9 лютого – Міжнародний день стоматолога

Страх перед походом до стоматологічного кабінету в людині закладається від самого дитинства і часто не зникає навіть у поважному віці. Це явище настільки поширене, що отримало своє наукове визначення – дентофобія. Найкращий спосіб її подолати – знайти висококваліфікованого та уважного лікаря, візит до якого приноситиме мінімум фізичних і моральних страждань. Саме до такого спеціаліста, завідувача стоматологічної поліклініки Миргородської ЦРЛ Валентина Козуліна, напередодні Міжнародного дня стоматологів пощастило потрапити нам. Та не на прийом, а на інтерв’ю, де ми мали можливість поставити актуальні питання щодо якості надання стоматологічних послуг мешканцям району.

- Валентине Юрійовичу, почнімо із злободенного. Зрозуміло, що для мешканця навіть такого невеликого міста, як Миргород, потрапити на прийом до стоматолога – не складно. Більше того, городяни мають вибір – обслуговуватися у державній чи у приватній клініці. А яка склалася ситуація у сільській місцевості?
- Звичайно, у районі існують деякі проблеми. У тих селах, за якими закріплені лікарі-стоматологи, люди теж мають доступ до якісних стоматологічних послуг. Проте, як і в медицині в цілому, у стоматології ми потерпаємо від нестачі кадрів. Молоді спеціалісти не хочуть їхати до села, усі бажають залишатися в місті. На сьогодні нам вдалося знайти лікарів для всіх населених пунктів, де така посада передбачена (це Гаркушинці, Петрівці, Великі Сорочинці, Савинці, Хомутець, Зубівка, Комишня, Кибинці). Окрім Зуївців. Там чомусь ніхто не погоджується працювати навіть за сумісництвом.
- Чи всі види стоматологічних послуг надаються на місцях, чи все-таки жителям сіл доводиться звертатися за допомогою до спеціалістів з райцентру?
- Основні види послуг у селі надаються. Складність поки що є з протезуванням. За цим і справді доводиться їздити до Миргорода. І до того ж не один, а три-чотири рази. Це, звичайно, чималенька проблема, особливо для мешканців віддалених сіл тих населених пунктів, що мають погане транспортне сполучення з містом.
- Наскільки спеціалісти у районі забезпечені технікою та стоматматеріалами?
- Після реформування медицини ми забрали лікарів-стоматологів усього району в штат Стоматологічної поліклініки Миргородської ЦРБ, бо вони вже не могли знаходитися в структурі Центру первинної медико-санітарної допомоги. І це, напевно, був дуже правильний крок. Адже ми не просто встановили над ними адміністративний нагляд. Ми стараємося допомагати їм з оснащенням кабінетів, із закупівлею матеріалів.
Звичайно, говорити про те, що лікарі забезпечені всім необхідним для роботи ми не можемо. Проте деяка позитивна динаміка все ж намітилася. Так, нова техніка зараз є у Великих Сорочинцях (її закупили ще будучи в підпорядкуванні сільської ради) та частково у Попівці (там постаралися головні лікарі). У Зубівці був абсолютно запущений кабінет, та лікар на власному ентузіазмі, за власні кошти привів його, так би мовити, до нормального стану. І взагалі, хочу сказати, у нас працюють добросовісні люди, справжній скарб – на таких сьогодні тримається комунальна медицина. Із вдячністю згадувати можна багатьох, та для прикладу назву Любов Омельченко (лікаря з Великих Сорочинців), Наталю Корпан (Гаркушинці та Клюшниківка) та Григорія Ветлицького (Хомутець та Зубівка).
- Валентине Юрійовичу, хто і яким чином може вирішити питання забезпечення стоматологічних кабінетів необхідною технікою?
- Вирішуємо дане питання виключно за рахунок тих коштів, які ми заробляємо. Держава з часу прийняття незалежності фінансує лише виплату заробітної плати та плату за енергоносії. Про решту маємо дбати самі. Нам потрібно заробляти гроші перш за все для того, аби надавати людям стоматологічні послуги належної якості. Та коли стоматологічні кабінети району перейшли у наше відомство, в жодному з них не надавалися платні послуги. І ми потроху почали впроваджувати таку практику. Це давалося дуже важко, з багатьох причин. Але іншого шляху немає.
- Полікувати зуби зараз – недешеве «задоволення». Проте вартість однієї й тієї ж маніпуляції в державному та приватному стоматкабінеті суттєво відрізняється. Говорять, що це залежить і від техніки, на якій працює лікар, і від якості матеріалу, яким він користується…
- Справа в тому, що в розрахунок вартості послуг нашої поліклініки не включається заробітна плата медичного персоналу, плата за енергоносії та оренду (а це чималенькі цифри!). Саме тому ми маємо можливість здешевити ці послуги. А якість матеріалів та обладнання в нашій стоматполіклініці так само висока, як і в приватних кабінетах.
- Чи є категорії громадян, котрим послуги надаються стовідсотково безкоштовно?
- Так, звичайно, є. Але, на превеликий жаль, держава ці послуги не фінансує. Тому таку соціально важливу роботу ми проводимо власними силами. Цього року, я не знаю, як вирішуватиметься дана проблема. Адже прийнято бюджет, де фінансування на безкоштовне протезування на цілий рік закладено в такому об’ємі, який раніше передбачався на один місяць! Якщо говорити конкретно – це 12 600 гривень. Через недостатність фінансування ми змушені дещо звужувати список тих категорій громадян, яким послуги надаються безкоштовно. Ми, хоч як би було скрутно, не беремо плати з учасників бойових дій та інвалідів війни.
- Якщо говорити про роботу з пільговими категоріями і, зокрема, з людьми похилого віку та з інвалідами, котрі не можуть самостійно прийти до поліклініки. Чи обслуговуєте ви таких пацієнтів удома?
- Обслуговуємо. І це буває дуже часто. Реєстратура приймає виклик, і лікар їде до хворого додому. Звичайно, в таких умовах неможливо надати всі види послуг. Проте зняти різкий біль, вирвати зуб, провести якісь не дуже складні маніпуляції цілком реально. І знову ж таки, плати за виїзд лікаря ми не беремо.
- Валентине Юрійовичу, які Ви бачите перспективи розвитку державної стоматології?
- Перспективи, як на мене, дуже туманні. Усе залежить від прийняття Закону про вторинну медицину. Узагалі ж, на сесії облради прийнята обласна Програма розвитку стоматології на 2014-2016 роки. Відповідно до неї, планується, що наш заклад перейде в підпорядкування обласної стоматологічної поліклініки та фінансуватиметься з обласного, а не з районного бюджету. Особисто мені ця ідея не дуже подобається. Проте є програма, як вона буде виконуватися – покаже час.
А щодо перспектив комунальної стоматології. Думаю, надалі штат наших працівників буде зменшуватися. Залишиться той мінімум, коли можна буде надавати тільки якусь невідкладну допомогу. При цьому стрімко розвиватиметься приватна медицина.
А взагалі, усе залежить від економічної ситуації в державі, від спроможності фінансувати такі заклади, як наш.
- Скажіть, у зв’язку з такою непростою ситуацією, чи не розчарувалися Ви в обраній професії? І скільки років Ви вже працюєте в стоматології?
- Я працюю з 1985 року і в своїй професії не розчарувався. Єдине, складно в такій ситуації працювати керівником: думати, як зберегти штат, де знайти кошти, як не образити пацієнтів, котрим виставляєш рахунок за послуги. З цим, дійсно, з кожним роком усе важче. Та свою професію я дуже люблю.
- Напередодні професійного свята, що б Ви хотіли побажати своїм колегам і, можливо, порадити молодим фахівцям?
- Своїм колегам бажаю найперше - міцного здоров’я. А ще – щоб пацієнти їх любили та поважали (вони цього справді достойні), щоб у них завжди була робота, гідна зарплата та впевненість у завтрашньому дні. Молодим спеціалістам пораджу вчитися, практикуватися, стати хорошими спеціалістами і ніколи не розчаруватися у своїй професії!

Розмову вела Юлія ГУДЕНКО.
Полтавська область.
На фото: Валентин Козулін: «Радує, що в останній час молодь приділяє більше уваги здоров’ю зубів».