За оцінками міжнародних експертів, система кадастру Грузії є однією з найкращих у світі за оперативністю та якістю роботи. Для пересічного громадянина України вдивовижу поки що будуть її принципи та норми. Наприклад, будь-хто може, зайшовши через інтернет у систему кадастру, побачити не тільки характеристики земельної ділянки, а й ім’я її власника.
У Грузії створення земельної інформаційної кадастрової системи розпочалося з 1994 року. Держава поставила завдання: створити сучасну, економічно ефективну, надійну кадастрову систему. Причому її призначення не обмежується лише регулюванням правових відносин на ринку нерухомості. Система має застосування у різних галузях економічної та фіскальної діяльності. На переконання експертів, саме відкритість та прозорість інформації дозволила викорінити корупцію з галузі оформлення та реєстрації прав на нерухомість. Про це говоримо з Тамарою Сулухія, координатором програм Світового банку з інфраструктури по Україні, Білорусі та Молдові сектору сталого розвитку.

- Як на вашу думку, чи є саме прозорість та публічність ключовими умовами ефективності системи кадастру?
- Відкритість суспільства, в тому числі й інформаційна, здатна звести нанівець можливість прояви корупції. Проте досвід Грузії, де будь-яка інформація знаходиться у відкритому доступі, а з Інтернету ви можете дізнатися все про землю разом з її власником, є радше винятком. Адже існує багато розвинених країн, в яких гарантується конфіденційність щодо землевласника. Проте загальний принцип такий: чим більш відкрита система, тим краще.
- Чи буде Світовий банк надавати свої пропозиції та рекомендації для вдосконалення законодавства щодо державного земельного кадастру України?
- Одне з основних завдань земельної реформи – це підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Проте запропонована нині законодавча база, зокрема, проекти законів «Про ринок земель» та «Про державний земельний кадастр», передбачають надмірне регулювання ринку земель з боку держави та значний адміністративний тиск. А ринок має бути побудований таким чином, щоб зменшити регуляторну роль держави та збільшити конкурентоспроможність у цій галузі. Зокрема, держава не повинна мати переваги при купівлі землі. Такий підхід обмежує права інших гравців  на ринку земель та загалом у галузі сільського господарства.
Маємо зауваження й до проекту закону «Про консолідацію земель». Відповідно до нього, держава може одноосібно розпочинати консолідацію земель у разі несталого землекористування. Проте закон не визначає, що може вважатися «несталим землекористуванням», а надає право це визначати саме державі. А законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості грунтів» надає державі вийняткових прав у галузі визначення посівів та сівозмін, тощо.
Звичайно, що роль держави є значною. Але вона повинна мати обмежені права в адмініструванні сільськогосподарського виробництва. Натомість держава має бути впевнена, що створено інструменти, які підтримують земельний ринок. Насамперед, це надійна та дієва система кадастру та реєстрації прав на землю. Світовий банк вважає найбільш оптимальним створення єдиної системи кадстру та реєстрації прав. Але Україна обрала інший шлях: розподілити ведення цих двох систем між двома відомствами – Держземагентством та Мінюстом. Ми сподіваємося, що держава зможе забезпечити належний зв’язок та між цими двома системами.
Відкритий та конкурентний ринок землі, а також належне управління – це ті речі, які ми підтримуємо.
- На вашу думку, чи дозволила саме публічність кадастрової системи здолати корупцію в галузі земельних стосунків Грузії?
Ви не можете повністю побороти корупцію, лише розмістивши імена землевласників в Інтернеті. Потрібно вдатися до цілого спектру важливих дій. Так, це правда, що Грузія поборола корупцію у системі. Зокрема, у щорічному звіті Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації «Про ведення бізнесу» (Doing Business), в якому йдеться майже про дві сотні країн, – Грузія торік була на першому місці за показником ефективності реєстрації власності; Україна – десь у самому низу.
Але загалом ідеться не лише про те, щоб зробити імена землевласників відкритими для суспільства. Необхідно дивитися в корінь проблеми. Закритість, важкодоступність інформації, складні та незрозуміла процедури отримання документів, законодавчі неузгодженість, ставлення населення до хабарництва як до нормального явища – все це дає підстави для формування корупційних схем. Грузії вдалося знищити не просто схеми, а грунт для їх побудови. Країна налагодила відкритість роботи своїх відомств та установ, удосконалила процедури подання та отримання запитів – все це стало відкритим та ефективним, що знищило умови для хабарництва. Наприклад, якщо комусь потрібно пришвидшити процес трансакції (у Грузії це можливо зробити протягом двох годин), він іде в банк і сплачує спеціальний платіж за швидкість. Не забудьте: банківське вікно знаходиться у тій самій будівлі, не доведеться йти далеко. Таким чином, платіж, який раніше вважався хабарем, наразі є офіційною платнею за надані послуги.
Але тільки відкрита публічність кадастрової системи дозволила здолати корупцію у сфері земельних стосунків у Грузії, радше буде «ні». Тож Україні слід дивитися в ядро системи: мати правильні процедури, правильні механізми, правильні інформаційні та освітні програми для населення, правильні фундаментальні проекти.
- Для побудови правильної системи без хабарів потрібна, насамперед, політична воля?
На моє переконання, все можливо за допомогою політичної волі – зокрема, й коли є тверде рішення побороти корупцію.