Ця культура породила справжнісінькі легенди про небачений раніше кабачок. Однією з особливостей лагенарії є те, що її плоди можна використовувати частинами, відрізаючи їх на самій рослині. Рана швидко зарубцьовується, а сам плід продовжує рости.

МАЛО ТОГО... У старих американських вестернах можна бачити на боці ковбоїв флягу з водою, що є не чим іншим, як висушеним плодом пляшкової лагенарії. Тим часом дотепер точно не з’ясовано, звідки родом лагенарія. У дикому виді її можна зустріти в Африці та в Індії. Правда, вважається, що це вдруге здичавіла рослина.
На сьогодні різновидів лагенарії існує безліч, і відрізняються вони один від іншого формою плодів. Зустрічаються двометрові плоди, є плоди у формі груші, кулі, у формі пляшки...
Слід сказати, що вживати в їжу бажано плоди «довгої» лагенарії, тому що всі інші сорти на смак гіркі. Після того, як плід лагенарії дозріє повністю, з нього видаляють насіння та м’якоть, а сам плід після попередньої просушки використовують як легкий посуд.
Через те, що лагенарія належить до сімейства гарбузових, вона вимоглива до тепла. Якщо температура повітря буде нижче +15 градусів, то насіння не проросте. Гарантоване проростання насіння лагенарії відбувається при температурі +30 градусів. Сіяти її треба одночасно з насінням огірків.
Проте, перерощувати розсаду не потрібно - достатньо просто посіяти її за 30 днів до висаджування, а то і взагалі висадити її після того, як проростуть сходи, під плівку або в стаканчики, вирізані з пластикових пляшок.
Кожна насінина висаджується в окремий стаканчик. Це пов’язане з тим, що якщо під час посіву або росту відбудеться ушкодження коренів, то молода рослина може загинути. Замочувати у воді насіння лагенарії довго не потрібно - воно може загнити. Тому рекомендується замочувати в теплому розчині стимулятора росту і пророщувати, поклавши насіння в тепле місце.
Після того, як розсада лагенарії буде посаджена в ємкості, їх треба перенести в тепле місце, де підтримується температура не менше 30 градусів тепла, не забуваючи стежити за вологістю ґрунту. Приблизно через тиждень насіння проросте, хоча якщо було висаджене старе насіння, то його проростання може затягнутися до 2-х тижнів.
Після того, як перші сходи у формі петельок з’являться над шаром ґрунту, температуру можна знизити до +25 градусів, а ємкості поставити на світло. Ця процедура важлива, тому що якщо у рослин витягнеться сім’ядольне коліно, то на великі плоди можна не сподіватися.
Коли у лагенарії з’явиться 2-3 справжніх листочки, розсаду можна пересадити у відкритий ґрунт за сприятливих погодних умов. Лагенарія вразлива до заморозків, так що доведеться передбачити для неї укриття.
У відкритому ґрунті лагенарію найкраще висаджувати поруч з деревами, з боку сонця. Або пускати її по шпалері, тому що лагенарія дає сильну вегетативну масу і може «забиратися» на п’ятиметрову висоту. Вирощувати лагенарію в тіні не рекомендується. Хоча коли рослина вже добре підросте, вона може спокійно рости навіть у кроні густих дерев.
До ґрунтів ця рослина не занадто вимоглива, однак ріст лагенарії буде відбуватися активніше, якщо поруч з нею помістити купу компосту. Або висадити її в лунки, заправлені перегноєм.
У їжу зазвичай йдуть молоді зав’язі лагенарії, довжина яких досягла 60 см. Деякі недосвідчені городники роблять велику помилку, коли залишають плоди на рослині подовше. У цьому випадку плоди переспіють дуже швидко, а на смак будуть досить гіркі.
Період вегетації лагенарії сильно розтягнутий, так що на насіння треба залишати першу пару плодів і тримати їх на рослині якомога довше.
Якщо такі плоди якимось чином потраплять під заморозки, то довго зберігатися вони не будуть. Зірвані плоди «на насіння», можна покласти дозрівати в приміщенні, поруч з батареєю. До початку грудня плоди повністю висихають, а якщо їх гарненько труснути, то буде чутним гуркіт насіння, що обсипалося. Виходить природне брязкальце. Тоді й потрібно їх розрізати та витрусити насіння. Насіння лагенарії, отримане таким чином, здатне зберігати схожість досить тривалий час - 8-10 років.