Поточний № 13 (1401)

16.08.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Про хліб нашої Перемоги


12.04.2022

Мене дуже вразила історія, яку розповіла мама хлопчика з Маріуполя. Після того, як їм вдалося вирватися з-під обстрілів, з оточення, з підвалу, де сиділи тижнями, поїсти та вдосталь напитися води, вона стала помічати, що маленький син ховає залишки хліба. Загортає і ховає подалі. На запитання, навіщо він це робить, дитина відповіла: а, може, у нас знову довго не буде хліба. Такі, на жаль, тепер українські реалії. У країні, яка годує хлібом пів світу.
Ворог, котрий напав на мирну державу, різко змінив систему цінностей. Маленькі діти стали дорослими філософами, вода і хліб стали найважливішими речами, тоді як все інше - другорядним.
Отже нам, дорослим, які працюють в аграрному секторі і створюють продовольчу безпеку держави, незважаючи ні на що, треба забезпечити нашим дітям хліб нашої Перемоги.  
І ми це зробимо. Зараз посівна кампанія розгорнута вже у 23 областях. У планах засіяти 6 мільйонів гектарів земель. Це 80% від показників минулого року. А ситуація вкрай важка. Десь землі ще під окупацією, на багатьох територіях тривають бої, наприклад, у нашій Київській області є окремі ділянки на 60% вкриті боєприпасами, які не розірвалися, мінами, які створюють небезпеку не тільки для фермерів, а й для всіх мешканців.
Але врожай-2022 закладати треба. Навіть при тому, що пальним аграрії забезпечені на 60,2%, азотними добривами – на 68%, насінням – на 76,7%, при потребі його для покриття 897 тисяч гектарів. Це жорсткі виклики, але ми мусимо їх подолати.
Наразі на 7 мільйонах гектарів вже зеленіють озимі. Проте через бойові дії посівну ми не можемо провести на 3,5 мільйонах гектарів, а у планах зібрати 70 мільйонів тонн збіжжя.
Проблема є і з засобами захисту рослин. У турецьких портах заблоковано ЗЗР, приблизно, для площ у
3 мільйони гектарів. Вони прямували в Україну. Це самі препарати і сировина для їхнього виробництва. Такою дивною є політика держави, котра на загал намагається демонструвати підтримку Україні. Як і вимога турецької сторони, щоб тількі турецькі перевізники транспортували ці вантажі до нас. А ті бояться це робити через війну.
Ми ж за такої штучної кризи з цими препаратами можемо недоотримати 30% врожаю.    
На цьому тлі, хорошою новиною є те, що з 7 квітня вступив у силу закон про продовольчу безпеку, який має на меті швидко залучити всі землі сільськогосподарського призначення країни у виробництво аграрної продукції під час воєнного стану.
Його основою є пріоритет державних інтересів над інтересами приватних осіб під час війни. Це правильно, і приватні, і державні  землі мають працювати на державу, на народ, на Перемогу.
Ті ж сільгоспвиробники та дрібні фермери, які змушені працювати в умовах бойових дій та під тимчасовою окупацією, перебувають у вкрай складній ситуації. Окупанти заважають проводити посівну, відбирають пальне, мародерять сільськогосподарську техніку.
У Мелітополі кадирівці викрали з майданчика агрофірми Джон Дір, жатки, сівалки та інші машини на суму
1,5 мільйона євро. А ще привласнили 20 тонн фірмових мастил. Звичайні брутальні крадії.
Безумовно, що новини про нові постачання сучасної бойової техніки дуже важливі, і вони не сходять з головних сторінок сайтів. Але агротехніка не менш важлива за зенітні комплекси та танки, вона теж є зброєю нашої Перемоги.
Ось у таких умовах доводиться сіяти майбутній хліб України. А він потрібен не лише нам, а й нашим торговельним партнерам. На нього чекають у багатьох країнах.
На зараз у прикордонних з Польщею областях стоять понад 1 100 вагонів із зерном, які прямують до Гданська. Крім того, на кордоні стоять сотні зерновозів, які теж прямують у порти через Польщу та Румунію. Логістичні проблеми ще й зумовлені різницею у ширині нашої та закордонної колій, що дуже сповільнює транспортування.
Через це Кабмін вже створює раду з логістики для сільгосппродукції. Рада має скоординувати роботу міністерств, органів виконавчої влади та військових адміністрацій і прибрати бюрократичні перепони на шляху експортних вантажів.
Крім того, уряд збирається викупити резервне зерно у аграріїв. Зараз у залишку понад 5 мільйонів тонн. Купити його планується за 80-90% від вартості. Також є і запаси кукурудзи, близько 14-16 мільйонів тонн, яку теж можна експортувати. Такою є проза воєнного часу.
А через війну та втрату портів світові ціни на продукти харчування за показниками березня стали найвищими за 32 роки. І у нас ціна на хліб пшеничний зросла на 28,5%, на житньо-пшеничний - на 12,5%, на гречку – на 25,5%, на макарони – на 24,5%, на олію – на 11,9%.
Весняні ціни на тепличну городину теж зашкалюють. Але суспільство ніколи не було таким лояльним до зростання цін. Всі розуміють, що зараз головне сіяти, саджати та збирати врожай, і люди вдячні тим, хто це робить.
У ці дні радує погода. Природа, схоже, розуміє, що має бути союзником українським аграріям у цей нелегкий час, стати запорукою багатого врожаю, порятунку охоплених війною природних ландшафтів.    
Весняні дощі пробуджують всю природу, розпускається листя у лісах, галявини вкриваються першим різноцвіттям, зароджується нове життя.
Це при тому, що бойові дії охопили третину площ природно-заповідного фонду. Страждають національні парки. Під загрозою знищення майже 200 територій Смарагдової мережі з рідкісними для Європи видами рослин.  
У зоні бойових дій степи, приморські екосистеми півдня, болота півночі та інші унікальні локації з природними ареалами червонокнижних рослин. Міндовкілля вже активно документує злочини росіян проти української природи, готує позови у міжнародні суди. Бо дійшло до того, що в екопарку Фельдмана поблизу Харкова ворожі солдати викрали у тварин моркву, буряк та капусту.
Суди зачеплять і незаконні вирубки окупантами українських лісів.
До речі, продати наш ліс, як того хотіли загарбники, у них не вийде. З 8 березня міжнародний орган сертифікації деревини – Лісова опікунська рада, Forest Stewardship Council, FSC, припинила співпрацю з Росією та Білоруссю. А їхній сертифікат потрібен для того, щоб експортувати деревину. Окупанту це зробити не вдасться.
Йому нічого не вдасться. Ми переможемо, ми посадимо і зберемо врожай, ми звільнимо нашу землю від агресора, ми відбудуємо нашу Україну, і вона стане ще кращою, успішнішою, багатшою.
Незважаючи на те, через яке пекло нам довелося перейти.
Але все буде Україна!!! Буде неодмінно.
Ануш БАЛЯН, 
віце-президент НААН, академік НААН, доктор економічних наук, професор.