26.06.2019
П’ять років триває неоголошена війна на українському Донбасі. Її літопис ведуть журналісти і письменники. Але, мабуть, найціннішими є оповіді тих, кому довелося побачити її криваве і жорстоке обличчя на власні очі. Це волонтери і учасники АТО. Волонтером у 2014-му на війну потрапила і Оксана Чорна – кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту економіки і прогнозування. За рік, 27 липня 2015-го, вона прийняла присягу і стала солдатом – водієм-санітаром третього батальйону 28-ої бригади. Скільки врятованих і не врятованих життів – всі герої-добровольці поіменно знову оживають на сторінках книги «Позивний: Кассандра. Літо 2015», яку нещодавно презентувала Оксана Чорна у Дніпровському музеї АТО. Книгу, тиражем 2000 примірників, вона видала власним коштом, заплативши 200 тис. гривень.
«Це реальні історії про бійців і волонтерів… Історії про тих, хто вижив і хто загинув. Це історії моїх трьох місяців на війні, – пише авторка у вступі до книги. – Перші 17 історій – це події одного дня – 3 червня 2015 року, коли відбувся найбільший бій, в якому брала участь 28-ма бригада», – читаємо далі.
Ми знаємо, як неохоче розповідають ветерани про АТО. Мабуть, дуже болить їм побачене і пережите. І ми ніколи не дізнаємось про героїзм наших солдат і офіцерів від них самих, а тим більше від тих, хто поклав там своє життя. Тому важко переоцінити місію, яку взяла на себе Оксана Чорна, щоб увіковічнити пам’ять про цю війну, дати можливість побувати в її ненажерливій пащі серед убитих і поранених.
За словами Оксани Чорної, всі матеріали книги є суто документальними про війну на Донбасі, по якій зможуть писати історію наші історики.
І найцінніше – в ній є інформація про загиблих, поранених бійців, моїх побратимів, – розповідала Оксана Чорна на презентації. Авторка увічнила пам’ять про простих бійців цієї війни: старших содатів Олександра Галущанського і Віктора Волкодавова, солдата Романа Капація, молодшого сержанта Василя Писаренка, капітана Юрія Сметаніна, старшого сержанта Василя Пихтеєва, капітанів Андрія Кулеші, Дмитра Васильєва та багатьох, багатьох інших.
На запитання, що стало поштовхом для написання книги, Оксана відповідала, що спонукав її до цього ветеран АТО, Мартін Брест, який просив її написати книгу, щоб залишити пам’ять про наших людей на цій війні – про військових і волонтерів, про мирних жителів, про капеланів і санітарів. Підтримав цю ідею і чоловік Оксани, кадровий військовий, який в командному порядку наказав щодня писати по одному оповіданню. Тому Оксана присвятила книгу йому, своєму чоловіку, який повірив їй на війні і продовжує вірити в неї зараз.
Презентація цієї книжки відбулась спочатку в Києві, у Будинку письменника, потім у Кременчуку у Музеї АТО.
Але тільки у Дніпрі презентація зібрала найбільшу аудиторію. Слід віддати належне тому, що у Дніпрі з 2016 року, за словами радника голови облдержадміністрації Ольги Горб, було започатковано проводити презентації книжок українських авторів здебільшого про війну. За два роки було проведено майже 50 презентацій. Стало традицією і те, що декілька примірників презентованих книг залишається у музеї АТО (їх викуповує ОДА спеціально для музею).
Я перегортаю сторінки цієї книги і починаю відчувати героїчний дух сучасного покоління українців, якого уже не здолати навіть російськими «Градами». Велика дяка Вам, наші оборонці, і Вам, Оксано, за цю, безперечно, цінну книгу.
Яна ГУДЕНКО, м. Дніпро.
Залишить свій відгук