Дев‘яносто третій сезон Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр імені Т. Шевченка розпочав у співдружбі з Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара. Шевченківці – гості Ректорської культурологічної вітальні. Гончарівці – глядачі театру. Вони побачили прем’єру комедії «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка.
Яскраві демократичні тенденції, реалістичний підхід до змалювання образів головних героїв, прозора ліричність діалогів закоханих молодих персонажів, виразна розробка акторських характеристик і майстерність побудови розгорнутих епізодів – усі ці риси обумовили цінність роботи режисера-постановника, народної артистки України Лідії Кушкової. Трупа розпочала сезон сонячною виставою, в якій діють не трафаретні комедійні маски, а живі герої, прості й чесні люди з народу. У «Шельменкові…» відкривається чарівна принадність української класики, тому що національні театральні традиції виявляються і у ХХІ столітті невмирущими.
На сцені ожили мальовничі картини українського села, де працюють, співають, закохуються, борються за чисте кохання красиві люди – поважний та розсудливий поміщик Шпак (народний артист України Михайло Чернявський). його дружина, справжня господиня Фена Степанівна (народна артистка України Лідія Кушкова), їхня донька, по-дівочому безпосередня Прісінька (Світлана Сушко), пристрасний капітан Скворцов (Максим Подорожний). Стихія соковитого українського гумору й непідробного комізму іскриться у образі Шельменка-денщика (народний артист України Василь Крачковський).
Кожний персонаж, яскраво індивідуалізований і колоритний, органічно входить в мальовниче сценічне полотно, приваблює цікавими акторськими знахідками. Так, заслужена артистка України Людмила Белінська захоплює глядача дотепними та манірними витівками своєї «аристократки» Горпини, яка у молодості доїла корів, а зараз зображає перед оточенням «велику пані» із Петербургу. Її донька, Евжені (Ольга Томілка) нагадує таку собі торпеду: актриса переконливо кумедно грає роль перезрілої сільської панянки, яка мріє тільки про одне: вийти заміж за кого завгодно. Коли публіка спостерігає за женихом, дещо підстаркуватим та придуркуватим паном Опецьковським у виконанні Сергія Гордельянова, то регіт у залі не вщухає. Цей типаж, як і панянка Евжені, зустрічається й сьогодні. Але всі ці несхожі герої уособлюють любов до життя, душевну красу, поетичне сприйняття світу.

Андрій ТУЛЯНЦЕВ, кандидат мистецтвознавства.