Такий життєвий принцип директора ТОВ «Правобережне» Сергія Неха

Можливо, сьогодні Сергій Нех спостерігав би за перипетіями складних російсько-українських газових стосунків з крісла високопосадовця Газпрому. Оскільки після служби в армії поїхав на Крайню Північ. Крок за кроком опановував фах газовика, навчався у Тюменському інституті нафти і газу. Однак у 1999-му, вже займаючи посаду заступника директора газонаповнюючої станції Ямало-Ненецького автономного округа, разом з дружиною Аллою прийняли кардинальне рішення: повернутись в Україну. Тут після закінчення навчання в коледжі Уманського університету садівництва знову-таки проходить усі щаблі становлення керівника агроформування. Ще три роки тому він очолював ТОВ «Янів» у Вінницькій області, яке входить до корпорації «Укрпромінвест».

Саме три роки тому в корпорації вирішили не витрачати кошти на закупівлю кукурудзи, а вирощувати її неподалік підприємства – Верхньодніпровського крохмале-патокового комбінату.
- Спочатку виникли певні проблеми, адже планували обробляти значно більші площі, - розповідає Сергій Іванович. – Та оскільки земля вже має господарів, зупинились на 1500 гектарах, які здебільшого стояли у бур‘янах таких, що вовкам у них було добре ховатись.
Пізніше, у розмові з нами Сергій Нех зізнається, що тоді він дещо розгубився. Та життєве кредо «Прийшов. Побачив. Переміг» і тут спрацювало. У першу чергу запросив на роботу нових спеціалістів: головного бухгалтера Наталю Черепенко, головного агронома Ігоря Раца, економіста Володимира Ковальчука, механізаторів Сергія Жарченка, Ігоря Купрейчика, Михайла Осіннього, Григорія Цаберябого. А почав свою роботу з відміни… гумових чобіт. Щоб дійти до бригади, треба було добряче помісити грязюку. «Це – не робота, - вирішив тоді Сергій Нех і почав усю територію машинного двору вистеляти плитами. У спадщину від попередніх господарів дісталось два шестирічних «ЮМЗ» та два чотирирічних «МТЗ», два «Т-150» у розібраному стані. Всю техніку відновили ще й докупили потужні трактори «Кейс-250», «Кейс-315», оприскувач.
Дещо стримує запал директора наша бюрократично-чиновницька система. Уже півроку триває затвердження проектної документації на спорудження побутового приміщення. У найближчих планах і будівництво двох теплих боксів для ремонту техніки, заправки, свинокомплексу.

За три роки кількість орендованих земель зросла з 1500 до 2300 гектарів. Уже після збирання врожаю (на усіх площах – монокультура кукурудза) відома в усій Україні Герой Соціалістичної Праці Тамара Святодух, дізнавшись, що у «Правобережному» отримали по 100 центнерів кукурудзи, сказала, що такий врожай гідний Книги рекордів Гіннесса.
- Ще не так давно нам говорили, що Дніпропетровщина – не Черкащина. Тут 100 центнерів кукурудзи не отримаєш, - каже Сергій Нех. – Але ми маємо потужного інвестора – ТД «Крохмалепродукт». Отже, вони – інвестують, ми повинні досягати високих врожаїв. Яким чином? Вирощуємо кукурудзу за новітніми технологіями. Робимо аналіз грунту, відправляємо його до київського «Агротесту». Плануємо врожайність, приміром, 80 центнерів з гектара. Згідно з висновками «Агротесту» поліпшуємо грунт шляхом внесення міндобрив, яких не вистачає. Технологія така: збираємо кукурудзу, мульчуємо рештки, розкидаємо міндобрива, оремо площі. За врожайності 70 центнерів з гектара кукурудза вже дає прибуток.
У цьому році в «Правобережному» спробували гібриди кукурудзи вітчизняної та імпортної селекції. Якщо врожайність обох сягала 100 центнерів, то вологість вітчизняних гібридів становила 24-27 відсотків, імпортних – 15-17.
- У нашій роботі не може бути дрібниць, - розмірковує Сергій Нех. – Ми своєчасно розраховуємось з пайовиками. Причому вже цього року люди за свої 3,5-4 гектари землі отримали по 1,5 тонни пшениці і по 100 кг борошна, або ж у грошовому еквіваленті, залежно від оціночної вартості землі.
Хоча Сергій Іванович має прогресивні погляди на всі процеси, що відбуваються у країні та за її межами, у питанні відміни мораторію на продаж землі він дещо обережний. Вважає, що у разі продажу земель розпочнеться безлад. На його думку, слід обов‘язково врахувати на законодавчому рівні орендовані земельні паї, на які до завершення терміну дії договору не повинен розповсюджуватись закон про зняття мораторію.
- Ми вкладаємо у землю значні кошти, - говорить він. – І нам би не хотілося комусь просто віддавати землю. Ми навіть вже думаємо про впровадження прогресивної шкали оплати за паї, залежно від строку дії договору. Приміром, уклав пайовик договір з нами на 10 років – отримуй 5-6 відсотків, на 5 років – 3-4 відсотки і т.д.
Цього літа Сергій Нех побував в Іспанії. Побачив, як вони там живуть, займаючись сільським господарством, які дотації отримують.
- У нас же програм підтримки сільгоспвиробників багато, та здебільшого вони не виконуються, - продовжує він. – І всі намагання отримати членство в Євросоюзі, напевно, передчасні. Наша економіка ще не досягла європейського рівня. І не хочеться, щоб Україна повторила долю Греції, яка зараз вся у боргах.
До ТОВ «Правобережне» звертається за допомогою сільська рада, місцева школа, Дніпрово-Кам‘яський дитсадок. І нікому Сергій Нех не відмовляє, хоча і розуміє, що це не його обов‘язок.
Цьогорік усі першокласники отримали портфелі, в яких вони ще знайшли зошити та ручки.
- Нехай вчаться, – посміхається Сергій Іванович. – Через кілька років, можливо, прийдуть до нас працювати. На це сподіваємось. Цим живемо.

Сторінку підготував  Владислав ПИЛИПЕНКО. Фото автора.
с. Правобережне – с. Бородаївка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область.

На знімках: механізатор Григорій Цаберябий з директором ТОВ «Правобережне» Сергієм Нехом.Працівники «Правобережного» - комірник Людмила Дроздова, головний бухгалтер Наталя Черепенко, економіст Ольга Алдошина, обліковець Ольга Єрофєєва.

Землякам - легше!

Ганна Каїра у свій час закінчила Черкаський технікум споживчої кооперації, 21 рік працювала у Бородаївськоу сільському споживчому товаристві, з 1998-го займається сільським господарством. У 2010 році була обрана Бородаївським сільським головою.
- Тут люди на камінні живуть, - каже Ганна Григорівна. – Колодязів немає, а відтак зробили свердловину. Сергій Нех допоміг купити насос для води, у Правобережну школу придбав столи і стільці для їдальні, на свято першого дзвоника щороку подарунки дітям робить. З людьми завжди спільну мову знаходить, має багато ідей. Лише нещодавно дізналась, що він мій земляк, щотижня додому на Черкащину їздить. Ось проведемо газ у Правобережне, і попросимо, аби Сергій Іванович оселився з сім‘єю тут. І йому буде краще, і нам.