Нещодавно в актовій залі міської ради громада Підгородного зібралася... на вечорниці! Спонукав до цього 175-річний ювілей Івана Нечуя-Левицького.

Ще зі шкільних років ніхто не був байдужим до героїв його творів. Історія України, народні традиції та звичаї, типові характери, захопливі сюжети – усе є в літературній спадщині класика. Народився письменник 25 листопада 1838 року у містечку Стеблеві Канівського повіту на Київщині, у родині священика. Закінчив Богуславське духовне училище, Київську духовну семінарію і Київську духовну академію. Та священиком він не став, а дістав призначення в Полтаву, на посаду вчителя російської словесності в духовній семінарії. Працював пізніше вчителем у Кишиневі. У 1866 році створив першу повість «Дві московки». З того часу написано понад 35 художніх творів, серед них – «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Бурлачка», «Афонський пройдисвіт», «Князь Єремія Вишневецький».
Отож, аби згадати свого «літературного батька», перед публікою зібралися герої його повістей та оповідань. Господинею веселих вечорниць побажала бути Палазя Солов’їха (бібліотекар Лариса Омельченко), а зустрічати гостей їй допомагала «заклята подруга» й сусідка Парася Гришиха (директор місцевого музею Вікторія Чередніченко). Це саме про них І. Нечуй-Левицький написав оповідання: «Баба Параска та баба Палажка», «Біда бабі Парасці Гришисі», «Біда бабі Палажці Солов’їсі». На вечорниці, як і годиться, набігли святково вбрані дівчата (працівники бібліотеки та будинку культури), а також парубки, з-поміж яких були помічені брати – Карпо й Лаврін Кайдаші (директор БК Віталій Моргун та його підлеглий - художній керівник Станіслав Махно). Присутні «підслухали» їхній знаменитий діалог про красу й чесноти можливих обраниць.
Україна завжди славилася вишитими рушниками. Ось і на вечорницях дівки, бувало, вишивали… Хай і нечасто, але траплялися й хлопці, які теж любили цю справу, а в подальшому житті вишивка залишалася захопленням, а то й ставала професією. Так було з Василем Канделою, майстром з Дніпропетровська, який створив кілька десятків вишитих портретів Тараса Шевченка та інших письменників. Публіка з цікавістю подивилась відео про вишивки Василя Демидовича. Кадри були озвучені віршем Лариси Омельченко «Мелодія вишиваної віхоли», що його авторка присвятила землякові.
Які ж вечорниці без гумору? Учасниця народного гурту «Журавка» Любов Мимріна потішила публіку гуморесками Павла Глазового. «Баба Палажка» привітала артистку з радісною новиною: наша пані Люба пройшла відбір для участі в Битві хорів, яка проходила в столиці. Групу хористок з Дніпропетровська продюсував знаменитий італійський співак Алесандро Сафіно. Співачки протримались на конкурсі аж 8 ефірів, зупинившись перед самісіньким фіналом!.. Після оплесків талановитій землячці на вечорницях затіяли власну «битву хорів» - між двома народними гуртами: «Криниця» та «Журавка». Очікувано перемогла дружба, як і в стосунках «вічних подруг» - Палажки та Параски: у фіналі присутні зажадали від них примирливого поцілунку!
Свято вдалося! І хоч надворі хазяйнував зимний вітер, всі охоче пішли на сходи – разом фотографуватися! Люблю колективні фото: там кожен – унікальний...

Лариса ОМЕЛЬЧЕНКО. м. Підгородне,
Дніпропетровська область.