24.03.2021
Цієї сумної днини неодмінно згадується наш незабутній Сергій Шкарівський, чоловік моєї донечки Михайлини. Сьогодні на нас він дивиться з численних фото довоєнного й фронтового часу російсько-української війни, зі старорябинівської Ворскли, охтирської 8-ої сотні, дніпропетровських краєвидів, з алеї слави міста Ірпінь та з мартирологу безсмертних при Михайлівському Золотоверхому київському храмі.
Він лебедино любив небесну блакить з безмежною високістю, до якої прагнув доторкнутися своїм розумом, самозакохано конструюючи дельтаплани ще в студентські літа, навчаючись у Київській політехніці.
Він лебедино любив небесну блакить. Над кримським Планерським, куди щороку їздив на гору Клементьєва, полюбляючи називати її справжнім іменем по-кримськотатарськи – Узун-Сирт.
Він лебедино любив небесну блакить. Над засніженими висотами швейцарських Альп, звідки мчав на гірських лижах, вправно орудуючи духом і тілом, долаючи спротив, ніби ошалілого, вітряного «вогню», що обпікав його мужнє обличчя.
Він лебедино любив небесну блакить. У словацьких Нижніх Татрах за містечком Ліптівські Микулаші, де бовваніли снігові вершини з велетенськими кількаярусними лижними трасами.
Він лебедино любив небесну блакить. У гордій Буковелі українських Карпат, де можна ніби доторкнутися руками до одвічних красот Всесвіту.
Він лебедино любив і життя. Не балакучий. Врівноважено точний у оцінках дій власних і суспільних. Щедрий не на слова, а на дію… Так про нього згадують його друзі.
Як доброволець, капітан Нацгвардії Сергій Шкарівський очолював перший взвод першої роти особливого призначення батальйону «Донбас». Брав участь у бойових діях з визволення від російських окупантів десятків сіл, селищ і міст Донбасу. В Іловайську, куди вступили з боями добовольці, воювали російські ВДВшники, про що повідомили полонені окупанти. Два дні тому батальйон «Донбас» взяв під контроль стратегічну дорогу на Донецьк і утримував позиції у важких боях. 19 серпня 2014 року наші бійці взяли в полон 5 терористів – всі з ВДВ Росії. Один зізнався: у нього 60 тисяч кредиту, взяли на гачок і так відправили в Україну. Сергій – він же Шульц – учора вперше за майже два місяці боїв одягнув бронежилет – змусили після кількох поранених. Перша куля снайпера потрапила під бронежилета. Другий постріл – в шию – виявився смертельним.
Михайлина у Фейсбуці писала тоді на Спаса друзям і просила:
«Він хотів піти героєм. Пішов. В Іловайську. За Україну, за друзів, за перемогу і за мирний Донбас. Дзвонити не треба. Писати теж. Достатньо помолитися за мир і кінець цього жахіття».
А українська співачка Настя Приходько написала в своїй пісні такі рядки:
Доки є небо синє,
Доки серця палають,
Доки пшеницю сіють...
Герої не вмирають.
Михайло СКОРИК.
м. Ірпінь, Київська область.
На знімку: орден «За мужність» – посмертна нагорода капітана Сергія Шкарівського.
Залишить свій відгук