Як правило, типовому, клінічному інсульту передує так звана транзиторна ішемічна атака. Її ознаки такі самі, як інсульту, лише тривають недовго – близько 15 хвилин. Це раптове оніміння або слабість певної частини обличчя, ноги, руки (особливо однобічне); погіршення зору одного або обох очей; параліч (зазвичай також однобічний); запаморочення або головний біль із нудотою й блювотою; утруднення мовлення, ковтання; порушення рівноваги і координації; непритомність. Тож у разі виникнення таких симптомів слід негайно вжити медичних заходів – викликати лікаря, а краще спеціалізовану бригаду «швидкої допомоги». Адже інсульт – це стан, що загрожує життю. Хворий підлягає госпіталізації до реанімаційного відділення лікарні.

ІВідомо, що інсульти стаються внаслідок порушення кровообігу, коагуляційних властивостей крові (її згущення аж до утворення тромбів – згустків), порушення реактивності судин, їх спазм, дистонія, тобто патологічна зміна тонусу; коливання артеріального тиску, психотравми (стрес), надмірні фізичні навантаження тощо. Серед інших чинників, що призводять до інсульту, – саме підвищений артеріальний тиск (вище 140/90 мм рт. ст.), фібриляція передсердь (швидке хаотичне їх скорочення, через що у порожнинах виникають тромби), цукровий діабет без лікування, підвищений рівень холестерину, куріння, зловживання алкоголем, надмірна вага (ожиріння), захворювання сонних або коронарних артерій.

Лікування ішемічного інсульту, спричиненого закупоркою тромбу, полягає в його розчиненні. Для цього застосовують препарати-тромболітики. 

До інших медикаментів можна віднести й ті, що призначають при терапії атеросклерозу й артеріальної гіпертензії, оскільки вони відіграють важливу роль у лікуванні також геморагічного інсульту, спричиненого саме високим артеріальним тиском. Крім того, застосовують ліки, які дають змогу не лише зупинити подальше ушкодження тканини мозку через гіпоксію (недостатнє кисневе живлення), а й відновити їх.

У деяких випадках можливе хірургічне лікування, що полягає у видаленні тромбу або атероматозної бляшки, а також розширенні просвіту закупореної артерії методом балонної ангіопластики. Надалі відбувається період реабілітації, що складається з трьох етапів. Перший розпочинається у лікарні – неврологічному або нейрохірургічному відділенні, де вживають заходів для збереження у пацієнта основних функцій організму.

Другий етап настає приблизно через 3-4 тижні після інсульту. Якщо функції мозку відновилися повністю, хворого вже на цьому етапі відправляють доліковуватися у спеціалізований санаторій або додому. 

Якщо дефекти рухової системи ще наявні, то «постінсультника» переводять у відділення ранньої реабілітації. І нарешті пацієнтів, які не можуть пересуватися або обслуговувати себе самі, направляють у реабілітаційний центр, де з ними працюють фахівці. Третій етап пацієнт проводить удома. Йому все ще потрібен кваліфікований догляд і спостереження лікаря-невролога.

Залежно від характеру ушкоджень у ході реабілітації, крім медикаментозної терапії, проводять тренування (курс вправ) із ЛФК, застосовують спеціальний масаж, певні фізіотерапевтичні процедури, а в разі ушкодження центру мовлення – заняття з дефектологом-логопедом. Регенераційні властивості організму охоплюють і нервову систему, тож у разі наполегливих зусиль медиків, близьких пацієнта і його самого повне одужання цілком можливе.