Поточний № 28 (1266)

20.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Радониця радість воскресіння померлих


23.04.2012

Молитва за померлих – це найбільше і найголовніше, що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у світ інший. Загалом, покійний не потребує ні гроба, ні пам’ятника – все це данина традиціям, нехай і благочестивим. Але вічно жива душа покійного відчуває велику необхідність у нашій постійній молитві, тому що сама вона не може творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Бога.

Ось чому домашня молитва за близьких, молитва на кладовищі біля могили – обов’язок кожного православного християнина. У певні дні року Церква творить поминання всіх від віку усопших отців і братів у вірі, які удостоїлися християнської кончини, і тих, кого забрала раптова смерть.
У вівторок другого тижня після Великодня православна церква відзначає Радоницю – день першого поминання покійних після Великодня. Зазвичай у цей день після Божественної літургії здійснюється повна панахида. За традицією віруючі відвідують кладовище, моляться біля могил, здійснюють літію – коротке заупокійне богослужіння, для чого необхідно запросити священика. За бажанням можна прочитати акафіст за упокій померлих душ.
За свідченням святителя Іоанна Золотоусого (IV ст.), це свято відзначалося ще в сиву давнину. Етимологічно слово “Радониця” походить до слів “рід” і “радість”. Особливе місце Радониці в річному колі церковних свят – відразу після Світлого Пасхального тижня – зобов’язує нас, православних християн, не заглиблюватися в переживання щодо смерті близьких, а, навпаки, радіти їхньому переходу в інше життя – життя вічне. Перемога над смертю, отримана воскресінням Христа, витісняє печаль про тимчасову розлуку з рідними, і тому ми, за словом митрополита Антонія Сурозького, «з вірою, надією і великодньою упевненістю стоїмо біля могил покійних».
Молячись за померлих, церква турбується про них, так само як і за живих, не власним іменем, а іменем Господа Ісуса Христа і силою Його хресної жертви, принесеної за визволення усіх. Ці теплі молитви сприяють тому, щоб насіння нового життя, з яким відійшли наші ближні, якщо недостатньо встигло розкритися тут, на землі, поступово розкривалося і розвивалося під впливом молитов і по милості Божій, як розвивається добре насіння в землі під життєдайними променями сонця.
«Постараймося, наскільки це можливо, допомагати покійним, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробів, нашими молитвами, милостинею і приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обітовані блага». (Свт. Іоан Золотоустий).