба дати більше добрив, то результат неодмінно буде. Як роблять це, приміром у ТОВ «Правобережне» Верхньодніпровського району, де врожайність кукурудзи на площі дві тисячі гектарів у цьому році склала 11 тонн!».

Олександр Володимирович планує створити і демонстраційні поля пшениці, оскільки 45 центнерів на круг його не задовольняє. «У сусідній Полтавщині ж можуть мати по 7-8 тонн, - а ми що - гірші? - продовжує фермер. - Наше завдання - не гнатися за нарощуванням земельних площ, а на двох тисячах гектарах отримувати валове виробництво зернових, як дехто має на п’яти тисячах».

ПДВ? Ситуація не критична!

У той час, коли керівники агроформувань скаржаться на часткову відміну пільгового оподаткування ПДВ, Олександр Дорошенко вважає, що ситуація не наскільки є критичною, як її змальовують. І за цих умов у фермерському господарстві з’являється нова потужна техніка, будується елеватор.

У минулому році придбали партію тракторів МТЗ. Частина з них збиралася у Миколаєві, частина - у Білорусі. Так ось, у перші дні роботи зупинилися трактори саме білоруської зборки, в яких паливна апаратура «лягла» та вийшла з ладу турбіна. Як з’ясували у господарстві, у Миколаєві після крупновузлової зборки ще кілометрів 20-30 трактори їздять територією, аби побачити їхні слабкі місця і все налагодити, у Мінську, як пояснили, все йде з конвеєра до споживача…

«Ми і сьогодні оновлюємо автотракторний парк та будуємо власним коштом, без залучення інвестицій, елеватор, - говорить Олександр Дорошенко. - Треба рахувати гроші: цьогорік з поля пшеницю брали по 3 тисячі, а якщо її притримати до весни - продавали б по 4 тисячі. Собівартість продукції сьогодні удвічі менша, ніж її ринкова ціна. Тож працювати можна і в наших умовах, і допомоги нам не потрібно, аби тільки не заважали…».

Одна команда

У ФГ «Алігатор» працює 24 фахівці, в т. ч. 10 механізаторів. Як сказав Олександр Дорошенко, це одна родина. Кожен розуміє свою відповідальність і у будь-який момент механізатор може стати вантажником. Ми стали свідками, коли старший брат Олександра Дорошенка, голова ФГ «Терра-2» вправно керував краном на будівництві елеватора.

«Ми не відправляємо людей на біржу, - пояснює Олександр Володимирович. - Наприклад, взимку виготовляємо зцепки, саморобні самохідні оприскувачі. Біля контори стоїть РТК-станція, завдяки якій вся техніка полем їде з точністю до двох сантиметрів. Присутність у кабіні механізатора потрібна лише тоді, коли трактор іде на розворот. Сівалки, придбані у 2014-2015 рр. мають електроподачу кожної секції. Наприклад, механізатор з кабіни може налаштувати, аби одна секція висівала 60 тис. насінин, друга - 70, третя - 75. Ми експериментуємо з густотою насіння, аби побачити врожайність».

Елеватор

Спочатку фермер Дорошенко хотів оформляти кредит для будівництва елеватора. Та коли порахував відсотки банку, таке бажання пройшло швидко. Вирішив фермер обійтися власними силами, розбивши процес на два роки.

Аби вибрати 6 тис. кубів землі під фундамент майбутнього елеватора, підрядна організація нарахувала 1,5 млн. грн. І тут Дорошенко вирішив обійтися власними силами, придбавши для цих робіт за 1,5 млн. грн. два «КаМАЗи», кран, навантажувач.

Місткість елеватора становитиме 10 тис. тонн. Це, як відзначив Олександр Володимирович, з перспективою, коли врожайність зернових у господарстві зростатиме. Послугами елеватора зможуть скористатися також дрібні фермерські господарства, які не мають умов для зберігання, сушки та очищення врожаю.

Не страшні «Алігатору» і нові тарифи на газ, оскільки тут вже виготовляють котли, які при завантаженні соломою, тирсою, дровами працюють 24 години. Олександр Дорошенко, який, до речі, ще має і фах інженера, сам розробив конструкцію горілки цього котла, яку у подальшому хоче запатентувати. Котел має великий КПД. Один обігріває адмінприміщення, площею 1400 кв. метрів, інший - цех з вирощування грибів. Єдиний недолік, як вважає автор проекту, що котел не працює без електроенергії.

Вітання

З нагоди професійного свята Олександр і Юрій Дорошенки побажали аграріям найважливішого - здоров’я, оскільки без нього не можна досягти ніяких результатів, а ще - доброї погоди і щедрих врожаїв. Нехай так воно і буде!

Павло ЗАРІЧНИЙ. Криничанський район, Дніпропетровська область.

На знімках:

Механізатор Юрій Трубкін, фермери Олександр та Юрій Дорошенки біля трактора Fendt 933, придбаного цьогорік у фірмі «Агроспейс».

Лідія Чиж працює економістом. Як зізналася вона, у цій споруді з 1970 року.

«Змінюються назви, керівники, а я - лишаюся, - сказала Лідія Максимівна.

Токар Григорій Гавриленко багато на своєму віку, але братами Дорошенками не може нахвалитися. «Вони нас зацікавлюють роботою», - каже Григорій Дмитрович. Він разом з дружиною Катериною Прокопівною виховали двох доньок, мають четверо онуків, трьох правнуків.