Пане Момот, мешканці селища Щорське вимагають спорудження підземного переходу

На свою біду цей доволі великий населений пункт (колись був навіть райцентром) позначений на залізничних картах, як станція Божедарівка. І стоїть цей Божий дар з 1881 року, відколи будувалася залізниця на Кривий Ріг. А за понад століття станція опинилася на вкрай напруженому вантажо-пасажирському напрямку між Верхівцевим і Криворіжжям. І тому вже є не Божим даром для мешканців селища, а смертельним привидом, який повсякчас чатує за ними. А створюють цього страхітливого монстра й не помічають його існування фахівці державного підприємства «Придніпровська залізниця».

– Наше селище існуюча одноколійна залізниця поділила майже навпіл, відмежувавши його центральну частину, де функціонують середня школа, профтехучилище, лікарня, дитсадочок, пошта й автостоянка, всі промислові підприємства, від решти сільського мікрорайону, – розповідає селищний голова Тетяна Десятко. – Громадянам, що живуть, як ми кажемо, «за путями», потрібно щораз ризикувати та й школярам і людям похилого віку доводиться по кілька разів переходити ці колії з велосипедами, дитячими візками, громіздкими речами...
Справа надто ускладнюється тим, що на станції Божедарівка керівництво Криворізької дирекції ДП «Придніпровська залізниця» на маневрових коліях місяць у місяць щороку тримає у відстої состави майже з 70 невикористаних порожніх вантажних вагонів, які перегороджують прохід пасажирам і мешканцям до квиткових кас чи до власних помешкань. І обходити цей порожняк, як вважають божедарівці, щоб і там перетягувати велосипед, кравчучку з мішками чи дитячого візка через ті ж таки колії, то краще пролізти під вагоном, як це робить ось цей чоловік Леонід Висоцький (фото № 1).
- Не боїтеся отак ризикувати? - запитуємо в «порушника» правил поведінки на залізничних коліях.
- А що нам робити, боїмося, але лазили, ліземо, якби перелізти, хто на маршрутку, а я оце на пошту спішу, – чуємо у відповідь.
- Якби ви побачили, як на електричку люди біжать уранці, а хто з електрички, і всі ж «проходять» під вагонами, – доповнює картину депутат селищної ради Алла Котова, що мешкає «за путями». – Страх один, але нікому з криворізького та дніпропетровського начальства по залізниці до цього, виходить, діла немає...
Пенсіонер Олександр Деркач, що живе теж «за путями», обурюється:
- Ну, от як мені тачку через колію перекотити, це ж «іздєватєльство», щоб я обходив состав із кілометр, куди дивиться власть, що до такого доводить людей?
Олександр Іванович поділився наболілим, що обіцяли зробити підземний перехід ще за комуністів, як він висловився. Проте так нас і обдурювали обіцянками, та й нова влада недалеко від брехні втекла. Все кивають на те, що немає технічної документації на обладнання підземного переходу, ніби в Придніпровській залізниці геть відсутні фахівці з будівництва мостів і тунелів. Справді, головою Криничанської райдержадміністрації не один рік працював «помаранчевий» бізнесмен Валентин Дідич, що мешкав у Щорську. Знав про це й про смерті під колесами поїздів, люди до нього зверталися, проте і мізинцем не поворухнув, щоб убезпечити їх від лиха. Це ж при ньому, як свідчать божедарівці, загинула 5-річна Вікторія Ребикова, пенсіонерка Раїса Синицька, Андрій Семирюк...
- А чому ви миритеся з такою бідою? - запитуємо в пенсіонера Юрія Черемушка, який замірявся долати шлях під вагонами.
- Чому миримося? Написали листа в криворізьку дирекцію, щоб у тих составах вагонного порожняку на відстоюванні хоча б розчіпили їх, зробивши проріху для переходу, так на днях приїхали якісь нібито ревізори, подивилися й плити з переходу зовсім прибрали. Тепер хоч караул кричи.
Набираємо телефон керівника Криворізької дирекції ДП «Придніпровська залізниця» Сергія Карпенка. Бадьорим голосом він пообіцяв нам, що проблему залізничного переходу в Божедарівці буде розв’язано: «ми й перила відновимо, й плити покладемо найближчим часом». Але Сергій Анатолійович не запевнив, що відстоювань вагонів на цій станції більше не буде. А про підземний перехід і говорити не став, мовляв, його там не зробиш, бо підземні води близько.
Депутат Криничанської районної ради, мешканець селища Микола Мариниченко щодо підземного переходу висловився категорично:
- Мені відомо від колишнього селищного голови Віктора Гаркуна, що були серйозні наміри облаштувати саме підземний перехід, нібито й документація була підготовлена і ніхто не казав, що підземні води заважають. «Затріпали», на жаль, цю важливу для нашої територіальної громади проблему. Колійний бруствер коло станції Божедарівка сягає до 4 метрів. Хіба немає у Придніпровської залізниці розуму й техніки, щоб 4-5 залізобетонних тюбінгів із двометровим діаметром та вставити для проходу людей і проїзду велосипедистів чи матерів із дитячими візками? Про що нам говорять?..
Ми в Інтернеті подивилися один із сайтів за січень цього року, де фігурує Придніпровська залізниця. Її керівник Олександр Момот ділиться грандіозними планами щодо завершення створення комплексу приміського пасажирського вокзалу на залізничній станції Сімферополь. Там діятиме конкорс із ескалаторами, ліфтами для забезпечення безперешкодного доступу пасажирів із обмеженими фізичними можливостями.
«Кримська інформаційна агенція» озвучила щасливу для кримчан новину, що Олександр Іванович узяв участь і в урочистій закладці фундаменту під будівництво критого пішохідного переходу, котрий з’єднає віддалені платформи з вокзалом і створить безпечний вихід пасажирів до міста.
Все як для блага людей нібито вже сьогодні. А для божедарівців кількаметрового тунелю не в змозі за десятиріччя прорити, ніби для них, тисяч сільських мешканців, безпечного переходу не потрібно. Нехай лазять під вагонами, нехай чортують владу, нехай втрачають життя. І вони, на жаль, гинуть під колесами поїздів. Пане Момот, припиніть ігри зі смертю на залізничних коліях станції Божедарівка, як того вимагають зневірені селяни.

Михайло СКОРИК, кореспондент газети «Голос України» (спеціально для «Сільських новин»).
Фото Павла Яковенка.

P.S. Ми обговорювали задавнену божедарівську тему з нинішнім головою Криничанської районної адміністрації Юрієм Ковалем. Він сповістив таке:
– Минулої п’ятниці, 23 березня, відбулася моя зустріч разом із Олександром Момотом та головою Дніпропетровської облдержадміністрації Олександром Вілкулом. Керівника ДП «Придніпровська залізниця» зобов’язано розв’язати божедарівську проблему.