За Біблією Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на вершину гори Фавор і почав молитися. Тоді його лице просіяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. У блаженному сяйві він здійнявся на небеса, й почули учні його голос Всевишнього, який сповістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало їх у надприродній місії Христа. Звідси й назва свята - Преображення Господнє.

У НАРОДІ це свято називають Яблучним Спасом. Цього дня колись одягали білий одяг, брали великодні кошики з плодами саду й городу та пишні букети з колоссям жита або пшениці і вирушати до церкви святити все те, що дала мати-земля: яблука, виноград, груші, горох, картоплю, огірки, помідори тощо. Освячення у цей день різних плодів символізувало розквіт і плодючість усього створеного у безкінечному царстві життя.
Після освячення плодів у церкві, господар з освяченою свічкою обходив пасіку й запрошував родину до столу.
Спочатку їли яблука та мед, запиваючи виноградним або яблучним вином, «щоб садовина родила», а потім переходили до інших страв. Головними на святковому столі були печені яблука. Готували їх так: верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. А ще господині готували пісні пироги й штруделі з яблучною начинкою та варили узвар або грушівник - кисіль зі свіжих груш.
Перед Яблучним Спасом селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня - Явдоха-сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак.
На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція – відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це третій прихід мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.