Сергій Володимирович Андрухов пройшов усі кар’єрні щаблі хліборобського ремесла. Ще змалку не раз пізнавав прозу землі у кабіні гусеничного трактора батька інваліда-фронтовика. Ставши на крило, працював у рідному колгоспі імені Леніна. Був завідувачем тваринницької ферми, парторгом, сільським головою. До речі, у тваринницькому містечку, де він господарював, завжди буяли влітку квітники. То, казав, щоб у тваринниць чудовий настрій був, коли приходять на роботу, і щоб з таким же настроєм поверталися додому.
Не зрадив своєму захопленню, коли сільська громада доручила йому пост голови колгоспу, який тепер переформатовано у ТОВ «Земля». Територія машинного двору, механізованого току, контори і вагової товариства обсаджена найрізноманітнішими квітами. Одних тільки троянд тут більше тисячі. А доглядає за квітниковим господарством спеціально створена жіноча ланка квітникарів.
Іще є одне «дивне» уподобання директора товариства - полюбляє він найсучаснішу імпортну техніку. Тут зібрані з усього світу не тільки високопродуктивні комбайни, трактори, комплекс для захисту рослин, а й весь набір найсучаснішого рільничого реманенту.

- Перше питання до вас актуальне за часом: як підготувалися до весни, що і чим сіятимете?
- Питання це, вибачте, трохи ностальгічне. На щастя, в нас немає тепер весняних чи жнивних кампаній. І техніку (як колись) не готуємо до весни. Вона у нас завжди в повній готовності. А ставимо її на зберігання відразу після завершення робіт. Реманент, звісна річ, стоїть на бетонованих лінійках готовності, дорога техніка - в ангарах.
Польові роботи почали напровесні - підживлювали озимину розкидачами добрив по мерзлому грунту. Вносили нітроамофоску по півтора центнера на гектар. Ще трохи менше центнера дали під час осіннього посіву. Сподіваюсь, що вся озима відійде після зимової сплячки. Хоча найкращі види з усіх двох тисяч гектарів мають посіви по парових площах. Цього року, до речі, хто поклоняється парам, той буде на коні.
Ще з осені двічі обробили за допомогою нашого високопродуктивного оприскувача посіви ріпаку. Його в нас небагато - всього 140 гектарів. Теж сподіваємось, що матимемо урожай завдяки тому, що сприяли підняттю цукристості сходів, хоча в багатьох регіонах він або не зійшов через посушливий грунт, або вимерз взимку.
Ще будемо сіяти 250 гектарів кукурудзи, близько двох тисяч гектарів соняшнику. Гербіцидами і добривами повністю запаслися. На нинішній рік купили чотирнадцять вагонів добрив, які намагаємось застосовувати тільки ефективно завдяки наявної диво-техніки. Запаслися також високоякісним насінням.
- Пам’ятаю, раніше ви успішно займались свинарством. Тепер повністю відмовились від тваринництва.
- Хіба тільки я? Всі господарі, котрі працюють на кінцевий результат, не бажають займатися цим бізнесом. І не тому, що не хочуть. Просто на даний час не створені відповідні умови. Тваринництво, враховуючи всі фактори, надто затратне і збиткове. Це, як прийнято казати, запитання не до мене, а до керівництва держави, яке поки що не робить суттєвих реверансів у бік цієї галузі. Якщо будуть створені відповідні умови і надані перспективні гарантії, тваринництво обов’язково відродиться. Європа цим же займається і займається успішно. Хоча, як на мене, то хотілося б не копіювати їхню модель «швидкого м’яса», а створити власну модель натуральної продукції, бо сьогодні, на жаль, у магазинах не купиш якісних продуктів. І це при тому, що скрізь створені лабораторії якості, які роблять аналізи і показують нам цей брак. От тільки навіщо ці лабораторії, якщо на них ніхто не зважає?..
- Сергію Володимировичу, для того, щоб купити імпортний високопродуктивний комбайн за кілька мільйонів гривень або високопродуктивний плуг за мільйон, а також утримувати для краси ланку квітникарів у складі десяти чоловік, напевне, потрібно мати капітал. Де ви берете гроші?
- Ніякого секрету в цьому немає. Просто ми господарюємо так, як треба. Ефективно! Ніде і ні в чому не допускаємо мінімалізму. Навіть у нашій зоні ризикового землеробства намагаємося отримувати максимальні врожаї. І це протягом останніх п’яти років. Скажімо, позаминулого хліборобського року, який був сприятливим для зернових культур, зібрали з гектара майже по 60 центнерів пшениці. Це був найвищий в Покровському районі показник. Торік же зернові дали по 40 центнерів, а соняшник за статистичною звітністю «позолотив ручку» - зібрали по 39 центнерів на круг. От вам і «тумбочка», в яку тільки за минулий рік «поклали» 8,6 мільйона гривень чистого прибутку. Це нам дало можливість прикупити ще один високопродуктивний зернозбиральний комбайн типу Клас, два імпортні високопродуктивні трактори та реманентну техніку. А ще постійно займаємось будівництвом і оновленням основних фондів: зводимо ангари і склади для техніки, продовжуємо благоустрій територій. Скажу по секрету, до нас кілька разів приїжджали делегації аграріїв з європейських країн. Вони захоплювались і нашою виробничою базою, і розмаїттям квітів. У них, кажуть, ніде такого нема. Так що наш «оазис» серед придніпровського степу подобається багатьом. Щодо основного виробництва на землі, то в полі зайнято менше двадцяти механізаторів, які добре роблять свою справу.
Не в накладі й наші орендодавці. Тільки минулого року їм було виплачено понад три відсотки вартості паю.
- Ще одне важливе запитання. Ваше ставлення до наступної купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення?
- Непросто прогнозувати наступну ситуацію. Хоча, як на мене, то з самого початку слід було зробити так, щоб вся сільгоспземля була віддана місцевій громаді, яка відстоювала б і свої, і державні інтереси.
- З журналістського досвіду знаю, що найкраще йдуть справи у тих аграрних господарів, які живуть безпосередньо в селі, а не з’являються туди наїздами, що не на користь громаді. Ви, знаю, минулого року серед не багатьох керівників України були удостоєні почесного звання «Благодійник року-2011».
- То вже історія. Річ у тім, що в селі Братське нашої Андріївської сільської ради старенька середня школа вже давно потребувала капітального ремонту, на який не вистачало грошей у районному бюджеті. Я, як депутат райради, на святі останнього дзвінка пообіцяв допомогти школі оновитися. Ми створили бригаду з шести чоловік, яка відразу приступила до робіт. Це була, можна сказати, загальносільська акція, в якій активну участь брали батьки і вчителі. За три місяці перекрили дах, поміняли всі вікна й двері на металопластикові, перестелили підлогу, впорядкували територію і збудували поблизу школи новий сільський стадіон з усіма атрибутами. На це витратили 1,7 мільйона гривень. Всі роботи завершили до початку навчального року.
Плануємо і в майбутньому допомагати вирішувати нагальні сільські проблеми. Сказав «плануємо», бо разом зі мною аграрним бізнесом на території сільської ради займаються серйозно ще й мої сини Василь і Володя.
- Тож хліборобському роду
не буде переводу…
- Це дійсно так. А хотілось би, щоб і вся Україна славилася щедрими хлібами і духмяніла багатобарв’ям квітів. Ми варті кращого життя!

Записав Олександр СВЯТИНА. Покровський район, Дніпропетровська область.